Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2020 року у справі №640/11556/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/11556/20

адміністративне провадження № К/9901/26113/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/11556/20

за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва 03 червня 2020 року (прийняту в складі головуючого судді - Мазур А. С. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (прийняту в складі головуючого судді - Пилипенко О. Є., суддів - Глущенко Я. Б. та Собківа Я. М. )

УСТАНОВИЛ:

I. Суть спору

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Печерського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати бездіяльність та неправомірними дії Печерського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови позивачу у внесенні відповідних актових змін відносно національності своєї бабусі ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 з "росіянка" на "полька" до актових записів цивільного стану, що їх стосуються та про народження позивача;

- зобов'язати Шевченківський районний у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни в актовий запис про шлюб № 357 від 07 травня 1976 року, складений Шевченківським ЗАГСом міста Києва щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначивши в графі "національність" "полька" замість "русская";

- зобов'язати Печерський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни в актовий запис про народження № 19 від 16 січня 1977 року, складений Печерським ЗАГСом міста Києва щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначивши в графі "національність" щодо матері "полька" замість "русская".

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Як встановлено судом апеляційної інстанції 27 листопада 2019 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, подав до Печерського районного у місті Києві ВДРАЦС на даний час - Печерський районний у м. Києві Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про внесення змін відносно національності своєї бабусі ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 з "росіянка" на "полька" до актових записів цивільного стану, що їх стосуються та про своє народження.

3. Листом від 11 грудня 2019 року № 4806/17.8-09 Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві позивачу надано відповідь, відповідно до якої зазначено, що "інформація про національність прабабусі та прадідуся відсутня (не передбачена формою бланку актового запису про народження станом на 1921 рік).

Ваші дідусь та бабуся мали різну національність, а при отриманні паспортів Ваші бабуся ОСОБА_5 і мати ОСОБА_3 визначились з національністю "росіянка", яка в подальшому і була зазначена в актових записах щодо них (шлюб, народження дітей тощо), у зв'язку з чим Відділ не має підстав для внесення зміни їх національності з "росіянка" на "полька".

Враховуючи викладене, повторно рекомендуємо звернутись до суду із заявою про встановлення факту неправильності внесення відомостей в актовий запис або в судовому порядку оскаржувати відмову Печерського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві".

4. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду, в тому числі й з вимогами зобов'язального характеру.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі.

6. Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суди виходили з того, що позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення у актовому записі про своє народження інформації про національність його матері і бабусі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану, у зв'язку з чим, враховуючи приписи статті 19 КАС України, даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

7. Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, посилаючись на порушення цими судами норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито провадження за вищевказаною касаційною скаргою. Підставою відкриття касаційного провадження є оскарження судових рішень зазначених у частині 2 статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попереднії інстанцій норм процесуального права.

9. Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

10. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

11. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

12. За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

13. У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

14. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту".

15. Також у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

16. Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 , 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

17. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

18. За правилами частини 1, 2 та 3 статті 49 Цивільного кодексу України, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

19. Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року № 2398-VI (далі-Закон № 2398-VI).

20. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (~law17~), тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

21. Частиною 1 статті 22 Закону 2398-VI передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

22. Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі Правила № 96/5).

23. Пунктом 1.1. розділу І Правил № 96/5 визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

24. Згідно ч. 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з наступного.

26. Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

27. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. Приватноправові відносини вирізняються наявністю, зокрема, немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

29. З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни (зазначити факт належності бабусі та матері позивача до польської національності) до актового запису, який відмінний від існуючого запису цивільного стану.

30. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

31. Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

32. Пунктом 2.13 Правил № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

33. В межах спірних правовідносин, позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення у актовому записі про своє народження інформації про національність його матері і бабусі.

34. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

35. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 та від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17, а також в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 820/5198/16. З огляду на викладене, колегія суддів наголошує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

36. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

37. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

38. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

39. Тобто, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що адміністративний суд, розглядаючи справи даної категорії, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, отже у разі часткового задоволення позову (в частині визнання дій неправомірними) захист права не буде ефективним, адже суд адміністративної юрисдикції позбавлений права в межах спірної категорії зобов'язати відповідача вчинити дії.

40. Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вимогам положень статті 242 КАС України відповідає.

41. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва 03 червня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року - залишенню без змін.

Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 287, 345, 349, 351, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва 03 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак О. А. Губська