Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2018 року у справі №490/7796/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа № 490/7796/17

провадження № К/9901/53275/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва у складі судді Чулуп О.С. від 28 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кравченка К.В., Вербицької Н.В., Джабурія О.В. від 26 квітня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням доповнень, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо не перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Миколаївської області про заробітну плату від 5 липня 2017 року 8-11/16/2017;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи суддею, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання періоди: роботу суддею - 19 років 5 днів; половину терміну навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І. Мечнікова - 2 роки 5місяців 6 днів; період проходження строкової військової служби - 2 роки 1 місяць 9 днів, а всього 28 роки 3 місяці 7 днів;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме з 6 липня 2017 року з урахуванням розрахунку стажу, виданого Апеляційним судом Миколаївської області, та з урахуванням раніше виплачених коштів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва щодо відмови здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 відповідно до розрахунку стажу за поданням Апеляційного суду Миколаївської області та довідки про заробітну плату Апеляційного суду Миколаївської області.

Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, з урахуванням строку проходження військової служби з 17 жовтня 1984 року по 5 грудня 1986 року та половини строку навчання у вищому навчальному закладі з 30 серпня 1987 року по 10 липня 1992 року згідно з довідкою Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2017 року № 4-50 з 6 липня 2017 року та з урахуванням виплат на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Миколаївської області № 8-11/16/2017 від 5 липня 2017 року з 31 жовтня 2017 року та здійснити виплату недонарахованих коштів.

3. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанції виходили з того, що у відповідності до пункту 11 розділу XIII «;Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ, пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 календарний період строкової військової служби у Збройних Силах та половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів має бути зарахований до стажу роботи позивача на посаді судді.

Суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення, включаються в заробіток (дохід) державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 27 червня 2017 року № 1870/0/5-17 ОСОБА_2 5 липня 2017 року було звільнено з посади судді Апеляційного суду Миколаївської області у відставку.

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання.

На звернення позивача Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва 23 серпня 2017 року було надано довідку № 238-13-01 від 21 серпня 2017 року про призначення йому з 6 липня 2017 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 86 процентів від заробітної плати.

Не погодившись з розрахунком стажу роботи суддею та призначеним розміром вказаного довічного грошового утримання, позивач 28 серпня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового утримання, виходячи з 90 процентів заробітної плати.

Листом від 5 вересня 2017 року № 264-В-01 відповідач повідомив позивача про відмову у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання, посилаючись на те, що період проходження строкової служби та половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті університету при призначенні щомісячного довічного грошового утримання не зараховуються. У вказаній відповіді зазначено, що призначений розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 86 процентів грошового утримання судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру з урахуванням довідки, виданої Апеляційним судом Миколаївської області від 5 липня 2017 року № 8-11/16/2017.

6. Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Пунктом 25 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання встановлюється у розмірі 80 процентів грошового утримання судді. За кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 проценти заробітку, але не може бути більшим ніж 90 процентів заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, в редакції від 7 липня 2010 року діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII. частиною 4 статті 43 якого було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI в редакції Закону № 192 від 12 лютого 2015 року не містять застереження щодо збереження за суддями, які призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом, визначення стажу роботи на посаді судці відповідно законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, оскільки пункт 11 у вищевказаній редакції Перехідних положень відсутній.

Зарахування іншої діяльності до стажу роботи на посаді судді ні Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, ні Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII не передбачено.

Оскільки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання приймається лише стаж роботи на посаді судді, який у позивача становить 20 років, правових підстався зарахування навчання у навчальному закладі, період проходження військової служби та роботу у органах прокуратури, немає.

Законодавством, чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, було передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, відсутні правові підстави для її врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

8. Відзиву на касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року ОСОБА_2 не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону країни «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

10. За правилами частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

11. Згідно із вимогами статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

12. Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

13. До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.

14. Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

15. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

16. Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

17. Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

18. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

19. Відповідно до статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. На час набрання чинності Законом Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

21. Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби, половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та робота на посадах прокурорів і слідчих.

22. Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (23 роки 8 місяців 22 дні) календарний період проходження строкової служби (2 роки 1 місяць 9 днів), половина строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу (2 роки 5 місяців 6 днів), загалом більше 25 років.

23. Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

24. Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 процентів від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

25. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 18 січня 2019 року у справі № 137/173/17.

26. Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

27. Посилання судів попередніх інстанцій на статтю 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

28. Посилання судів попередніх інстанцій на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

29. Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

30. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 9 листопада 2018 року у справі № 730/567/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 332/1580/17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. За правилами статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

32. За таких обставин, касаційна скарга Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а постанова суду першої інстанції - зміні, шляхом виключення з резолютивної частини зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, з урахуванням виплат на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Миколаївської області № 8-11/16/2017 від 5 липня 2017 року.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва задовольнити частково.

постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року скасувати.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2017 року та змінити виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, з урахуванням строку проходження військової служби з 17 жовтня 1984 року по 5 грудня 1986 року та половини строку навчання у вищому навчальному закладі з 30 серпня 1987 року по 10 липня 1992 року згідно з довідкою Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2017 року № 4-50 з 6 липня 2017 року та здійснити виплату недонарахованих коштів».

В іншій частині рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

судді Я. О. Берназюк

М. І. Гриців