Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №815/3815/16

провадження №К/9901/7450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 815/3815/16

за позовом ОСОБА_5 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_5 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду, постановлену 3 серпня 2016 року у складі судді Бутенка А.В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлену 6 вересня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Семенюк Г.В., суддів: Потапчук В.О., Жук С.І.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення від 09 березня 2016 року № 132-16.

Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення Державної міграційної служби України від 9 березня 2016 року № 132-16 про скасування рішення про визнання громадянина Афганістану ОСОБА_4 біженцем є незаконним та необґрунтованим, вважає що він заслуговує на довіру, оскільки відносно нього не виявлено будь-якої компрометуючої інформації, повідомив всі важливі факти, що були у його розпорядженні, а тому заява про надання йому статусу біженця є обґрунтованою.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 3 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_4 залишив без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, а тому просив скасувати їх рішення, задовольнити клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду та задовольнити позовні вимоги.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги представник позивача зазначав, що позивач не володіє мовою судочинства, у нього було коштів на отримання платної правової допомоги, лише 15 липня 2016 року він зміг звернутись до Першого Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а тому вважає що причини пропуску строку для звернення до суду є поважними.

Представник відповідача надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 171 КАС України (яка дублюється з вимогами частини першої статті 107 КАС України в його редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні вимоги, щодо строку звернення до суду були закріплені Кодексом адміністративного судочинства України в його редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (стаття 99 КАС України).

Крім того, відповідно до статті 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», рішення Державної міграційної служби України про скасування рішення про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, може бути оскаржено протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно до статті 100 КАС України (в його редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року №12 звернуто увагу судів на те, що строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення Державної міграційної служби України від 09 березня 2016 року № 132-16, яке як вбачається з позову та повідомлення про скасування рішення про визнання особи біженцем № 129 від 25 березня 2016 року, останній отримав 04 квітня 2016 року.

Однак, з позовною заявою про визнання неправомірним, скасування рішення від 09 березня 2016 року № 132-16 та зобов'язання вчинити певні дії позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду лише 02 серпня 2016 року, тобто з порушенням встановленого п'ятиденного строку звернення до суду.

Посилання скаржника на те, що у нього не було коштів на платну правову допомогу, а тому лише 15 липня 2016 року він звернувся до Першого Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, як на підставу поважності причини пропуску строку звернення до суду, Верховним Судом до уваги не приймаються, оскільки це не є непереборною обставиною, яка пов'язана з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду. Крім того, позивач мав можливість звернувся до Першого Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги відразу як тільки дізнався про оскаржуване рішення.

Колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанції правомірно залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_5 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення від 09 березня 2016 року № 132-16.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій..

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо залишення позовної заяви без розгляду, як такої що подана з порушенням троку для звернення до суду є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року, та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець