ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №0840/2811/18

адміністративне провадження №К/9901/65590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року (судді Чумак С.Ю., Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі № 0840/2811/18 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ), третя особа - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

12 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ, в якому просив:

визнати протиправною відмову ГУ ПФУ провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VІІІ «Про внесення змін до деякий законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» (далі - Закон № 900-VІІІ), статтями 51, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Запорізькій області від 02 травня 2018 року № 86/16438;

зобов'язати ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом № 900-VІІІ, статтями 51, 63 Закону № 2262-ХІІ, Постановою № 988 на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Запорізькій області від 02 травня 2018 року № 86/16438;

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 17 серпня 2018 року адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалами від 21 вересня 2018 року у справі відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року та призначив до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 10:00 годину 24 жовтня 2018 року.

3 жовтня 2018року розпочав роботу Третій апеляційний адміністративний суд і справи, які перебували в провадженні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, були передані до цього суду.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 жовтня 2018 року прийняв справу до провадження та зупинив провадження у ній до набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18).

Позивач не погодився з цим рішенням суду апеляційної інстанції та звернувся з касаційною скаргою про його скасування.

Покликається на те, що обставини спору, який він ініціював, не схожі з обставинами зразкової справи № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18), оскільки в кожній з цих справ різні предмети спору та різні сторони спору, а тому зупинення провадження є безпідставним. Указує і на те, що апеляційний суд не дослідив подібність цих справ, не навів мотивів неможливості вирішення спору до часу набрання законної сили судовим рішенням у зразковій справі та ступеня впливу на висновки у справі, що розглядається. Не містить оскаржувана ухвала мотивування наявності конкретних обставин, що унеможливлюють прийняття апеляційним судом рішення з оцінкою наявних фактів і обставин справи.

Верховний Суд переглянув судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд, покликаючись на пункт 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та пункт 9 частини другої статті 236 КАС, виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 квітня 2018 року відкрила апеляційне провадження у зразковій справі № 802/2196/17-а (№ Пз/9901/1/18), рішення в якій не набрало законної сили, однак спірні відносини є взаємопов'язаними.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом вказаної статті суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Водночас у цій статті також міститься застереження про те, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета спору.

Суд звертає увагу, що предметом спору у справі, про перегляд рішення в якій заявлено вимогу, є перерахунок та виплата пенсії відповідно до Закону № 900-VІІІ, статті 63 Закону № 2262-ХІІ, Постанови № 988 на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Запорізькій області від 02 травня 2018 року № 86/16438.

Предметом спору у справі № Пз/9901/1/18 (802/2196/17-а) є дії Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Вінницькій області щодо виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області нової довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Суд вважає обґрунтованими наведені у касаційній скарзі твердження позивача про те, що у справі, що розглядається, та у справі № 802/2196/17-а (№ Пз/9901/1/18 різні предмети спору та сторони.

Апеляційний суд обмежився лише встановленням факту наявності спору у справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18), рішення в якій не набрало законної сили, та не дослідив, чи стосується той спір дій суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього спору, не мотивував чому саме неможливо вирішити спір до часу набрання законної сили судовим у відповідній справі, ступінь його впливу на висновки у цій справі.

Оскаржене рішення не містить мотивування наявності конкретних обставин, що унеможливлюють прийняття судом апеляційної інстанції відповідного рішення з оцінкою наявних фактів і обставини справи.

Відмінності предмету та підстав позовних вимог у названих справах, розгляд в порядку апеляційного провадження Великою Палатою Верховного Суду зразкової справи №Пз/9901/1/18 (802/2196/17-а) жодним чином не перешкоджав з'ясуванню судом обставин даної справи, оцінці наданих сторонами чи зібраних судами першої та апеляційної інстанції доказів, тобто фактичному розгляду справи і ухваленню остаточного рішення.

Зі сказаного можна підсумувати, що апеляційний суд дійшов хибного висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС правових підстав для зупинення провадження у справі. За таких фактичних передумов оскаржена ухвала не може залишатися в силі і підлягала би скасуванню із направленням справи для продовження апеляційного розгляду.

Водночас, беручи до уваги те, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року фактично не перешкоджає провадженню у справі, оскільки в подальшому цей суд поновив провадження та здійснив апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції по суті, підстав для направлення справи для продовження розгляду немає.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала апеляційного суду про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню без направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко