Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №826/16919/16

адміністративне провадження №К/9901/48753/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2017 (суддя - Вєкуа Н.Г.)

та Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 (судді - Губська Л.В., Вівдиченко Т.Р., Федотов І.В.)

у справі №826/16919/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС) від 26.08.2016.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог Податкового Кодексу України та Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки відповідачем при його прийнятті не враховано, що до Товариства, як до суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, не застосовується норма щодо стягнення пені за кожний день прострочення неодержаної виручки в іноземній валюті.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС №0015381406 від 26.08.2016;

- присуджено на користь Товариства судові витрати у сумі 1 378 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання Товариством вимог валютного законодавства України при розрахунках за експортним контрактом від 16.10.2006 року №136U з компанією «Unilan ApS» (Данія) складено акт від 11.08.2016, в якому викладено висновки контролюючого органу про порушення строків, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На цій підставі ДФС 26.08.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0015381406, яким до Товариства за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано пеню у розмірі 39 814, 81 грн.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Законів України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та «;Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» дійшов висновку про те, що Товариство звільнено від відповідальності за порушення строків, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності як суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції.

При цьому судами взято до уваги, що позивачем отримано передбачений статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі експортного контракту від 16.10.2006, укладеного з компанією «Unilan ApS» (Данія), Товариство протягом 2015-2016 років здійснило поставку обумовленої контрактом продукції.

Валютна виручка від покупця надходила на поточний рахунок позивача, в тому числі з порушенням термінів встановлених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Ані строки, на які було порушено вимоги чинного законодавства щодо зарахування валютної виручки резидентів, ані суми несвоєчасно зарахованої виручки позивачем не оскаржуються.

В той же час, згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Матеріалами справи встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність на території міста Алчевськ, тобто території проведення антитерористичної операції.

Наведене унеможливлює у відповідності до приписів статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосування до Товариства пені за кожний день прострочення.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І .Я. Олендер