Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №803/973/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №803/973/16

адміністративне провадження №К/9901/48471/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 (суддя -В.М. Валюха)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (судді- В.В. Святецький, О.М. Довгополов, М.А. Пліш)

у справі №803/973/16 (876/12061/17)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Програмінвест»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Програмінвест» звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2016 №0007181202 та №0007191202.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 у справі № 803/973/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 №0007181202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 61 165 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 15 291 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2016 постанова Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 скасовані в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2016 №0007191202, в цій частині справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.06.2016 №0007191202 позивач зазначив про наявність ділової мети, використання результатів послуг у власній господарській діяльності, яка в загальному результаті призвела до отримання прибутку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 №0007191202.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій контролюючий орган звернувся із касаційною скаргою, в якій із посиланням на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просив судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що витрати та придбання активів мають здійснюватись для провадження господарської діяльності. Позивач здійснює діяльність завідомо без мети одержання прибутку, вказана мета є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності та кореспондує з вимогою щодо наявності її розумної економічної мети. Позаплановою виїзною перевіркою не підтверджується правомірність формування податкових зобов'язань, оскільки не можливо встановити розумний економічний ефект діяльності платника податків, отже контролюючий орган не мав можливості підтвердити правомірність від'ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування за лютий 2016 року, задекларованого платником податків.

Ухвалою касаційного суду від 22.05.2018 позивачу запропоновано подати відзив на касаційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали. Правом на подання відзиву позивач не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за заявою платника податків від 21.04.2016 №24 проведено перевірку задекларованих сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, зокрема, згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2016 року в розмірі 109 207 грн. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 23.05.2016 №2188/12-02/31102277 згідно з висновками якого, зокрема, встановлено порушення ТзОВ «Промагроінвест» абзацу «б» пункту 200.4, пункту 200.1 статті 200, пункту 188.1статті 188 ПК України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2016 року в сумі 109 207 грн. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0007191202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 109 207 грн.

01.11.2015 між ТзОВ «Інтегробуд» (поклажодавець) та ТзОВ «Промагроінвест» (зберігач) укладено договір зберігання № 01/11, за умовами якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з 01.11.2015 до 31.12.2016 включно та зобов'язується повернути поклажодавцеві у схоронності лісову та садову ягоду (пункт 1.1 договору), плата за надані послуги зберігачем зберігання майна поклажодавця становить 110 грн. за 1 т ягоди в місяць, в т.ч. ПДВ 20%, плата за надані послуги навантажувача зберігачем 12 грн. за 1 т, в т.ч. ПДВ (пункти 3.2, 3.3 договору). Як вбачається із рахунку-фактури № СФ-000022 від 29.02.2016, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000016 від 29.02.2016, виконавцем ТзОВ «Промагроінвест» були надані замовнику ТзОВ «Інтегробуд» послуги по договору № 01/11 від 01.11.2015: зберігання товару в морозильній камері на суму 16 690, 59 грн. (без ПДВ), послуги навантажувача на суму 329, 85 грн. (без ПДВ), загальна вартість послуг- 20 424, 53 грн. (в т. ч. ПДВ 20% - 3 404, 09 грн.). 29.02.2016 між ТзОВ «Інтегробуд» та ТзОВ «Промагроінвест» було складено акт № 2 здачі-прийомки виконаних робіт із зазначенням перехідних залишків ягід смородини, обліпихи, малини, полуниці.

Під час нового судового розгляду справи ТзОВ «Промагроінвест» подало калькуляцію на зберігання ягід в приміщенні холодильної камери, що належить позивачу і знаходиться по вул. Конякіна, 2 в м. Луцьку на підставі фактичних документів за лютий 2016 року, з якого вбачається, що виробнича собівартість на всю холодильну камеру площею 231,6 кв. м. становить 15 773, 02 грн., що в розрахунку на 1 кв. м. складає 68, 11 грн., на 1 т ягід - 35,05 грн., тобто вартість плати за надані послуги зберігання майна за договором № 01/11 від 01.11.2015 в сумі 110, 00 грн. за 1 т ягоди в місяць (в т.ч. ПДВ) перевищує виробничу собівартість з розрахунку на 1 кв. м. в сумі 68, 11 грн. та свідчить про отримання позивачем прибутку від такої операції. Судами враховано показання свідка комерційного директора ТзОВ «Промагроінвест», який суду показав, що холодильна камера була запущена у кінці 2015 року, на той час потенційних клієнтів ще не було та відбувався пошук орендарів, щоб розпочати роботу, при цьому, пропонувалася система складування товару у висоту, на час надання показань підприємство надає послуги зі зберігання майна в холодильній камері за вищими цінами, ніж ті, які визначені укладеним з ТзОВ «Інтегробуд» договором зберігання № 01/11 від 01.11.2015, проте надані послуги ТзОВ «Інтегробуд» за вказаним договором були реальними та не призвели до отримання збитків.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого рішення, оскільки надання послуг зі зберігання майна за цінами, які є нижчими у порівнянні із аналогічними послугами по галузі, за умови реальності таких операцій та досягнення ділової мети не може бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування. Крім того, відповідач не надав доказів, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій з надання послуг зберігання ягід, також будь-яких доказів того, що вказані операції не були обумовлені економічною причиною (діловою метою), тобто не спрямованими на отримання доходу.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а відповідно до підпункту 14.1.231пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом положень пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

За визначенням підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевірка реальності господарських операцій має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх фактичному економічному змісту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а в подальшому і на його бюджетне відшкодування, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому, окрема господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект.

Доводи скаржника щодо допущених судами порушень, ненадання оцінки обставинам, є необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанції встановлені обставини виконання відображених у податковому обліку операцій, правомірно здійснено висновок про реальність таких операцій, правомірність відображення податкового кредиту, та, як наслідок, визначення сум бюджетного відшкодування податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу порушенням пункту 188.1 статті 188 ПК України не довів у встановленому порядку рівень звичайних, яким не відповідала ціна договору у спірних операціях.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі №803/973/16 (876/12061/17) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова