Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.02.2019 року у справі №817/1774/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №817/1774/16

адміністративне провадження №К/9901/39578/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у складі судді Сало А.Б.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року у складі суддів Моніча Б.С., Капустинського М.М., Іваненко Т.В.,

у справі № 817/1774/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненький Молодіжний Жилий Комплекс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дії податкового органу щодо нарахування в період з 30 серпня 2011 року по 09 грудня 2013 року Товариству пені за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 159492,86 грн. та зобов'язання податкового органу внести зміни до картки особового рахунку Товариства з орендної плати з юридичних осіб шляхом скасування нарахованої за період з 30 серпня 2011 року по 09 грудня 2013 року пені в розмірі 159 492,86 грн., з мотивів безпідставності нарахування пені.

10 квітня 2017 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 02 жовтня 2017 року ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду, задоволено позов Товариства, визнані протиправними дії податкового органу щодо нарахування в період з 30 серпня 2011 року по 09 грудня 2013 року Товариству пені за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 159492,82 грн. та зобов'язано податковий орган внести зміни до картки особового рахунку Товариства з орендної плати з юридичних осіб шляхом скасування нарахованої за період з 30 серпня 2011 року по 09 грудня 2013 року пені в розмірі 159492,86 грн, з мотивів відсутності визначених законодавством підстав для нарахування пені.

26 жовтня 2017 року відповідач у справі, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в частині задоволення позовних вимог постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що встановлюючи обставини щодо повної сплати на підставі судових рішень, судами не встановлено обставину щодо дати набрання законної сили судових рішень та дати відображення їх в обліку та не врахований хронологічний порядок обліку нарахованих і сплачених сум податків.

23 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрите провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків касаційної скарги на виконання ухвали цього суду та витребувано із Рівненського окружного адміністративного суду справу №817/1774/16.

17 січня 2018 року справа №817/1774/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа №817/1774/16 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/39578/18 передані до Верховного Суду.

13 грудня 2017 року позивачем подані заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, які долучені до матеріалів справи, в яких податковий орган просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за кодом 39550744, перебуває на обліку податкового органу, є платником орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки державної та комунальної власності.

27 січня 2010 року Товариством до податкового органу подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, нараховані до сплати податкові зобов'язання цією декларацією зменшенні шляхом подання 15 березня 2010 року, 26 липня 2010 року, 28 серпня 2012 року уточнюючих податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що аналогічні обставини мали місце при поданні Товариством до податкового органу податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності 28 січня 2011 року за 2011 рік, та уточнення даних цієї декларації шляхом подання 26 жовтня 2011 року, 28 серпня 2012 року, 22 березня 2013 року уточнюючих податкових декларацій, поданні 30 січня 2012 року звітної податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, поданими до неї 28 серпня 2012 року, 22 березня 2013 року уточнюючих податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, 19 лютого 2013 року позивачем подано до податкового органу звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2013 рік, дані якої уточнені 22 березня 2013 року.

Податковим органом в облікових картках (зворотній бік облікової картки платника податку) Товариства за платежем орендна плата з юридичних осіб, дані уточнюючих декларацій з плати за землю від 26 жовтня 2011 року, 28 серпня 2012 року, 22 березня 2013 року розцінені податковим органом як сплата податкового боргу з орендної плати, а дата прийняття цих уточнюючих декларацій як дата фактичної сплати податкових зобов'язань, з нарахуванням пені.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про помилковість нарахування пені внаслідок зменшення абсолютного значення до сплати, внаслідок чого є відсутнім об'єкт нарахування пені, оскільки зменшення суми податку до сплати доводить зменшення податкового зобов'язання, відсутність якого унеможливлює застосування пені як фінансової санкції.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі положень підпунктів 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пунктів 285.1, 285.2 статті 285, пункту 286.2 статті 286, 287.3 статті 287, пунктів 288.1, 288.2, 288.3, 288.4, 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, яким встановлений порядок нарахування та сплати платником податків плати за землю, в т.ч. орендної плати за земельну ділянку та наслідки його не сплати.

Судами попередніх інстанцій здійснений буквальний аналіз положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1, пунктів 129.3, 129.4 статті 129 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), який зумовив висновок про те, що положеннями цієї статті передбачено можливість нарахування пені лише у разі прострочення сплати податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що за відсутності податкового боргу та наявності факту його погашення у податкового органу відсутні підстави нараховувати пеню, оскільки нарахування пені пов'язано з фактом погашення податкового боргу, яке у спірних відносин місця не мало, оскільки позивачем обґрунтовано здійснено зменшення податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючих декларацій відповідно до пункту 50.1 статті 50, статті 87 Податкового кодексу України, за якими податковий борг не може бути погашений шляхом подання уточнюючих розрахунків із зазначенням в них меншої суми податкових зобов'язань, а ніж ті суми, які були задекларовані раніше.

Судами попередніх інстанцій, за наявності обставин, які не потребують доказування, встановлена відсутність у позивача податкового боргу за попередні періоди на підставі судових рішень, а саме постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі №2а/1770/5490/2011, постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №817/1526/14. Висновуючись на обставинах встановлених цими судовими рішеннями суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач діяв протиправно та не скасував нараховану позивачу пеню у зв'язку із погашенням податкового боргу, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень, які скасовані в судовому порядку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач протиправно здійснював нарахування пені при зарахуванні сплачених позивачем коштів на погашення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями, які скасовані судовими рішеннями, а тому така пеня підлягає скасуванню.

Крім того, відповідач в порушення вимог статті 129 Податкового кодексу України нараховував позивачу пеню при погашенні податкового боргу, відсутність якого встановлена серед іншого судовими рішеннями, та не виключив з обліку пеню, у стягненні якої відмовлено судовими рішеннями, зокрема, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року у справі №817/55/13-а, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі №817/56/13-а, які набрали законної сили.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій покликались на Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі №817/3477/14, якою серед іншого визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 27 грудня 2013 року №0005441503 та №0005451503, ухвалюючи цю постанову суд першої інстанції встановив обставини повної сплати Товариством задекларованих поточних податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень 2011, серпень-вересень 2013 року, ці обставини правомірно враховані судами попередніх інстанцій за правилами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до 15 грудня 2017 року.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що нарахування відповідачем пені Товариству у зв'язку зі сплатою податкового боргу, відсутність якого встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, є протиправним, а така пеня повинна бути скасована.

Судами попередніх інстанцій враховано також те, що постановами Рівненського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, від 10.04.2012 у справі №2а/1770/5490/2011, від 13.02.2013 у справі №817/56/13-а, від 18.02.2013 у справі №817/55/13-а, від 15.03.2013 у справі №817/424/13-а, від 20.03.2013 у справі №817/425/13-а, від 10.04.2013 у справі №817/747/13-а, від 30.04.2013 у справі №817/228/13-а, від 08.05.2013 у справі №817/1060/13-а, від 26.09.2013 у справі №817/2983/13-а, від 08.07.2014 у справі №817/1526/14, від 07.10.2014 у справі №817/2458/14, від 14.01.2015 у справі №817/3477/14, від 16.08.2016 у справі №817/682/16, від 23.09.2016 у справі №817/341/16, від 27.12.2016 у справі №817/928/16 встановлено неправомірність спрямування контролюючим органом сум, сплачених платником податків в рахунок погашення грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2011-2013 роки в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, та без врахування обставин зменшення розміру задекларованих до сплати сум орендної плати за вказані періоди, що доводить порушення податковим органом вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про можливість використання податковим органом хронологічного поряду погашення податкового боргу, що виник з 01 січня 2011 року (з моменту запровадження Податкового кодексу України) та безпідставно застосований податковим органом до податкового боргу минулих періодів, а саме того, що виник до запровадження положень цього кодексу, в рахунок погашення якого відповідачем спрямовано кошти, перераховані позивачем з метою сплати поточних грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2011-2013 роки, що спростовує правомірність нарахування пені за таких обставин.

Щодо рішення №10 від 30 вересня 2013 року про розстрочення Товариству податкового боргу в сумі 724268,62 грн., яке 29 листопада 2013 року скасоване податковим органом.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень пунктів 100.2, 100.6 статті 100 Податкового кодексу України, встановили, що у складі податкової заборгованості, яка відображена у рішенні податкового органу від 30 вересня 2013 року №10 входить податкова заборгованість по декларації від 30 січня 2012 року №1430, по стягненню якої вже відмовлено податковому органу постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року у справі №817/55/13-а та постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за №817/56/13-а, що доводить неправомірність спрямування поточних платежів платника податків на погашення цього податкового боргу та має наслідком недостовірність відомостей інформаційних систем податкового органу щодо суми податкового боргу Товариства.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу визначених законодавством підстав для нарахування пені, що передбачені статтею 129 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року у справі № 817/1774/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер