Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №813/1901/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 813/1901/16

адміністративне провадження № К/9901/31459/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Кузана Р. І. від 12 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гуляка В. В., суддів Коваля Р. Й., Судової-Хомюк Н. М. від 14 грудня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулась до суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2016 року: №0001161303 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, (далі - ПДФО) у розмірі 23193,15 грн. (18554,52 грн. за основним платежем та 4638,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0001171303 про збільшення суми грошового зобов'язання по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) у розмірі 30942,07 грн. (28129,15 грн. за основним платежем та 2812,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0001181303 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору у розмірі 1519,95 грн. (1215,96 грн. за основним платежем та 303,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувала на помилковість висновків контролюючого органу про заниження нею об'єкту оподаткування й, як наслідок, відповідних податкових зобов'язань внаслідок включення до складу інших витрат у 2015 році вартості придбаного пального та автомобільних шин на загальну суму 81063,82
грн., адже такі платежі пов'язані з провадженням ФОП господарської діяльності й отриманням доходів від реалізації щебеневої продукції, документально підтверджені відповідними первинними документами, тому відносяться до складу витрат останнього у відповідності до вимог підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно досліджених у ході розгляду справи доказів позивачем до складу інших витрат у 2015 році було віднесено витрати на експлуатацію орендованого вантажного транспортного засобу, які за приписами підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України безпосередньо пов'язані з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (реалізації щебеневої продукції) на загальній системі оподаткування і зменшують загальний оподатковуваний дохід. Тому визнали безпідставними твердження контролюючого органу про заниження ФОП зобов'язань зі сплати ПДФО, ЄСВ та військового збору у вказаному періоді.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням процесуальних норм, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки ФОП, а саме щодо завищення нею у 2015 році інших витрат внаслідок безпідставного включення до їх складу вартості придбаного пального та автомобільних шин, оскільки орендований позивачем автомобіль не використовувався нею у власній господарській діяльності, що виключає підстави для відображення у податковому обліку підприємця витрат на експлуатацію цього транспортного засобу.

ФОП у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрована як ФОП та у період, який перевірявся Інспекцією, перебувала на загальній системі оподаткування.

Інспекцією проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання ФОП вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, про що складено акт від 18 травня 2016 року за №93/17-20/ НОМЕР_1, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог: підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 162.1 статті 162, статті 168, пункту 177.2 статті 177 ПК України, що призвело до заниження суми оподатковуваного доходу та ПДФО за 2015 рік у сумі 12337,46 грн., а також військового збору в сумі 1215,96 грн. ; пункту 11 статті 8, пункту 2 частини 1 статті 7, абзацу 4 пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі-Закон №2464-VI), в результаті чого не утримано у 2015 році ЄСВ на загальну суму 28129,15 грн.

Така позиція контролюючого органу у акті перевірки обґрунтована тим, що ФОП у 2015 році до складу інших витрат безпідставно віднесено вартість придбаного пального та автомобільних шин у розмірі 81063,82 грн., оскільки у власності позивача транспортні засоби відсутні, тому такі платежі безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу, а свідчать про фінансування особистих потреб позивача.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (статті 42 ГК України).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.

Згідно з пунктом 177.2 вказаної статті Кодексу (в редакції, чинній у 2015 році) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України (у згаданій вище редакції) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Отже наведений у цій нормі перелік витрат містить, зокрема витрати на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності фізичною особою-підприємцем. Тому документально підтверджені такі витрати підприємця можуть враховуватись при визначенні оподатковуваного доходу.

З метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Дослідивши наявні у справі докази, судами встановлено, що 12 січня 2015 року між ФОП ОСОБА_2 (наймодавець) та позивачем (наймач) укладено договір найму транспортного засобу з екіпажем (водієм) №2-Р, відповідно до умов якого наймодавець зобов'язується передати наймачу в тимчасове платне володіння та користування вантажний автомобіль та забезпечити своїми силами керування ним, а наймач зобов'язується прийняти цей автомобіль та сплачувати орендну плату.

Згідно пунктів 6.2.2,6.2.3 цього договору наймач зобов'язується протягом усього строку його дії підтримувати автомобіль у належному стані, включаючи проведення поточного та капітального ремонту і надання відповідного приладдя, а також нести витрати, що виникають у зв'язку з комерційною експлуатацією автомобіля, у тому числі витрати на оплату пального.

У додатку №1 до договору сторони узгодили розмір плати за користування транспортним засобом, що становить 12 грн. за пройдений кілометр. Кількість пройдених кілометрів визначається за роздруківкою показників GPS-навігації, якою обладнаний автомобіль. Показники роздруковуються за кожен звітний місяць.

Автомобіль марки МАЗ 642205-220, державний номер НОМЕР_2 передано наймачу згідно з актом приймання-передачі від 12 січня 2015 року; транспортний засіб передано для перевезення сипучих матеріалів в межах України.

Підтвердженням виконання умов договору найму транспортного засобу, як установили суди, є наявні в матеріалах справи копії щомісячних актів виконаних робіт з роздруківками показників GPS-навігатора та копії платіжних доручень на оплату орендної плати. Ці витрати відображені у Книзі обліку доходів і витрат підприємця за період 2015 року.

Орендований позивачем транспортний засіб використовувався нею для доставки щебеню відповідно до договору поставки №1 від 12 січня 2015 року, укладеного між ФОП та ПАТ "Холдингова компанія "Еко Дім". Перевезення щебеню за рахунок позивача підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних та податкових накладних. Доходи, отримані від такої реалізації, відображені у Книзі обліку доходів і витрат підприємця у складі доходів, отриманих від здійснення господарської діяльності.

Досліджуючи обставини понесення ФОП витрат на придбання пального та автомобільних шин у 2015 році у розмірі 81063,82 грн., судами встановлено, що такі підтверджуються відповідними фіскальними чеками, видатковими накладними, документами щодо списання палива та обліку затрат паливно-мастильних матеріалів на реалізацію. Такі витрати також відображено у Книзі обліку доходів і витрат ФОП у складі інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу.

За наведених обставин, встановлення у судовому процесі пов'язаності витрат на придбання пального та автомобільних шин з провадженням ФОП господарської діяльності та їх документальне підтвердження відповідними первинними документами, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що такі платежі у відповідності до вимог підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України можуть враховуватись при визначенні об'єкту оподаткування та зменшують загальний оподаткований дохід, що виключає підстави для висновку про заниження ФОП суми оподатковуваного доходу у 2015 році та збільшення їй зобов'язань зі сплати ПДФО, ЄСВ й військового збору згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко