ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1873/16

адміністративне провадження №К/9901/39949/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у складі судді Потабенко В.А.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Судової - Хомюк Н.М.,

по справі № 813/1873/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинково-оздоровчий комплекс "Вернигора"

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

06 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Відпочинково-оздоровчий комплекс "Вернигора" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 29 січня 2016 року № 0000062201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 396 152 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 198 076 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

12 жовтня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, повністю задоволений позов Товариства, визнане протиправним та скасоване повністю податкове повідомлення рішення податкового органу від 29 січня 2016 року № 0000062201, з мотивів того, що Товариство, як платник податку на додану вартість не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства третіми особами, коли він виконав усі передбачені законами вимоги та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

04 січня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Відповідач доводить, що встановлені ним обставини у сукупності та взаємозв'язку дозволяють зробити висновок про недостовірність відомостей у первинних документах, на підставі яких платником податків сформовано дані податкового обліку за спірними операціями.

12 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №813/1873/16 з Львівського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надане, що не перешкоджає її розгляду по суті.

20 січня 2017 року справа №813/1873/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа №813/1873/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/39949/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36918291, перебуває на податковому обліку з 27 січня 2011 року, є платником податку на додану вартість з 08 серпня 2011 року.

Податковим органом у вересні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по придбанню товарів (робіт, послуг) в ПП «ЖБК «Ріел» за період з 01 січня 2012 року по 29 лютого 2012 року та подальшого їх використання в господарській діяльності, за результатами якої складений акт від 06 жовтня 2015 року №677/22-01/36918291 (далі - акт перевірки).

Висновком акта перевірки податковим органом встановлено порушення Товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.2, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку відповідача позивачем занижено податок на додану вартість на суму 396 152,00 грн за березень 2013 року.

29 січня 2016 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062201, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на за основним платежем на 396152,00 грн за основним платежем за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 198 076,00 грн на підставі частини другої пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій здійснили аналіз норм покладених податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення рішення та зазначених висновками акта перевірки, який зумовив висновок про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між Товариством та ПП «ЖБК «Ріел»» 11 жовтня 2011 року укладено та виконано договір № 11/10 про передачу функцій замовника - забудовника, із внесеними змінами, за умовами якого ПП «ЖБК «Ріел»» («Підприємство», згідно умов договору) за дорученням і за рахунок ТОВ «ВОК «Вернигора»» («Компанія», згідно умов договору) приймає на себе функції замовника - забудовника у обсягах та порядку визначених цим договором.

За умовами договору Підприємство виконує функції замовника - забудовника об'єкта (будинки, споруди, інженерні мережі, обладнання та інвентар, які складають відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора», що розташований за адресою: вул. Курортна, 3/1, с. Модричі Дрогобицького району Львівської області). Зокрема до функцій замовника-забудовника віднесено право підприємства самостійно визначати підрядників, які здійснюватимуть роботи із завершення будівництва об'єкта та від свого імені укладати з цими підрядниками та виконувати договори підряду, приймати виконані роботи та об'єкт в цілому, надавати звіти про виконання договору, виконувати інші зобов'язання встановлені договором. Компанія у свою чергу зокрема здійснює фінансування проекту та сплачує винагороду підприємству за виконання функцій замовника - забудовника.

Також встановлено, що об'єкти відпочинково-оздоровчого комплексу «Вернигора», щодо яких здійснюється реконструкція, перебувають у користуванні ТОВ «ВОК «Вернигора»» на підставі укладених договорів оренди землі від 26 січня 2012 року, які зареєстровані в управлінні Держкомзему у Дрогобицькому районі Львівської області, про що зроблено записи від 26 червня 2012 року за № 462120004000339 та № 462120004000338.

Виконавчим комітетом Модрицької сільської ради, відповідно до рішення № 19 від 24 квітня 2012 року, надано дозвіл Товариству на ведення проектування, реконструкцію і будівництво споруд (спортивно оздоровчий комплекс із добудовою СПА-центру з басейном; будинок літнього бару з майданчиком; спортивних майданчиків) на території відпочинково-оздоровчого комплексу за адресою: вул. Курортна, 3/1, с. Модричі Дрогобицького району Львівської області .

На підтвердження здійснення господарських операцій в межах укладеного та виконаного договору позивачем надано звіт підприємства № 1 від 28.02.2012 р. про виконання договору № 11/10 від 11.10.2011 р. про передачу функцій замовника - забудовника (із внесеними змінами від 11.10.2011 р.), акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 3 від 28.02.2012 р., акт № 1 приймання - передачі будівельних матеріалів від 24.01.2012 р. відповідно до договору № 11/10 від 11.10.2011 р. про передачу функцій замовника - забудовника (із внесеними змінами від 11.10.2011 р.),- податкові накладні № 1 від 02.02.2012 р.; № 2 від 06.02.2012 р.; № 3 від 13.02.2012 р. та № 4 від 09.02.2012 р., виписки з банківського рахунку за лютий 2012 та серпень 2012 р., звіт № 2 від 28.02.2012 р. до договору про передачу функцій замовника - забудовника щодо реалізації проекту від 11.10.2012 р. № 11/10; акт № 4 здачі - приймання робіт (послуг) від 28.02.2012 р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року від 28.12.2012 р. ТОВ «Спецпідрядсервіс»; акти № 3 № 3а , № 3б приймання будівельних робіт за лютий 2012 року; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року від 28.12.2012 р. ТзОВ «Спецпідрядсервіс» на суму 1194900,00 грн.; акт № 2 а приймання будівельних робіт за лютий 2012 року; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису на загально-будівельні роботи № 3-2-1 та копію відомості витрачених ресурсів підрядника; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року від 28.12.2012 р. ТОВ «Спецпідрядсервіс» на суму 955 000,00 грн., акт № 1а приймання будівельних робіт за лютий 2012 року; відомості витрачених ресурсів витрат замовника; підсумкову відомість ресурсів, копію розрахунку загальновиробничих витрат за лютий 2012 року, акт № 1 приймання - передачі будматеріалів від 24.01.2012 р.; видаткові накладні від постачальників, звіт № 3 від 28.04.2012 р. до договору про передачу функцій замовника - забудовника щодо реалізації проекту від 11.10.2012 р. № 11/10 (з підтверджуючими документами).

Судом апеляційної інстанції спростовані доводи податкового органу про те, що акти приймання виконаних робіт (№ КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№ КБ-3), які підписані між ТОВ «ВОК «Вернигора»» та ПП «ЖБК «Ріел»», є не встановленої форми.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неприйнятності доводів податкового органу у цій частині з огляду на положення одного із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме превалювання сутності над формою закріпленого статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року за №996-14, за яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Не прийнятними є доводи відповідача про те, що ТОВ «Спецпідряд Сервіс» не є виконавцем робіт, а роботи виконувались іншими контрагентами (ТОВ «Арніка», ТОВ «Альфа-Ком», ПП «Львівелектросервіс»), з огляду на реалізацію сторонами договору господарської компетенції в межах договірних правовідносин, висновуючись на пріоритеті умов договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок про нереальність задокументованих операцій між ТОВ «Спецпідряд Сервіс» та ПП «ЖБК «Ріел»» ґрунтується на висновках акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 29 серпня 2014 року № 476753-22-3/37634001 та полягає в тому, що у ТОВ «Спепідряд Сервіс» за звітний період приблизна кількість працюючих дві особи, в актах безпідставно відображено нарахування зарплати, яка нікому не виплачувалась, акти виконаних робіт у кількості 6 штук підписані в один день.

Суд визнає, що такі доводи податкового органу є припущеннями, які не відповідають критеріям належності та допустимості доказів в адміністративному судочинстві, не можуть бути прийняті судом у якості доказів податкового правопорушення. Також судами попередніх інстанцій на спростування цих доводів здійснено ретельне, повне та всебічне дослідження здійснення ТОВ «Спецпідряд Сервіс» господарських операцій з ПП «ЖБК «Ріел».

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій ТзОВ «Спецпідряд Сервіс» з ПП «ЖБК «Ріел»» щодо виконання будівельних робіт.

За висновком судів попередніх інстанцій посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на приписах податкового законодавства та суперечать положенням конституційного принципу закріпленого статтею 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності виконання робіт контрагентом позивача та їх подальшого використання в господарській діяльності позивачем в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем робіт.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання робіт та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по справі № 813/1873/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер