ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №816/2004/17

адміністративне провадження №К/9901/50092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топливно-енергетична компанія "СДІ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2018 (суддя Супрун Є.Б.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Бартош Н.С., Макаренко Я.М.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топливно-енергетична компанія "СДІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, позовну заяву ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №816/2004/17 та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, позивач вважає, що факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій. Позивач вказує на обставини подальшої реалізації придбаного товару, як на ознаку його фактичної наявності та подальшої реалізації в межах здійснення власної господарської діяльності підприємства з метою отримання прибутку. Як наголошує позивач, невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом, порушення, допущені ним у своїй діяльності, не можуть бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту.

У свою чергу, відповідач подав відзив на касаційну скаргу, де вказує, що контрагент позивача - ТОВ "Строй Комплекс Груп" здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (робіт, послуг), які в дійсності не придбавалися, а лише полягали в документальному їх оформленні з метою ухилення від сплати податків. Такий висновок ґрунтується на обставинах встановлених вироком Крюківського районного суду міста Кременчука щодо визнання винним у створенні фіктивного підприємства директора ТОВ "Строй Комплекс Груп". Як вважає відповідач, операції з купівлі у даного суб`єкта є безтоварними по ланцюгу постачання. Крім того, податковий орган зазначає, що не можливо встановити ланцюг постачання товару, достовірність придбання товару, відповідачем встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів у контрагента, які необхідні для здійснення підприємницької діяльності.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2019 попередній розгляд справи призначено на 14.05.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. У період з 21.07.2017 по 27.07.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області на підставі наказу від 14.07.2017 №1775 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Строй Комплекс Груп" (код ЄДРПОУ 39165161) за період з 01.09.2015 по 31.10.2015.

За результати перевірки складено акт від 27.07.2017 №1021/16-31-14-03-13/37015942, згідно якого податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 126778,00грн, в т.ч. за вересень 2015 року - 121236,00грн, жовтень 2015 року - 5542,00грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2017 №0007961403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ в загальному розмірі 158472,50грн, у тому числі: за основним платежем - 126778,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 694,50грн.

Позивач, не погоджуючись з рішенням податкового органу звернувся до адміністративного суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на те, що з урахуванням доведеності факту щодо здійснення фіктивного підприємництва ТОВ "Строй Комплекс Груп", усі первинні документи за підписом ОСОБА_1 , яка згідно з вироком суду погодилася за винагороду на придбання суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "Строй Комплекс Груп" без наміру здійснювати реальну господарську діяльність, суди визнали такими, що не посвідчують факт постачання товарів, оскільки їх не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою. Крім того, судами встановлено, що правильність висновку про безтоварність господарських операцій свідчать ще й обставини встановлені податковою перевіркою, відповідно до яких основні засоби на підприємстві відсутні. Проведеним аналізом номенклатури товару згідно податкових накладних, які були зареєстровані в ЄРПН та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Строй Комплекс Груп" за період з 01.09.2015 по 31.10.2015 встановлено невідповідність між фактом придбання товарів та фактом реалізації.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як встановлено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Первинні документи, які є підставою для визнання витрат, повинні відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).

Згідно положень частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, юридична особа ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" (код ЄДРПОУ 37015942, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Радянська, 4) зареєстроване в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2010 за №1 585 102 0000 007205, підприємство перебуває на податковому обліку з 30.03.2010, на момент проведення перевірки - в Кременчуцькій ОДПІ, зареєстроване платником ПДВ 28.04.2010.

15.09.2015 між ТОВ "Строй Комплекс Груп" (продавець) та ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" (покупець) був укладений договір поставки №15/09/02, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець зобов`язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар - паливно-мастильні матеріали на умовах даного договору. Кількість та ціна на кожну окрему партію товару зазначається у додаткових угодах до договору, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору його учасниками були укладені додаткові угоди від 16.09.2015 №1, від 30.09.2015 №2, від 07.10.2015 №3, якими визначений вид та кількість паливно-мастильних матеріалів, що поставляється.

Згідно тверджень позивача, за вказаними угодами ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" здійснило придбання палива дизельного ДП-Л-Євро4-ВО в обсязі 21920 л, палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С в обсязі 22300 л, палива дизельного в обсязі 1000 л, бензину А-92 в обсязі 1000л. На підтвердження реальності господарської операції позивач посилався на документи первинного бухгалтерського обліку та інші документи, якими, як на його думку, підтверджуються факти поставок пального (звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку 26008054611248 ТОВ "Топливно-енергетична компанія "СДІ" з 01.10.2015 по 31.10.2015, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, акти здачі-прийняття товару. Позивач обґрунтовував свою позицію обставинами подальшої реалізації придбаного пального на користь Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 на підставі договору від 04.03.2014 №46, як на ознаку фактичної наявності товару та його подальшої реалізації в межах здійснення власної господарської діяльності підприємства з метою отримання прибутку.

Судами з`ясовано, що збільшення контролюючим органом податкового зобов`язання позивача з ПДВ зумовлено включенням останнім до складу свого податкового кредиту суми ПДВ за наслідками здійснення господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Строй Комплекс Груп" на суму 126778,00грн.

При цьому, в матеріалах справи наявний вирок Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 по справі №537/544/17 у кримінальному провадженні №120150000000057 щодо визнання винними групи осіб в обвинуваченні за частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, у тому числі у створенні фіктивного підприємства ТОВ «Строй Комплекс Груп» та подальшому наданні з його допомогою послуг з незаконного формування податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівкові.

Як вбачається з вироку, суд встановив, що реалізовуючи спільний злочинний намір у період з січня 2015 року по липень 2016 року для досягнення результату заздалегідь розробленого плану вчинення кримінального правопорушення з метою прикриття незаконної діяльності, особи придбали шляхом державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу підприємства транзитно-конвертаційної спрямованості ТОВ «Строй Комплект Груп», не маючи мети здійснення будь-якої реальної фінансово-господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом чи реалізацією товарів (робіт, послуг), тобто без наміру здійснення статутної діяльності підприємства.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи позивача, викладені також у касаційній скарзі, про те, що документи на постачання товару, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття товару та інші документи підписані керівником підприємства ОСОБА_1 , яку не визнано винною у кримінальному провадженні №120150000000057, що є підставою вважати реальними господарські операції.

Касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій внаслідок того, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовою особою контрагента ОСОБА_1 , яка згідно з вироком суду погодилася за винагороду на придбання суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "Строй Комплекс Груп" без наміру здійснювати реальну господарську діяльність та встановлення факту здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період.

Крім іншого, суди звертали увагу, що про правильність такого висновку, разом з тим, свідчать обставини встановлені податковою перевіркою, відповідно до яких основні засоби на підприємстві відсутні. Проведеним аналізом номенклатури товару згідно податкових накладних, які були зареєстровані в ЄРПН та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Строй Комплекс Груп" за період з 01.09.2015 по 31.10.2015 встановлено невідповідність між фактом придбання товарів та фактом реалізації, а саме: номенклатура придбання не співпадає з номенклатурою реалізації, що не дає можливості визначити походження товарів та дослідити постачальників по ланцюгу,сертифікати якості на товар не надано.

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин.

Вірною є позиція судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 22.09.2015 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топливно-енергетична компанія "СДІ" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду