Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.06.2019 року у справі №816/682/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2019 року

Київ

справа №816/682/16

адміністративне провадження №К/9901/12493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О. В.,

суддів - Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/682/16

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (прийняте у складі головуючого судді Єресько Л. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мінаєвої О. М., суддів: Шевцової Н. В., Макаренко Я. М. )

І РУХ СПРАВИ

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі - відповідачі, ТУ ДСА України в Полтавській області), в якому просила:

- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Полтавській області щодо проведеного в травні 2015 року утримання із суддівської винагороди судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 коштів у сумі ~money0~ ;

- зобов'язати ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 утриману в травні 2015 року суддівську винагороду у сумі ~money1~

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ТУ ДСА України в Полтавській області у травні 2015 року безпідставно відраховано кошти, виплачені їй у березні 2015 року, в розмірі ~money2~

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Полтавській області щодо проведеного у травні 2015 року утримання із суддівської винагороди судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 коштів у розмірі ~money3~ Стягнуто з ТУ ДСА України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 утриману в травні 2015 року суддівську винагороду у розмірі ~money4~ Постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди у розмірі ~money5~ допущено до негайного виконання.

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТУ ДСА України в Полтавській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року.

6.31 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Відповідно до наказу голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 лютого 2015 року №5.1 -г "Про введення в дію штатний розпис Комсомольського міського суду Полтавської області зі зменшеною чисельністю штатних одиниць" з 01 березня 2015 року внесено зміни до штатного розпису Комсомольського міського суду Полтавської області. Рішенням зборів суддів Комсомольського міського суду Полтавської області від 05 лютого 2015 року виведено 1 посаду головного спеціаліста інформаційних технологій, а з 01 березня 2015 року введено в дію штатний розпис суду зі зменшеною чисельністю у кількості 28 штатних одиниць.

8. На підставі цього, суддям Комсомольського міського суду Полтавської області у березні 2015 року проведено нарахування та виплата суддівської винагороди, виходячи з 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати.

9.27 березня 2015 року рішенням зборів суддів Комсомольського міського суду Полтавської області скасовано рішення зборів суддів від 05 лютого 2015 року про скорочення вакантної посади головного спеціаліста з інформаційних технологій та винесено наказ про скасування наказу голови суду від 09 лютого 2015 року №
5.1-г.

10. У зв'язку зі скасування наказу про скорочення штатного розпису Комсомольського міського суду ТУ ДСА України в Полтавській області у травні 2015 року із заробітної плати ОСОБА_1 утримано ~money6~

11. ТУ ДСА України в Полтавській області листом від 21 травня 2015 року № 06-686/2457 роз'яснив, що у випадку затвердження штатного розпису суду, кількість працівників в якому відповідає граничній штатній чисельності, максимальний розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди має обмежуватися 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а тому у травні 2015 року проведено перерахунок суддівської винагороди суддів Комсомольського міського суду Полтавської області за березень 2015 року із розрахунку ~money7~, зокрема, із суддівської винагороди кожного судді утримано ~money8~

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що ТУ ДСА України в Полтавській області безпідставно відрахував із заробітної плати позивача грошові кошти в розмірі ~money9~, оскільки згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У касаційній скарзі ТУ ДСА України в Полтавській області посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

14. Скаржник вказує, що утримання із суддівської винагороди ~money10~ є правомірним, оскільки підставою для цього стало скасування наказу голови Комсомольського міського суду Полтавської області, який передбачав збільшення обмеження виплат суддівської винагороди з 7 розмірів мінімальної заробітної плати до 10 розмірів заробітної плати.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Частиною 1 та 3 статті 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закону України станом на час виникнення правовідносин, передбачено, що суддівська винагорода регулюється Частиною 1 та 3 статті 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Законом України "Про Конституційний Суд України". Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно.

17. Пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір заробітної плати працівників державних органів та інших бюджетних установ, суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 здійснено у зв'язку із застосуванням до нарахування суддівської винагороди за березень 2015 року приписів пункту 10 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" за якими розмір суддівської винагороди обмежено 7 розмірами мінімальної заробітної плати.

19. Отже, відповідне відрахування грошових коштів здійснено у зв'язку із застосуванням в порядку регресу приписів Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".

20. Розділом II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII визнано таким, що втратив чинність, пункт 10 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" з 01 квітня 2015 року.

21. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено підстав, за наявності яких відповідач має право здійснити відрахування з заробітної плати працівника.

22. Відповідно до статті 127 Кодексу законів про працю України законодавцем визначено конкретний перелік підстав, за наявності яких роботодавець має право провести відрахування із заробітної плати працівника.

23. Так, згідно вказаної статті відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в статті 127 Кодексу законів про працю України, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

24. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що помилка роботодавця у застосуванні закону не може бути підставою для проведення у подальшому відрахувань із заробітної плати працівника.

25. Разом з тим, відповідачем не надано доказів прийняття наказу про відрахування із суддівської винагороди ОСОБА_1 коштів у розмірі ~money11~

26. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного відрахування зі заробітної плати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі ~money12~

27. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

VI СУДОВІ ВИТРАТИ

28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська

Судді Верховного Суду