Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2018 року у справі №815/6732/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №815/6732/17

адміністративне провадження №К/9901/58496/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Хохуляка В.В.

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 (суддя - Харченко Ю.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., суддя - Джабурій О.В., Кравченко К.В.)

у справі №815/6732/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 шин+» (далі - Товариство) до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 шин+» (далі - ТОВ « 100 шин+») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, визначеної за ціною договору; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00327; визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 25.11.2017 №UA500030/2017/000042/2.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ТОВ « 100 шин+» послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи картку відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.

Рішенням Одеського окружного адміністративний суд від 19.02.2018 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується. Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом. Також суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2018, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Митниця вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме статей 54, 55, 58 Митного кодексу України, які підлягали застосуванню, а також вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків судів фактичним обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ « 100 шин+» вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зокрема, ТОВ « 100 шин+» посилається на те, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані підтверджують ціну товару.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.11.2016 між ТОВ « 100 ШИН+» (покупець) та «SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD», Китай (CN) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100T-SAI, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує сталеві диски в асортименті бренду BETTER, виробник: «SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD», у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсі, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана в інвойсі. Сума контракту визначається згідно інвойсу, умови поставки визначаються на умовах FOB(Qingdao) Інкотермс 2010.

На підставі проформи від 14.08.2017 №UA20170814, відповідно до умов договору ТОВ « 100 ШИН+» здійснило 100% попередню оплату, що підтверджується платіжними дорученнями б/н від 12.10.2017 та від 13.11.2017.

Згідно інвойсу ВІД 08.10.2017 №UA20170814 загальна кількість товару складає 560 штуки, загальною вартістю 23576,00 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості, 23.11.2017 ТОВ « 100 шин+» подало до Митниці електронну вантажну митну декларацію № UА 500030/2017/018255, відповідно до якої митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору, на рівні 0,9560 доларів США за 1 кг. нетто, на підтвердження якої подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.11.2016 № 100T-SAI та додаткову угоду до нього від 25.02.2017 № 1, рахунок-фактуру (інвойс) від 08.10.2017 № UA20170814, копію митної декларації країни відправлення № 425820170000905250 від 09.10.2017, пакувальний лист від 07.10.2017, рахунок-проформу №UA20170814 від 14.08.2017, коносамент QDSR021221 від 11.10.2017, навантажувальний документ №256 від 21.11.2017, сертифікати про походження товару №173705В0/000192 від 19.10.2017, №17С3705В0320/00158 від 12.10.2017, банківські платіжні документи від 12.10.2017, від 13.10.2017, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.11.2017, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 08.10.2017, розрахунок ціни (калькуляція) №UA20170817 від 08.10.2017.

Митниця витребувала у ТОВ « 100 шин+» додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На момент прийняття оскаржуваного рішення декларант надіслав заяву від 24.11.2017, у якій повідомив про незгоду з виявленими розбіжностями, а також надав додаткові документи: переклад митної декларації країни відправлення №425820170000905250, лист постачальника від 23.11.2017, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, виписку з каталогу виробника товару.

За результатом проведеного митного контролю Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2017 №UA500030/2017/000042/2, відповідно до якого здійснила коригування задекларованої ТОВ « 100 шин+» митної вартості товару, яка визначена Митницею згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України, та ґрунтується на інформації МД від 14.09.2017 №UA125180/2017/611078. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила те, що у документах, наданих для підтвердження митної вартості, наявні розбіжності, а саме: у копії митної декларації країни відправлення від 09.10.2017 №425820170000905250 зазначено реквізити коносаменту, який був виданий 11.10.2017, тобто на момент оформлення митної декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало; у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, калькуляції тощо) відсутні відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів та вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Також Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00327.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України, або ж які взагалі не передбачені таким переліком. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ « 100 шин+» одночасно з митною декларацією в повному обсязі надало до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України; тоді як Митниця не довела, що подані ТОВ « 100 шин+» документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

Крім іншого, суди правильно виходили з того, що митним органом не враховані умови поставки товару відповідно до правил Інкотермс та умови контракту, а також надані до митного оформлення документи, відповідно до яких пакування товару здійснюється за рахунок продавця та його вартість входить до ціни товару. Як наслідок, вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, не є складовою митної вартості товару та не впливає на числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Що стосується реквізитів коносаменту у експортній митній декларації, то суди також обґрунтовано врахували, що вказані обставини також не впливають на числові значення складових митної вартості товару та не свідчать про її фіктивність, оскільки в графі декларації «номер букингу» зазначений номер бронювання місця на судні, який зазвичай співпадає з номером коносаменту, що підтверджується листом відправника від 22.11.2017. Крім того, експортна митна декларація не є джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки цей документ не передбачений переліком документів, визначеним статтею 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товару.

Судами також встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивачем надана довідка ТОВ «Глобал Лоджистік» про вартість транспортно-експедиційних витрат від 21.11.2017 та договір доручення від 01.12.2016 №01/12/2016/01, укладений позивачем з цим перевізником на уповноваження виконання зобов'язань по організації перевезення вантажів в контейнерах стандарту ISO, коносамент - QDSR021221.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Наявність кримінального розслідування, яке проводилось СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, не було підставою прийняття оскаржуваного рішення. У той же час, актом про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеного Одеською митницею 25.11.2017 при розмитненні товару, підтверджується факт поставки позивачу товару, якій відповідає відомостям, зазначеним у МД та спростовує сумніви відповідача щодо реальності імпорту товару.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 - без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду