Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.03.2020 року у справі №826/18229/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №826/18229/15

адміністративне провадження №К/9901/25085/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року (головуючий суддя - Кузьменко В.В.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Грибан І.О., Парінов А.Б.)

у справі №826/18229/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсет»

до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алсет» (далі - Товариство, ТОВ «Алсет», позивач, платник) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом`янському районі, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що надані ним первинні документи в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин позивача з контрагентами ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес», ТОВ «Астрата-Б», та ПП «Пром-Тех-Снаб» у періоді, що перевірявся.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28 травня 2015 року НОМЕР_1 та НОМЕР_2; від 08 червня 2015 року НОМЕР_3 та НОМЕР_4; від 16 червня 2015 року НОМЕР_6 та НОМЕР_5;

- присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алсет" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність визначення позивачем своїх податкових зобов`язань у періоді, що перевірявся по взаємовідносинам з ТОВ "Літес", ТОВ "Вестес", ТОВ "Астрата-Б" та ПП "Пром-Тех-Снаб", оскільки надані позивачем документи підтверджують факт понесення Товариством витрат на придбання у вказаних вище контрагентів робіт для провадження своєї господарської діяльності, а тому спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, підтверджуються необхідними документами, та свідчать про добросовісність позивача при здійсненні вказаних операцій

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що надані позивачем на підтвердження реальності господарських відносин з вказаними вище контрагентами первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки підписані директором ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес» та ТОВ «Астрата-Б» - ОСОБА_1 , яка заперечує свою причетність до діяльності вказаних вище суб`єктів господарювання. Крім того, контролюючий орган посилається на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2015 у справі №1-кп/759/730/15, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 КК України та висновок експерта Київського міського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України від 24.05.2016 №623/тдд, яким встановлено, що підписи в первинних фінансово-господарських документах, складених в результаті господарських відносин Товариства з ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес» та ТОВ «Астрата-Б» виконані не громадянкою ОСОБА_1 , а іншою особою. Також, контролюючий орган вказує, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, тощо.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 при взаємовідносинах з ТОВ «Літес», ТОВ «Вестес», ТОВ «Астрада-Б».

За результатами перевірки складено акт від 12.05.2015 №18/26-58-22-07-11/36088844 (далі - Акт перевірки від 12.05.2015).

Згідно відомостей Акта перевірки від 12.05.2015, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- п.п. 198.1 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість на 578 874 грн, в т.ч. по періодам: за 2014 рік - 57/8 874 грн (за лютий 2014 року - 96 551 грн, травень 2014 року - 328 513 грн, за червень 2014 року - 153 810 грн);

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 575 194 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.05.2015, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 28 травня 2015 року:

- НОМЕР_1, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 868 311, 00 грн, у тому числі, за основним платежем - 578 874, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 289 437, 00 грн;

- НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 862 791, 00 грн, у тому числі, за основним платежем - 575 194, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 287 597, 00 грн.

Також відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 при взаємовідносинах з ТОВ «Літес», ТОВ «Вестес», ТОВ «Астрада-Б».

За результатами перевірки складено акт від 21.05.2015 №20/26-58-22-07-11/36088844 (далі - Акт перевірки від 21.05.2015).

Згідно висновків Акта перевірки від 21.05.2015, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- пп. 198.1 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за 2013 рік на 1 073 066 грн, в тому числі по періодам: червень 2013 року - 171 435 грн, липень 2013 року - 202 636 грн, серпень 2013 року - 126 717 грн, вересень 2013 року 112 528 грн, жовтень 2013 року - 230 167 грн, листопад 2013 року - 204 583 грн, грудень 2013 року - 25 000 грн;

- пп. 139.1.9, п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 1 019 412 грн.

На підставі Акта перевірки від 21.05.2015, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 червня 2015 року:

- НОМЕР_3, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 609 599, 00 грн, у тому числі, за основним платежем - 1 073 066, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 536 533 грн;

- НОМЕР_4, яким платника збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 529 118, 00 грн. з яких за основним платежем - 1 019 412 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 509 706 грн.

Крім того, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Пром-тех-снаб» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

За результатами перевірки складено акт від 02.06.2015 №2947/26-58-22-02-17/36088844 (далі - Акт перевірки від 02.06.2015).

Згідно з висновками Акта перевірки від 02.06.2015, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на 103 088 грн;

- п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1, ст. 44, п. 138.2, ст. 138, п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 92 779 грн.

На підставі Акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2015 року:

- НОМЕР_5, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 154 632, 00 грн, з яких за основним платежем - 103 088, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 51 544 грн.

- НОМЕР_6, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 139 609, 00 грн, з яких за основним платежем - 92 779, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46 390, 00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес», ТОВ «Астрата-Б», та ПП «Пром-Тех-Снаб» у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Літес» (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 04 листопада 2013 року № 041113, від 05 листопада 2013 року № 051113, від 06 листопада 2013 року № 061113, від 07 травня 2014 року № 07/05-14, від 08 травня 2014 року № 08/05-14, від 12 травня 2014 року № 12/05-14, від 16 травня 2014 року №16-05-14, від 19 травня 2014 року № 19/05-14, від 20 травня 2014 року № 20/05-14.

Також, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Вестес» (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 24 січня 2014 року № 24/01-14, від 05 лютого 2014 року № 05/02-14, від 06 лютого 2014 року № 06/02-14, від 27 лютого 2014 року № 27/02-14, від 28 квітня 2014 року № 28/04-14, від 05 травня 2014 року №05/05-14, від 06 травня 2014 року № 06/05-14.

Між ТОВ «Алсет» (Замовник) та ТОВ «Астрата-Б» (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 05 червня 2013 року № 50613, від 11 червня 2013 року № 130611, від 12 червня 2013 року № 131112, від 17 червня 2013 року № 130617, від 18 червня 2013 року № 130618, від 19 червня 2015 року № 130619, від 20 червня 2013 року № 200613, від 21 червня 2013 року № 130621.

Крім того, між ТОВ «Алсет» (Замовник) та ПП «Пром-Тех-Снаб» (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 03 лютого 2014 року № 3/2-14 та від 04 лютого 2014 року № 4/2-14.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність виконання умов зазначених договорів позивача з контрагентами.

Разом з цим, контролюючий орган в обґрунтування заперечень на адміністративний позов, апеляційної та касаційної скарг, посилався на протокол допиту свідка ОСОБА_1 - директора і головного бухгалтера ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес» та ТОВ «Астрата-Б», в якому остання зазначила, що реєстрацію вказаних підприємств не здійснювала, до фінансово-господарської діяльності зазначених вище підприємств ніякого відношення не мала, жодних осіб на вказану діяльність не уповноважувала, довіреностей та інших уповноважуючих документів не складала та не підписувала.

Судами під час розгляду справи не витребувано та не досліджено зазначений протокол допиту свідка, на який посилається відповідач. Крім того, за відсутності протоколу допиту, на який посилається контролюючий орган суди попередніх інстанцій не використали показання ОСОБА_1 , допитавши її в якості свідка.

Також судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року у справі №1-кп/759/730/15, на який також посилався контролюючий орган та яким затверджено угоду від 07 серпня 2015 року між прокурором ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості; ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано наданий скаржником висновок експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24.05.2016 №623/тдд, яким встановлено, що підписи в первинних фінансово-господарських документах, складених в результаті господарських відносин Товариства з ТОВ «Вестес», ТОВ «Літес» та ТОВ «Астрата-Б» виконані не громадянкою ОСОБА_1 .

Вищевикладене залишено поза увагою судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Судами під час розгляду справи не проаналізовано зміст наданих позивачем документів, не перевірено їх на відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не досліджено та проаналізовано кожну господарську операцію в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено економічну доцільність проведення відповідних господарських операцій, можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, тощо.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, тощо.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - скасувати.

Справу №826/18229/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова