Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 вересня 2018 року

справа №592/6579/17

адміністративне провадження №К/9901/38530/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2017 року (суддя Хитров Б.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (судді Бартош Н.С., Ральченко І.М., Присяжнюк О.В.) у справі №592/6579/17 за позовом ОСОБА_1 до в.о. заступника начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби Пастушенка Ю.М., Сумської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В

У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в.о. заступника начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби Пастушенка Ю.М., у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову останнього №0226/80500/17 від 17 травня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що спірний транспортний засіб ним ввезено в режимі тимчасового ввезення з метою комерційного використання строком на 1 рік, а не в режимі транзиту, як про це зазначає відповідач. Оскільки річний строк вивезення транспортного засобу ним не порушено, вважає спірну постанову протиправною.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, позов залишено без задоволення з підстав доведеності відповідачем складу митного правопорушення, вчиненого позивачем.

У листопаді 2017 року позивачем подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 8 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Черпіцька Л.Т.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №592/6579/17 з суду першої інстанції.

15 березня 2018 року справу №592/6579/17 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статті 470 Митного кодексу України, статей 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 2 Конвенції про тимчасове ввезення 1990 року (чинна для України з 22 вересня 2004 року), просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та задовольнити позов. Зазначає, що відповідач не надав доказів того, що спірний транспортний засіб ним ввезено в режимі транзиту, а відомості з інформаційної бази митного органу з цього приводу не можуть бути належним та допустимим доказом, оскільки під час ввезення він зазначав, що автомобіль ввозиться саме з метою службового (комерційного) використання за дорученням польської компанії, в українському представництві якої він працює.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

11 квітня 2017 року о 20 год. 54 хв. в зону митного контролю митного поста «Юнаківка» митного органу в напрямку виїзду з України до Росії в режимі транзит заїхав автомобіль марки «BMW 523», р.н. НОМЕР_1, під керуванням позивача.

Під час проведення митного контролю зазначеного транспортного засобу встановлено, що позивач ввіз вказаний транспортний засіб на митну територію України в режимі транзит 14 квітня 2016 року через пункт пропуску «Юнаківка» митного органу на строк, встановлений пунктом 1 частини першої статті 95 Митного кодексу України, станом на 11 квітня 2017 року за межі митної території України не вивозився.

Цього ж дня відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 0226/80500/17 за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України.

На підставі протоколу 17 травня 2017 року постановою в справі про порушення митних правил №0226/80500/17, винесеною в.о. заступника начальника митного органу, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Спірну постанову направлено поштою на адресу реєстрації позивача.

Позиція позивача у справі полягає в тому, що він ввіз транспортний засіб не в режимі транзиту, а в режимі тимчасового ввезення строком на 1 рік.

В підтвердження своїх доводів посилається на наявний в матеріалах справи договір доручення на комерційне використання транспортного засобу №27/04/2015 від 27 квітня 2015 року між польською фірмою «Генесія груп Сп. з о.о.» (замовник) та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на регулярній основі виконувати за вказівками замовника та/або представництва завдання, з використанням транспортного засобу замовника для здійснення, в рамках Конвенції про тимчасове ввезення комерційного безоплатного перевезення вантажів, належних замовнику та/або представництву, а також комерційного безоплатного перевезення вантажів, які призначаються для замовника та/або для представництва, на територію України, через територію України, з території України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що громадянин, який ввозить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати, серед іншого, документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу. Жодних підтверджень комерційного використання транспортного засобу після його ввезення на митну територію України, позивачем не надано. Разом з тим, підстав вважати недопустимими чи неналежними відомостей з інформаційної бази даних митного органу, відповідно до яких легковий автомобіль «BMW 523», р.н. НОМЕР_1 ввезено позивачем 14 квітня 2016 року зеленим коридором в режимі транзит, немає.

Позаяк доводи позивача щодо поміщення спірного автомобілю в режим тимчасового ввезення строком до 1 року обґрунтовані виключно посиланням на договір доручення на комерційне використання транспортного засобу №27/04/2015 від 27 квітня 2015 року, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність таких доводів та правомірність винесеної постанови у справі про порушення митних правил.

За змістом пункту 59 частини першої статті 4 Митного кодексу України транспортний засіб комерційного призначення - це зокрема автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи), що використовується в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Відповідно до статті 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до статті 105 Митного кодексу України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Відповідно до пункту «b» статті 1 Додатку С (Додаток щодо транспортних засобів) до Конвенції про тимчасове ввезення "комерційне використання" означає: платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

За змістом пункту «а» статті 5 Додатку С для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.

Відповідно до частини першої статті 9 Додатку С подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

Пунктом першим частини шостої статті 104 Митного кодексу України встановлено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особою, відповідальною за дотримання митного режиму, подаються до органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення.

Частинами першою та другою статті 108 Митного кодексу України регламентовано, що строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути реекспортовані відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

Частиною третьою статті 189 Митного кодексу України встановлено, що тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

З аналізу наведених норм законодавства висновується, що режим тимчасового ввезення транспортного засобу комерційного призначення (обов'язково міжнародне перевезення пасажирів чи вантажів) передбачений для ввезення на митну територію держави транспортного засобу на час, необхідний для здійснення конкретної транспортної операції (мета тимчасового ввезення), по закінченню якої він повинен бути реекспортований за межі митної території держави. При цьому строки тимчасового ввезення погоджуються митним органом з урахуванням мети ввезення, щодо якої особою, яка ввозить транспортний засіб комерційного призначення, подаються підтверджуючі документи.

У справі відсутні будь-які докази щодо того, що позивач ввозив спірний транспортний засіб саме в режимі тимчасового ввезення. Понад це, позивач у касаційній скарзі зауважує, що під час ввезення транспортного засобу в Україну він ні пасажирів, ні вантажів не перевозив, оскільки такий вид господарської діяльності не здійснюється юридичною особою - власником транспортного засобу.

Зазначене свідчить про хибне тлумачення позивачем поняття «транспортного засобу комерційного призначення» в розумінні митного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд визнає, що судами попередніх інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального чи порушень процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №592/6579/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер