ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
14 травня 2019 року
справа №813/3175/15
адміністративне провадження №К/9901/26716/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у складі судді Сакалоша В.М.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у складі суддів Мікули О.І., Курильця А.Р., Кушнерика М.П.
у справі № 813/3175/15 (876/7976/15)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного Управління ДФС
про визнання протиправним та скасування наказу,
У С Т А Н О В И В :
23 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів (після реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати незаконним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, та визнати протиправними дії щодо проведення такої перевірки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу № 127 від 16 червня 2015 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визнано протиправними дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань законності формування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом всупереч вимогам чинного податкового законодавства не дотримано процедури опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення податку на додану вартість.
У вересні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство подало декларації з ПДВ за червень 2014 року - лютий 2015 року відповідно до приписів пункту 202.1. статті 202 та пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України та уточнюючі декларації до податкової звітності, а саме декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року - лютий 2015 року.
16 червня 2015 року начальник податкового органу видав наказ № 127 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань законності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2014 року - лютий 2015 року, починаючи з 16 червня 2015 року тривалістю 15 робочих днів.
Вказаний наказ винесено на підставі пункту 20.1.1 підпункту 20.1.4, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та враховуючи доповідні записки начальника відділу податкового супроводження підприємств торговельної галузі податкового органу від 24 березня 2015 року №768/28-06-39, від 17 квітня 2015 року №939/28-06-39.
Також видано направлення на перевірку від 16 червня 2015 року № 166/28-06-39-01, 167/28-06-39-01, 168/28-06-39-01.
Судами попередніх інстанцій встановлено та сторонами не заперечується, що перевірка згідно з оскаржуваним наказом відповідачем проведена не була, а тому вказаний факт доведенню не підлягає.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного наказу) визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Аналіз вказаної норми Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що перевірка за підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України має відмінність, застосування якої залежить від того, чи заявлено платником податку відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Якщо так, для проведення перевірки необхідна наявність підстав, визначених у розділі V цього Кодексу. Якщо бюджетне відшкодування не заявлено - така вимога відсутня.
При розгляді справи судами попередніх інстанцій не встановлено, чи заявлено Товариством протягом перевіряємого періоду до відшкодування з бюджету податок на додану вартість.
В той же час, норми пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України відносяться саме до бюджетного відшкодування. Статтею 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, перевірка податковим органом проведена не була. В той же час, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось питання здійснення допуску до перевірки.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року задоволено заяву Товариства про забезпечення позову та до набрання законної сили рішенням у справі зупинено дію спірного наказу.
Спірним наказом визначено, що перевірка повинна розпочатись 16 червня 2015 року, Товариство у позовній заяві не повідомляє, чи допущено фахівців податкового органу до перевірки, лише вказує, що отримано копію спірного наказу та не отримано письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
В той же час, податковий орган стверджує, що Товариством отримано копію наказу та направлення від 16 червня 2015 року, копії яких долучено до матеріалів справи. Відмови у допуску до перевірки не було, відповідний акт не складався.
Вказана розбіжність не усунута судами попередніх інстанцій. Судами не встановлено, чи допущені фахівці податкового органу до проведення позапланової виїзної перевірки, чи здійснювалась така перевірка до винесення ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 813/3175/15 (876/7976/15) скасувати.
Адміністративну справу № 813/3175/15 (876/7976/15) направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер