Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2020 року у справі №620/2812/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 620/2812/19

адміністративне провадження № К/9901/8938/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (головуючий суддя - Ткаченко О. Є.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року (головуючий суддя - Бабенко К. А., судді: Єгорова Н. М., Федотов І. В. )

у справі №620/2812/19

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, Корюківського районного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Корюківського районного суду Чернігівської області та Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області в частині невключення в суддівську винагороду (грошове утримання судді) доплату за перебування на адміністративній посаді як в. о. голови суду за період, зазначений у довідці № 5 від 18 жовтня 2016 року Корюківського районного суду Чернігівської області, та невключення вказаної доплати в довідці № 03/36-1114 від 3 жовтня 2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці на момент звільнення з посади судді;

- зобов'язати Корюківський районний суд Чернігівської області та Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області нарахувати та виплатити недоплачені суми суддівської винагороди за період, зазначений у довідці № 5 від 18 жовтня 2016 року, а саме доплату за перебування на адміністративній посаді суду за період з 15 по 19 квітня 2015 року, з 25 квітня по 22 листопада 2015 року, з 28 листопада 2015 року по 28 червня 2016 року, з 20 серпня по 22 вересня 2016 року;

- стягнути з Корюківського районного суду Чернігівської області та Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області недоплачену суддівську винагороду та щомісячне грошове утримання працюючого судді за періоди, зазначені у довідці № 5 від 18 жовтня 2016 року Корюківського районного суду Чернігівської області, а саме: доплату за перебування на адміністративній посаді суду (виконання обов'язків голови Корюківського районного суду Чернігівської області) з 15 по 19 квітня 2015 року, з 25 квітня по 22 листопада 2015 року, з 28 листопада 2015 року по 28 червня 2016 року, з 20 серпня по 22 вересня 2016 року у відсотках до посадового окладу судді суду, з проведенням індексації заробітної плати, з утриманням податків і зборів, з урахуванням виплачених сум, з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", у порядку встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 3 серпня 2011 року №845;

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Чернігівській області з єдиного рахунку Держаного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої заробітної плати та щомісячного грошового утримання з розрахунку доплати за перебування на адміністративній посаді суду (виконання обов'язків голови Корюківського районного суду Чернігівської області) з 15 по 19 квітня 2015 року, з 25 квітня по 22 листопада 2015 року, з 28 листопада 2015 року по 28 червня 2016 року, з 20 серпня по 22 вересня 2016 року;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області надати довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді на момент звільнення з посади судді Корюківського районного суду Чернігівської області.

2. Також просив поновити строк звернення до суду.

3. У обґрунтування позовних вимог зазначав що у період з 15 по 19 квітня 2015 року, з 25 квітня по 22 листопада 2015 року, з 28 листопада 2015 року по 28 червня 2016 року, з 20 серпня по 22 вересня 2016 року перебував на адміністративні посаді - виконував обов'язки голови суду, проте до його суддівської винагороди протиправно не було включено відповідну доплату, чим суттєво зменшено розмір заробітної плати і грошового утримання судді у відставці.

4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу в. о. голови Корюківського районного суду від 15 квітня 2015 року № 14-ос у зв'язку з припиненням повноважень голови Корюківського районного суду до обрання голови суду відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснення його повноважень з 15 квітня 2015 року покладено на суддю цього ж суду ОСОБА_1, який має більший стаж роботи на посаді судді.

7. Наказом від 23 вересня 2016 року № 30-ос відповідно до постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року "Про звільнення суддів" припинено повноваження судді, виконання обов'язків голови Корюківського районного суду ОСОБА_1.

8. Наказом від 30 вересня 2016 року позивача звільнено та відраховано зі штату суду.

9.18 жовтня 2016 року позивачу було видано довідку № 5 про те, що він виконував обов'язки голови Корюківського районного суду з 15 по 19 квітня 2015 року, з 25 квітня по 22 листопада 2015 року, з 28 листопада 2015 року по 28 червня 2016 року, з 20 серпня по 22 вересня 2016 року.

10. Під час розгляду справи Корюківським районним судом було уточнено періоди виконання позивачем обов'язків голови суду, а саме: з 15 по 19 квітня 2015 року, з 25 квітня по 14 червня 2015 року, з 23 липня по 22 вересня 2015 року, з 26 вересня по 22 листопада 2015 року, з 28 листопада 2015 року по 17 квітня 2016 року, з 23 квітня по 28 червня 2016 року, з 20 серпня по 22 вересня 2016 року.

11. Виконуючи обов'язки голови суду, щомісячна доплата позивачу за перебування на адміністративній посаді не виплачувалась.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не встановлено такої складової суддівської винагороди як доплата за здійснення повноважень голови місцевого суду та не передбачено права на отримання доплати за здійснення повноважень голови місцевого суду за відсутності голови.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13.27 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

14. У касаційній скарзі скаржник посилається як на підставу касаційного оскарження на пункти 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

15. Вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали оцінки тому що відповідачі належним чином не виконали покладені на них обов'язки, всупереч своїм повноваженням вдаються до тлумачення статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині що доплата може здійснюватися лише голові суду, а не особі яка виконує обов'язки голови суду, а це не може бути підставою для неоплати праці судді, який здійснює адміністративні повноваження.

16. Судами не було застосовано норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України.

17. Кошти, які позивач отримував як суддівську винагороду та довічне грошове утримання, є його власністю, право на отримання якої набув в порядку, визначеному законом. При їх обрахуванні повинні враховуватися всі складові, у тому числі і неврахована відповідачами доплата за перебування на адміністративній посаді суду. Суддя, який виконує роботу голови суду та призначений на посаду рішенням зборів суддів, та призначений виконуючим обов'язки голови суду, виконує один і той же об'єм роботи та несе відповідальність за результати діяльності суду, а тому така робота також повинна бути оплачена.

18. Також позивач у касаційній скарзі просить відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 816/1552/17, та яка була застосована судами першої та апеляційної інстанції у справі за його позовом. У обґрунтування необхідності посилається на те що така правова позиція не узгоджується з нормами статей 19, 24, 25, 41, 43, 64 Конституції України, статей 1, 4, 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу та статті 1 Протоколу № 12 до неї, про порушення яких зазначається у позовній заяві; дана постанова винесена Судом після оскаржуваного ним періоду і багато суддів України отримували і отримують доплату за виконання обов'язків голови суду; обов'язки голови суду він виконував більше 15 місяців та питання обрання голови суду зборами суддів не вирішувалося з незалежних від нього причин; відступлення від висловленої правової позиції та викладення нової усуне дискримінацію в практиці оплати праці за виконання однакових адміністративних функцій та забезпечить конституційні гарантії незалежності судді.

19. У відзиві на касаційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Згідно з приписами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

21. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 14 травня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених статтею 328 КАС України.

22. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 242 КАС України.

23. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 351 КАС України).

24. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

25. На час призначення позивача виконуючим обов'язки голови суду у квітні 2015 року діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

26. Відповідно до Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI адміністративними посадами в суді вважаються посади голови суду та заступника (заступників) голови суду. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду із числа суддів цього суду. Обрання судді на адміністративну посаду без додержання вимог Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI не допускається.

27. Перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

28. Згідно з ~law28~ у разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

29. На підставі даної норми закону наказом від 15 квітня 2015 року у зв'язку з припиненням повноважень голови Корюківського районного суду здійснення повноважень голови районного суду покладено на суддю ОСОБА_1, який має більший стаж роботи на посаді судді. Строк здійснення повноважень голови суду позивачем визначено до обрання голови суду відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

30. ~law30~ встановлено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

31.30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (далі-Закон № 1402-VIII).

32. Положення Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (далі-Закон № 1402-VIII містять аналогічні вимоги щодо обрання на адміністративні посади, здійснення адміністративних повноважень голови суду у разі його відсутності, а також складові суддівської винагороди.

33. Відповідно до ~law33~ голова місцевого суду: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; 7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; 9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

34. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

35. Згідно з ~law34~ суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

36. Під час виконання обов'язків голови суду з 15 квітня 2015 року до 22 вересня 2016 року (припинення повноважень судді) позивачу не проводилась щомісячна доплата за перебування на адміністративній посаді.

37. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності правових підстав для призначення, нарахування та виплати доплати за виконання обов'язків голови суду у період, зазначений у довідці № 5 від 18 жовтня 2016 року. Повноваження голови суду позивач здійснював у зв'язку з відсутністю голови цього суду, обраного у встановленому порядку зборами суддів.

38. Такі висновки судів попередніх інстанцій є правомірними та обґрунтованими.

39. Стосовно посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки суди не надали оцінки тому що відповідачі належним чином не виконали покладені на них обов'язки, всупереч своїм повноваженням вдаються до тлумачення статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині що доплата може здійснюватися лише голові суду, а не особі яка виконує обов'язки голови суду, Верховний Суд зазначає таке.

40. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері нарахування та виплати, визначення розміру суддівської винагороди, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

42. Як вже було зазначено, відповідно до ~law37~ голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду із числа суддів цього суду.

43. ~law38~ передбачено, що у разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

44. Таким чином, законодавцем визначено процедуру обрання на посаду голови місцевого суду, а у разі відсутності голови місцевого суду передбачено здійснення його адміністративних повноважень, зокрема, суддею цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

45. У відповідачів не було законних підстав для призначення та виплати позивачу щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді в суді з огляду на те, що він виконував обов'язки голови суду (відповідно до наказу № 14-ос від 15 квітня 2015 року) тимчасово, до настання певних обставин - обрання голови суду зборами суддів, а не був обраний на посаду голови районного суду у встановленому ~law39~ порядку.

46. Відповідачі не вдалися до самостійного тлумачення статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині що доплата може здійснюватися лише голові суду, а не особі яка виконує обов'язки голови суду. Відповідачі правомірно керувалися тим, що нормами Закону виплата спірної доплати за тимчасове (незалежно від тривалості такого періоду) виконання обов'язків голови суду не передбачена.

47. Стосовно посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки не застосовано положення статей 1, 4, 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до неї (Захист права власності), статті 1 Протоколу № 12 до неї (Захист права власності) та статей 19, 24, 25, 41, 43, 64 Конституції України, що є порушенням судами права на справедливий суд, Верховний Суд зазначає таке.

48. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

49. За приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

50. Справа "Пічкур проти України" (Заява № 10441/06) - якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (пункт 41).

51. Отже, право на доплату за перебування на адміністративній посаді в суді підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплати в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

52. Юридична природа соціальних виплат розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

53. Справа "Суханов та Ільченко проти України" - якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).

54. У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

55. Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

56. Отже, є підстави стверджувати про відсутність "законних сподівань" у позивача на призначення та виплату спірної доплати за час виконання ним обов'язків голови районного суду.

57. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності.

58. З огляду на викладене, в діях відповідачів у спірних правовідносинах не вбачається порушення вимог Конвенції та статті 1 Першого протоколу.

59. Положеннями статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

60. Під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено права позивача на справедливий суд оскільки спір вирішено упродовж розумного строку та на підставі норм національного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

61. Також є помилковим посилання позивача на необхідність застосування судами вимог статті 25 Конституції України, відповідно до якої громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

62. Щодо посилання позивача що відповідно до Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, то слід зазначити що упродовж здійснення повноважень судді та виконання обов'язків голови суду позивач отримував суддівську винагороду та доплати, визначені Законами № 2453-VІ та № 1402-VІІІ. Таким чином його конституційне право на працю та одержання винагороди за неї відповідачами не було порушено.

63. Як висновок слід зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що оскільки нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право позивача на щомісячну доплату за виконання обов'язків голови суду не передбачено, то відсутні підстави для задоволення позову.

64. Незважаючи на твердження позивача, що суддя, який призначений на посаду рішенням зборів суддів та суддя, призначений виконуючим обов'язки голови суду, виконує один і той же об'єм роботи та несе відповідальність за результати діяльності суду, а тому така робота також повинна бути оплачена, правові підстави для здійснення такої виплати позивачу відсутні.

65. Оскільки позивач не набув права на спірну надбавку, то вона правомірно не була врахована у його суддівську винагороду та довічне грошове утримання судді.

66. Стосовно посилання скаржника на необхідність відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 816/1552/17, Верховний Суд зазначає таке.

67. Правова позиція у категорії справ про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України нарахувати та виплатити доплату за виконання обов'язків голови суду у розмірі 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду була висловлена Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі №816/1552/17 та правомірно застосована судами попередніх інстанцій.

68. Законами № 2453-VІ та № 1402-VІІІ визначено порядок обрання суддів на адміністративні посади та виплати щомісячної доплати судді, який обраний на посаду голови суду. У зв'язку з тим що позивач фактично тимчасово виконував обов'язки голови суду та не був обраний на адміністративну посаду у встановленому законом порядку, виплата спірної надбавки у такому випадку не передбачена. Правовідносини у даній адміністративній справі та у справі № 816/1552/17 є подібними, незважаючи на тривалість виконання обов'язків голови суду та підстави виконання таких обов'язків.

69. Посилання що багато суддів України отримували та отримують за виконання обов'язків голови суду доплату в розмірі 10% посадового окладу, не впливають на правильність вирішення даної справи оскільки судами не встановлено підстави та порядок призначення даної надбавки іншим суддям України.

70. Причини і підстави невирішення питання обрання зборами суддів голови районного суду, тривалість такого періоду, добросовісність виконання обов'язків на адміністративній посаді не впливає на право позивача встановити виплату спірної щомісячної надбавки.

71. В контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

72. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що більшість аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, отримали достатню оцінку з його боку, щоби вважати оскаржувані рішення судів обґрунтованими.

73. Інші доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

74. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

75. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

76. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

77. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року у справі №620/2812/19-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська О. В. Калашнікова