Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

м. Київ

справа №816/2682/15

адміністративне провадження №К/9901/35819/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 (суддя - Єресько Л.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 (судді - Спаскін О.А., Любчич Л.В., Сіренко О.І.) у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОДПІ, у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.06.2015 №№ 4906-17/551, 4905-17/552 про визначення податкового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості" в сумі 2602,25 грн та 3783,32 грн відповідно.

Позивач вважає, що при визначенні податкового зобов'язання ОДПІ допустила помилку, застосувавши ставку податку 2,7%, а не 1% для об'єкта оподаткування (двох житлових будинків загальною площею 505 кв.м).Тобто, позивач наполягає на помилковості методики відповідача щодо визначення ставки податку на нерухоме майно.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 16.09.2015 позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 року № 4906-17/551 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості, у розмірі 1612,06 грн, та від 10.06.2015 року № 4905-17/552 - в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 2358,82 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.11.2015 постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасував та в цій частині прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 27.10.2016 № К/800/50095/15 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення, визнав, що виходячи із системного аналізу норм статті 265 Податкового кодексу України суд апеляційної інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що починаючи з квітня 2014 року при визначенні бази оподаткування двох житлових будинків позивача необхідно виходити із їх сумарної площі, яка перевищує 500 кв.м та, відповідно, застосовувати ставку податку 2,7%. Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій, розв'язуючи спір, не врахували положення пункту 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, яким передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання. Таким чином, правильність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме застосовані контролюючим органом розмір ставки податку, базу оподаткування, можливо встановити (визначити) виходячи з розрахунку податкового зобов'язання, що додається до податкового повідомлення - рішення.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 01.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення від 10.06.2015 №№ 4906-17/551, 4905-17/552 в частині визначення ОСОБА_2 зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості 18010200" в сумі 2560,29 грн та в сумі 3746,41 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Судові рішення вмотивовані висновком про те, що податковим органом правильно визначено суму податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленнями - рішеннями від 10.06.2015 № 4906-17/551 в сумі 41,96 грн та № 4905-17/552 в сумі 36,91 грн. Стосовно здійснених нарахувань за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 суди дійшли висновку про їх протиправність, оскільки з 01.04.2014 законодавцем були внесено зміни до статті 265 Податкового кодексу України щодо бази оподаткування, водночас місцева рада не прийняла рішення про встановлення місцевих податків та зборів, як того вимагає Податковий кодекс України, то дотримання принципу стабільності виключає виникнення податкового обов'язку у позивача щодо сплати цього податку за 2014 рік.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме підпункту 12.3.5 пункту 12 статті 12, підпунктів 265.7.1, 265.7.2 пункту 265.7 статті 267 Податкового кодексу України, статей 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.09.2017 № К/800/24006/17 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу відповідача.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу ОДПІ до провадження та ухвалою від 10.12.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга на підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що громадянин є власником двох житлових будинків: загальною площею 300,4 кв.м (житлова площа 129,3 кв.м) за адресою: АДРЕСА_2 Вишгородський район, Київська область та загальною площею 205,3 кв.м (житлова площа 146,6 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1.

Податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ф" від 10.06.2015 №№ 4906-17/551, 4905-17/552 позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості" в сумі 2602,25 грн та 3783,32 грн відповідно.

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону до 01.01.2014; далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункт 265.1 статті 265 ПК України).

Згідно з підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті (підпункт 265.3.4 пункт 265.3 статті 265 ПК України).

Пунктом 265.4 статті 265 ПК України встановлено пільги із сплати податку, зокрема, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів; в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв. метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв. метрів.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, до Податкового кодексу України внесені зміни, зокрема у статті 265 ПК України абзац перший підпункту 265.4.2 пункту 265.4 після слів "що перебувають у власності" доповнено словами "фізичних осіб або"; слова "житлова площа" в усіх відмінках замінено словами "загальна площа" у відповідному відмінку.

Відповідно до підпункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 ПК України ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення, закріплений також у статті 12 ПК України, згідно з положеннями пункту 12.3 якої сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) місцевий податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Як встановили суди, рішенням восьмої сесії Кобеляцької міської ради Полтавської області шостого скликання "Про податок на нерухоме майно в м. Кобеляки" від 15.07.2011 № 5 з 01.01.2012 встановлено податок на нерухоме майно в м. Кобеляки та затверджено Положення про розміри та порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Кобеляки /а.с. 66-68/.

Згідно з пунктом 6 Положення ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюється за 1 кв. м житлової площі об'єкта житлової нерухомості в розмірі 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м; 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для квартир житлова площа яких перевищує 240 кв.м, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м /а.с. 67 зворот/.

Зазначений пункт 6 збігається із пунктом 6 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки /а.с. 57/, затвердженого рішенням тринадцятої сесії Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області міської ради Полтавської області шостого скликання "Про місцеві податки та збори у с. Старі Петрівці на 2014 рік" від 26.06.2013 № 433, яким з 01.01.2014 встановлено податок на нерухоме майно в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області /а.с. 51, 55-59/.

Таким чином, Положеннями "Про розміри та порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", затвердженими органами місцевого самоврядування м. Кобеляки та с. Старі Петрівці, передбачено, що базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості для визначення бази оподаткування зазначеним податком за умови наявності у платника податку кількох об'єктів оподаткування, базу оподаткування належить обчислювати окремо за кожним з таких об'єктів /підпункт 4.4 пункту 4/, та відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Судами встановлено, що будь -яких рішень органи місцевого самоврядування у зв'язку із зазначеними змінами не приймали.

Статтею 4 ПК України визначено основні засади податкового законодавства України.

Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається в тому числі з рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Офіційне оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно - правовим актом з питань оподаткування, який набирає чинності з урахуванням строків, що передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Таким чином, принцип стабільності податкового законодавства поширюється і на відповідні рішення органів місцевого самоврядування.

Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

При цьому ПК України містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів.

Так, згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Враховуючи вищезазначені положення ПК України органи місцевого самоврядування мають щорічно (до 15 липня року) приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів, здійснювати перегляд розміру ставок місцевих податків і зборів або продовжувати дію попередніх рішень, що були прийняті.

Відповідно, якщо протягом 2014 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення місцевого податку, то виключно з 2015 року (тобто з початку планового періоду) можуть застосовуватися норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

В даному випадку внесені зміни до статті 265 ПК України набрали чинності з 01.04.2014.

Таким чином, незалежно від прийняття або неприйняття відповідного рішення місцевою радою у 2014 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, міг справлятися не раніше 2015 року.

З огляду на зміст наведених правових норм суди дійшли правильного висновку, що у контролюючого органу не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 із застосуванням ставки податку 2,7% мінімальної заробітної плати до сукупної загальної площі двох будинків, належних на праві власності позивачу, відповідно податкові повідомлення рішення від 10.06.2015 №№ 4906-17/551, 4905-17/552 скасуванні в частині 2560,29 грн та в частині 3746,41 грн правомірно.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 349, статтею 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду