ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №813/3750/16

адміністративне провадження №К/9901/51010/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Шарапи В.М., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №813/3750/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого судді-Судової-Хомюк Н.М., суддів: Гуляка В.В., Коваля Р.Й.),-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі- відповідач, ГУ Держпраці), в якому з урахуванням уточненння позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати припис від 29.09.2016 №13/22/138/1727-1180 та постанови про застосування штрафних санкцій від 20.10.2016 №13221381727-0349 та №13221381727-0348.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено перевірку з порушенням процедури та порядку її проведення, в результаті чого контролюючим органом прийняті протиправні рішення. Підставою для винесення припису слугували висновки відповідача про те, що позивачем допущено до роботи без укладання трудових договорів працівника, а також допущені інші порушення вимог трудового законодавства. Однак, вказані висновки не відповідають дійсним обставинам справи, тому відсутні правові підстави для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що уповноважений орган при винесенні припису та постанов про накладення штрафних санкцій діяв у спосіб, що встановлений законодавством щодо здійснення перевірок вказаного виду.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31 січня 2018 року скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 та прийняв нове рішення про чаткове задоволення позову ФОП ОСОБА_1 , яким визнав протиправним та скасував постанову про застосування штрафних санкцій № 13221381727-0349 від 20.10.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставина фактичного допуску позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) взагалі не досліджувалась працівниками Управління Держпраці у Львівській області, доводиться відповідачем лише наявністю єдиного пояснення громадянки ОСОБА_2 , за яими вона повідомила, що працює у кафе - барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ОСОБА_1 . Проте, позивач заперечує існування у нього із громадянкою ОСОБА_2 трудових відносин та допуск її до виконання роботи.

Суд апеляційної інстанції також дослідив та врахував постанову Радехівського районного суду Львівської області від 27.12.2016 у справі № 451/1240/16-п, яка набрала законної сили, якою встановлена відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області подана касаційна скарга, в якій заявник просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 у частині задоволення позову, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 залишити в силі.

У скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, висновувався із преюдиційності рішення суду, яким встановлено відсутність в діях позивача складу адмністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП України, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 78 КАС України.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 22 травня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держпраці.

Ухвалою від 11.07.2018 Суд, встановивши після відкриття касаційного провадження, що касаційна скарга не відповідачє вимогам ст. 330 КАС України, залишив скаргу без руху. Заявнику було встановлено строк для усунення недоліків скарги -десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Копія ухвали Верховного Суду вручена відповідачеві 19.07.2018, а платіжне доручення про підтвердження сплати судового збору відповідачем направлено до Суду 30.07.2018 (29.07.2018 -вихідний день), тобто ГУ Держпраці виконані вимоги ухвали Верховного Суду від 11.07.2018 у встановлений для цього строк.

Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 задоволені заяви суддів: Желтобрюх І.Л., Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. про самовідвід, матеріали касаційної скарги передані для визначення складу суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2019 визначено склад суду: Гриців М.М. (головуючий-суддя), Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, розпорядженням керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16.07.2019 за №999/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Шарапа В.М., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

Ухвалою від 11.06.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами встановлено, що на підставі наказу на проведення перевірки №1211-П від 14.09.2016, згідно направлення №1198 від 14.09.2016 посадовими особами Управління Держпраці у Львівській області проведено позапланову перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Підставою для здійснення перевірки слугував лист Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 23.08.2016 за № 1297/13-13-17-01-09.

Результати перевірки оформлені актом за №13221381727 від 29.09.2016, у якому контролюючим органом відображений висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог трудового законодавства, а саме: ч. 3 ст. 24, ст. 95, ч.1 та 2 ст. 115 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці».

На підставі висновків акту перевірки посадовою особою Управління Держпраці у Львівській області складено припис за №13/22/138/1727-1180 від 29.09.2016, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 :

-ч. 1 та 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», яке полягає у виплаті заробітної плати два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, однак не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, оскільки виплата заробітної плати за першу половину серпня 2016 року проведена 25.08.2016 згідно платіжної відомості № 15 , виплата заробітної плати за другу половину серпня 2016 року проведена 08.09.2016 згідно платіжної відомості № 16;

- забезпечити виконання вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», які полягають у проведенні індексації заробітної плати працівникам у зв`язку з ростом споживчих цін, тому що згідно з книги нарахування заробітної плати за 2015-2016 працівникам виплачується в розмірі мінімальної та індексації не підлягала, хоча відповідно до інформації Державної статистичної служби України протягом 2015-2016 відбувалось зростання індексу споживчих цін, а тому заробітна плата підлягала індексації.

Постановами Управління Держпраці у Львівській області за №13221381727-0348 від 20.10.2016 застосовані до ФОП ОСОБА_1 санкції у вигляді штрафу в розмірі 1450 грн., та постановою №13221381727 від 20.10.2016 накладено штраф у розмірі 43500 грн.

Позивач, вважаючи вказані рішення протиправними, звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга по справі № 813/3750/16 подана у травні 2018 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883, головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи накладаються головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Судами встановлено, що згідно положення про Управління Держпраці у Львівській області до завдань Управління належить здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядку) від 02.07.2012 року № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за № 1291/21603 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор). Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

Судами обгрунтовано відхилені доводи позивача про порушення відповідачем приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при проведенні позапланової перевірки через те, що відповідно до приписів ч.2 статті 2 цього Закону його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Щодо постанов про застосування штрафних санкцій, Суд зазначає наступне.

Так, постановою Радехівського районного суду Львівської області від 27.12.2016 по справі № 451/1240/16-п за результатами розгляду матеріалів від Головного управління Держпраці у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1, 3 ст. 41 КУпАП, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 30-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 ,00 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 41 Кодексу України відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В ході розгляду адміністративної справи № 451/1240/16-п ФОП ОСОБА_1 визнав факт несвоєчасної виплати заробітної плати та не здійснення індексації в цій частині.

Наведене не заперечується позивачем і в межах розгляду цієї справи, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що постанова ГУ Держпраці №13221381727-0348 від 20.10.2016 є правомірною та скасуванню не підлягає.

Щодо постанови ГУ Держпраці №13221381727-0348 від 20.10.2016, в частині оскарження якої суд апеляційної інстанції задовольнив позов, колегія суддів зазначає наступне.

Так, цією постановою ГУ Держпраці від 20.10.2016 позивача притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи- підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме: в ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами також встановлено, що за результатами проведення перевірки Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено щодо ОСОБА_1 протокол №13/22/138/0497 від 29.09.2016 про адміністратине правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП України за те, що ФОП ОСОБА_1 здійснено фактичний допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Як вже було зазначено вище, постановою Радехівського районного суду Львівської області від 27.12.2016 по справі № 451/1240/16-п за результатами розгляду матеріалів від Головного управління Держпраці у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1, 3 ст. 41 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 41 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для осіб, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

При цьому, штраф за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16, сформульований правовий висновок про те, що ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Управлінням Держпраці протокол про притягнення до адміністративної відповідальності складено відносно громадянина ОСОБА_1 , а постанову про застосування штрафних санкцій прийнято відносно господарюючого суб`єкта - ФОП ОСОБА_1 .

Водночас, фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття постанови та складення протоколу повністю ідентичні як за часом вчинення, так і за подією-допуск до роботи в кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без оформлення трудових відносин громадянки ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання правомірності постанови про застосування до позивача штрафу за ч. 2 ст. 265 КЗпП України, слушно взяв до уваги те, що постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, встановлено, що позивач не допускав громадянку ОСОБА_2 до роботи в кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без оформлення з нею трудових відносин.

Доводи касаційної скарги про те, що положення ч. 6 ст. 78 КАС Украни слід розглядати в системному зв`язку із ч. 7 цієї статті, яка передбачає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, в межах розгляду цієї справи є безпідставними, виходячи з наступного.

В даному випадку, Суд зазначає, що КАС України унормовано в статті 78 підстави звільнення від доказування, серед яких є обставини преюдиційності (частини 4-7 статті 78), що в свою чергу також мають різну природу походження та відрізняється за принципами застосування.

Окрім того, частина 6 статті 78 КАС України відрізняється від інших тим, що містить припис про обов`язковість врахування для адміністративного суду зокрема постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою.

Така преюдиція, яка має характер абсолютної, пояснюється саме тим, що у випадку, передбаченому частиною 6 статті 78 КАС України, судовим рішенням вирішується питання про наявність або відсутність винних дій (бездіяльності) конкретної особи, через які для цієї особи виникають правові наслідки.

Преюдиційність, як підстава звільнення від доказування, передбачена частинами 4, 5 та 7 ст. 78 КАС України, не носить абсолютного характеру, через те, що стосується оцінки певних обставин та фактів, які не є тотожними з встановленням наявності або відсутності складу, зокрема, адміністративного правопорушення.

Понад це слід також зазначити, що у частині 6 статті 78 КАС України йдеться про преюдиційність рішення суду в частині наявності проступку та вчинення його певною особою при розгляді справи адміністративним судом у межах вирішення спору про наслідки таких дій, тобто у тій справі, в якій предметом доказування не може бути встановлення наявності або відсутності складу аміністративного правопорушення.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції крвм врахування рішення по справі №814/2156/16 досліджені і фактичні підстави застосування до позивача штрафних санкцій, докази та мотиви, якими керувався відповідач, приймаючи постанову про застосування штрафних санкцій №13221381727-0349 від 20.10.2016.

Так, суд встановив, що обставина допуску ФОП ОСОБА_3 громадянки ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудових відносин підтверджується її поясненнями, відібраними інспектором Радехівського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області 17.07.2016, котра перебувала в приміщенні торгівельного закладу, що належить підприємцю ОСОБА_1 при проведенні перевірки податковим органом.

Тобто, при перевірці, яка проводилась ГУ Держпраці, факт перебування громадянки ОСОБА_2 у кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не встановлювався, пояснення у вказаної особи відповідачем не відбирались.

Тому слушними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що дана обставина взагалі не досліджувалась працівниками Управління Держпраці у Львівській області, оскільки саме наявність єдиного пояснення громадянки ОСОБА_2 , наданого податковому органу, слугувало підставою притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності в порядку вимог статті 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком Львівського апеляційного адміністративного суду про недоведеність факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абз.1 ч.2 ст.265 КЗпПУ та скасування постанови № 13221381727-0349 від 20.10.2016.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду апеляційної інстанції щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду.

Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року по справі №813/3750/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді В.М. Шарапа

С.Г. Стеценко