Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2020 року у справі №807/702/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

Київ

справа №807/702/15

адміністративне провадження №К/9901/11622/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 807/702/15

за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС України про нарахування і виплату різниці у заробітній платі (без премії) та стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, прийняту в складі головуючого судді Гебеш С. А.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Ліщинського А.М., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. 20 квітня 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС України (далі - відповідач) та з урахуванням доповнення позовних вимог просила:

1.1 визнати неправомірними дії щодо припинення нарахування та виплати різниці у заробітній платі позивачу як посадовій особі митного посту «Чоп - залізничний» Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України з моменту введення в дію наказу Чопської митниці Міндоходів «Про особовий склад» від 19 лютого 2014 року № 93-о;

1.2 зобов`язати здійснити перерахунок, нарахування та виплату різниці у заробітній платі у період з 19 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року;

1.3 відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн та 1000 грн витрат на правову допомогу.

2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що у відповідності до наказу Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України від 19 лютого 2014 року № 93-о позивача було переведено на ту саму посаду в рамках одного підрозділу, без змін в обсягах роботи та функціональних обов`язках, а також даним наказом зазначено, що переведення здійснити із збереженням раніше встановлених надбавок. Однак, у березні 2014 року нарахування та виплата різниці (без премії) у заробітній платі була безпідставно зупинена і не виплачувалася протягом року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 04 червня 2013 року працювала на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці Міндоходів, що підтверджується копією трудової книжки.

4. 28 жовтня 2013 року відповідачем попереджено позивача, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 597 та постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 відбулася зміна істотних умов праці, а саме: системи, розмірів оплати праці (у тому числі посадових окладів, надбавок і доплат) та найменування посад особового складу митниці. З даним попередженням позивач була ознайомлена особисто 28 жовтня 2013 року, що підтверджується її підписом.

5. Згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 листопада 2014 року № 45 (із змінами, внесеними наказом Міндоходів від 23 березня 2015 року № 33) "Про реорганізацію Чопської митниці Міндоходів" розпочато реорганізацію Чопської митниці Міндоходів.

6. Згідно з Організаційної структури відповідача, затвердженої Міністерством доходів і зборів України 03 жовтня 2013 року, до структурного підрозділу Митний пост "Чоп - залізничний" входили відділи митного оформлення, а саме: № 1, № 2, № 3, № 4 та сектор митного оформлення № 1 (міжнародних поштових та експрес відправлень), працівники яких здійснювали митний контроль як на вантажному напрямку, так і на пасажирському напрямку. Однак, як вбачається з структури відповідача станом на 01 січня 2014 року, затвердженої Міністерством доходів і зборів України 27 грудня 2013 року, внесено зміни до структурного підрозділу Митний пост "Чоп - залізничний", а саме: створено відділи митного оформлення № 1, № 2 та № 3 (міжнародних поштових та експрес відправлень), з яких один відділ митного оформлення здійснював митний контроль на вантажному напрямку, а інший - митний контроль на пасажирському напрямку. Відтак, з 01 січня 2014 року було змінено структуру митного поста "Чоп - залізничний", зазначена реорганізація супроводжувалась зміною трудових обов`язків позивача.

7. 16 грудня 2013 року позивача переведено на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп - залізничний", що підтверджується копією трудової книжки.

8. Також, 16 грудня 2013 року Закарпатською митницею ДФС України прийнято наказ № 499 "Перелік змін № 1 до організаційної структури" Чопської митниці Міндоходів, "Перелік змін № 2 до штатного розпису на 2013 рік" Чопської митниці Міндоходів.

9. 24 січня 2014 року відповідачем прийнято наказ № 28 "Про введення в дію штатного розпису Чопської митниці Міндоходів", у зв`язку з чим відбулися зміни істотних умов праці, а саме: система, розміри оплати праці (у тому числі посадових окладів, надбавок і доплат) та найменування посад особового складу митниці.

10. 06 лютого 2014 року згідно зі статтею 49-2 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників відповідача, позивачку попереджено про можливе наступне звільнення із займаної посади, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). При цьому, позивачці було запропоновано вакантну посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці Міндоходів.

10.1. У відповідності до особистого підпису позивача від 06 лютого 2014 року на вказаному вище попередженні та її особистої заяви від 06 лютого 2014 року, яка міститься в матеріалах справи, остання погодилася із запропонованою відповідачем вакантною посадою.

11. На підставі особистої заяви позивачки, у зв`язку із зміною істотних умов праці, її у відповідності до наказу відповідача від 19 лютого 2014 року № 93-о з 20 лютого 2014 року переведено на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці Міндоходів, що підтверджується копією трудової книжки.

12. Відповідач виплачував позивачу різницю в заробітній платі, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 597, до 20 лютого 2014 року, тобто до моменту переведення на іншу посаду - старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці Міндоходів.

13. Згідно з Посадовою інструкцією старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Чоп - залізничний" Чопської митниці Міндоходів, затвердженою відповідачем 25 лютого 2014 року визначено додаткові обов`язки позивача, які попередньо були відсутні у Посадовій інструкції старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Чоп - залізничний" Чопської митниці Міндоходів, затвердженої відповідачем 16 грудня 2013 року.

13.1. Посадовою інструкцією старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Чоп - залізничний", яка була затверджена відповідачем 25 лютого 2014 року до додаткових обов`язків позивача віднесено: реалізація заходів з управління ризиками під час митного контролю та оформлення при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п.2.1.2), здійснення обміну електронною інформацією між Укрзалізницею та іншими перевізниками про товари, прийняті ними до перевезення на митну територію України (п.2.2.1.1), реалізація заходів системи раннього попередження виникнення надзвичайних ситуацій у зоні діяльності митного посту (п.2.2.1.4), виконання митних формальностей щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України уповноваженими економічними операторами (п.2.2.1.5), виконання спрощених митних процедур відповідно до Митного кодексу України та Рамкових стандартів безпеки та спрощення міжнародної торгівлі (п.2.2.1.6), здійснення державного контролю нехарчової продукції (п.2.2.1.25), виконання митних формальностей щодо комплектних об`єктів (п.2.2.2.7), здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України для забезпечення участі підрозділів Збройних Сил України у проведенні на території України (за межами України) міжнародних військових навчань, (п.2.2.6.2), сприяння митному оформленню товарів і транспортних засобів, що надходять на митну територію України для потреб Чорноморського флоту Російської Федерації, тимчасово розташованого на території України (п.2.2.6.3).

14. 01 лютого 2015 року згідно з наказом відповідача від 30 січня 2015 року № 147-о позивач призначена в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп - залізничний" Закарпатської митниці ДФС України, із звільненням її з попередньої посади.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

15. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, відмовлено в задоволенні позову.

16. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач з часу прийняття пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 597 та до 20 лютого 2014 року перебувала на тій же посаді та виконувала роботу, передбачену трудовим договором, тому їй виплачувалася різниця між заробітною платою (без премії) визначеними за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

16.1. З 20 лютого 2014 року відбулась зміна трудових обов`язків, виконуваної роботи позивача, пов`язаної з її переведенням на іншу посаду, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність дій відповідача щодо припинення виплати різниці у заробітній платі.

16.2. Також судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що в ході судового розгляду цієї справи та з наявних в матеріалах справи доказів, не знайшло свого підтвердження посилання представника позивача на те, що було змінено тільки назву структурного підрозділу відповідача, назву посади та виду структурного підрозділу (з відділу на сектор), відтак, позивача було переведено на ту саму посаду в рамках одного підрозділу, без змін в обсягах роботи і функціональних обов`язках.

ІV Касаційне оскарження

17. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 10 березня 2016 року.

18. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так позивач наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини справи та безпідставно відхилено доводи позивача, що у відповідності до наказу Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України від 19 лютого 2014 року № 93-о позивача переведено на ту саму посаду в рамках одного підрозділу, без змін в обсягах роботи та функціональних обов`язках. Однак, у березні 2014 року нарахування та виплата різниці (без премії) у заробітній платі була безпідставно зупинена і не виплачувалася протягом року.

18.1. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції не врахували позиції та роз`яснення викладені у листах Міністерства соціальної політики від 12 червня 2014 року № 217/13/116-14, від 17 вересня 2014 року № 10562/0/14-14/13, Міністерства доходів і зборів від 23 червня 2014 року № 17/99-99-05-03-01-17, Державної фіскальної служби України від 04 березня 2015 року №4546/6/99-99-05-02-03-15.

18.2. Додатково заявник касаційної скарги зауважує, що позивача в порушення статті 103 КЗпП України не повідомлено про зміну діючих умов праці.

18.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати постанову суду першої інстанцій та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

19. 11 березня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Малиніна В.В. відкрито касаційне провадження та витребувано із Закарпатського окружного адміністративного суду справу № 807/702/15.

20. Також до Вищого адміністративного суду України 25 березня 2016 року надійшло заперечення відповідача на касаційну скаргу. В якому відповідач спростовуючи доводи касаційної скарги позивача просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції без змін.

21. 29 березня 2016 року справа № 807/702/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

23. 30 січня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В.М., суддів: Шарапу В.М., Данилевич Н.А.

24. 23 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року № 644/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів -Смоковича М.І., Уханенка С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Згідно з частинами першою-третьою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

31.1. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

31.2. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

32. Пункт 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 містить роз`яснення, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

33. Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

34. Відповідно до статті 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

35. Питання, пов`язані з розміром заробітної плати позивача регламентуються постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова № 268), якою затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання та класний чин згідно з додатками 56 - 59.

36. Пунктом 2 постанова Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 597 «Деякі питання оплати праці працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів» (далі - Постанова № 597) передбачено, що у разі зменшення у зв`язку з прийняттям цієї постанови розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників, умови оплати праці яких визначені цією постановою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеними за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

VІ Позиція Верховного Суду

37. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

38. Питання, пов`язані з розміром заробітної плати позивача регламентуються Постановою № 268.

39. 10 вересня 2013 року набула чинності Постанова №597, відповідно до якої внесено зміни до Постанови № 268.

40. Пунктом 2 Постанова № 597 передбачено, що на отримання різниці між заробітною платою (грошовим забезпеченням), визначеною за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, зберігається за працівниками на період зайняття ними тієї посади, на якій вони працювали під час впровадження таких нових умов її оплати.

41. Верховний Суд зауважує, що пунктом 2 Постанови № 597 працівникам надано додаткові гарантії збереження рівня заробітної плати, однак, даним нормативно-правовим актом було обмежено надання цих гарантій періодом перебування на тій же самій посаді, яку працівник обіймав на дату набрання чинності Постанови № 597. Зокрема, оплата праці працівникам відповідача здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а розмір відповідних асигнувань визначається на підставі чинних нормативно-правових актів з питань оплати праці.

42. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 28 жовтня 2013 року відповідачем попереджено позивача, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 597 та постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 відбулася зміна істотних умов праці, а саме: системи, розмірів оплати праці (у тому числі посадових окладів, надбавок і доплат) та найменування посад особового складу митниці. З даним попередженням позивач ознайомлена особисто 28 жовтня 2013 року, що підтверджується її підписом.

43. 16 грудня 2013 року позивача переведено на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп - залізничний".

44. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі особистої заяви позивача, у зв`язку із зміною істотних умов праці, позивач у відповідності до наказу від 19 лютого 2014 року № 93-о з 20 лютого 2014 року переведена на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці Міндоходів, що підтверджується копією трудової книжки.

45. Також судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що відповідач виплачував позивачу різницю в заробітній платі, яка передбачена постановою № 597, до 20 лютого 2014 року, тобто до моменту переведення на іншу посаду - старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці Міндоходів.

46. Враховуючи, що відповідач виплачував позивачу різницю в заробітній платі, яка передбачена Постановою № 597, до 20 лютого 2014 року, тобто до моменту переведення на іншу посаду - старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чоп - залізничний" Чопської митниці Міндоходів, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, з яким погоджується Верховний Суд, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

47. Щодо доводів касаційної скарги стосовно порушення відповідачем приписів статті 103 КЗпП України, Верховний Суд не приймає зазначені доводи та зауважує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 жовтня 2013 року (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 597 та постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268) та 06 лютого 2014 року (згідно зі статтею 49-2 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників) відповідачем попереджено позивача, про зміну істотних умов праці.

48. Оцінюючи інші доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, запереченнях проти позову, апеляційній скарзі, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

49. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року в справі № 523/10797/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: М.І. Смокович

С.А. Уханенко