Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.07.2023 року у справі №280/1044/22
Постанова КАС ВП від 11.07.2023 року у справі №280/1044/22
Постанова КАС ВП від 11.07.2023 року у справі №280/1044/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 липня 2023 року

справа №280/1044/22

адміністративне провадження № К/990/22336/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

cуддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року (судді: Прокопчук Т. С., Шлай А. В., Круговий О. О.),

у справі №280/1044/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),-

УСТАНОВИВ:

20 січня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: №Ф-52091-56У від 16 травня 2019 року на суму 21030,90 грн; №Ф-52091-56У від 12 серпня 2019 року на суму 2754,18 грн; №Ф-52091-56У від 19 листопада 2019 року на суму 2754,18 грн; №Ф-52091-56У від 25 березня 2021 року на суму 11249,48 грн; №Ф-52091-56У від 16 травня 2019 року на суму 21030,90 грн; №Ф-52091-56У від 12 серпня 2019 року на суму 23795,08 грн; №Ф-52091-56У від 19 листопада 2019 року на суму 26539,26 грн; №Ф-52091-56У від 25 березня 2021 року на суму 37788,74 грн шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків суми боргу в сумі 37788,74 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, 12 липня 2022 року відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року апеляційна скарга залишена без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, для надання суду належним чином оформленого документу про сплату судового збору в розмірі 2204 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року апеляційна скарга податкового органу повернута.

09 грудня 2022 року відповідач повторно оскаржив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року визнано неповажними наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року, апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали, шляхом звернення до Третього апеляційного адміністративного суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення та вказати поважні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення з наданням відповідних доказів, а також шляхом приведення апеляційної скарги у відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, які зазначені в цій ухвалі (надати виправлену апеляційну скаргу з зазначенням дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, а також докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої до суду апеляційної інстанції виправленої апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів або докази її надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року визнано неповажними наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погодившись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати й направити справу до цього суду для продовження розгляду справи.

Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2023 року відкрив провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу № 280/1044/22 з суду першої інстанції.

03 липня 2023 року справа № 280/1044/22 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу Суду не надано.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, контролюючий орган в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 02 березня 2023 року включно, з урахуванням поштового перебігу, ухвала судді Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання скаржником не виконана, зазначені недоліки протягом десяти днів включно з моменту її отримання не усунені. При цьому суд вказав, що копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника 20 лютого 2023 року і це підтверджено матеріалами справи. Отже, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги відповідно є 02 березня 2023 року включно.

Натомість, 06 березня 2023 року від представника скаржника на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшли виправлена апеляційна скарга, у якій, на виконання вимог пункту 8 частини другої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначена дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої до суду апеляційної інстанції виправленої апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів або докази її надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи, а також заява про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року.

В обґрунтування зазначеного клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, представник скаржника повторно зазначив, що з первісною апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відповідач звернувся вчасно, тобто, вказане рішення суду першої інстанції було оскаржено в межах процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня його отримання. Однак, ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року первісна апеляційна скарга повернута скаржнику. Повторно стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відбулося за відсутності вини представника скаржника, оскільки ним були вжиті всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов`язку та виконані належні процесуальні дії щодо направлення апеляційної скарги. Вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження. Також, скаржник повторно посилається на Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), яке констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету; також на Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ashingdane v. the United Kingdom», яке констатує, в тому числі, що обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права; на Рішення Європейського Суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель поти Франції», яке констатує, в тому числі, що право на доступ до суду має бути ефективним, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним; на Рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2000 року у справі «Беллет про Франції» («Bellet v. France»), яке констатує, в тому числі, що рівність доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. З огляду на викладені обставини, які не залежать від волевиявлення скаржника, повторно просив суд апеляційної інстанції поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року.

Розглянувши повторне клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення через їх безпідставність та необґрунтованість.

Зокрема, суд апеляційної інстанції наголосив, що апеляційна скарга відповідача на рішення суду першої інстанції подана 09 грудня 2022 року, тобто з п`ятимісячним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи те, що встановлений процесуальний строк апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року закінчився, для обґрунтування поважності пропуску процесуального строку апеляційного оскарження, скаржнику слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції не знайшов обґрунтованими доводи Головного управління ДПС у Запорізькій області, адже він мав право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання посадовими особами скаржника службових обов`язків не звільняє суб`єкта владних повноважень від дотримання вимог процесуального закону.

Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Також, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що посилання скаржника на окремі фрагменти рішення Європейського суду з прав людини у даному спорі є необґрунтованими, оскільки правові позиції вказаних рішень покликані захищати інтереси особи та забезпечити їй належний захист від протиправних дій чи бездіяльності з боку держави та державних органів, уповноважених на виконання її функцій. При цьому державний орган та держава в цілому не вправі використовувати юридичні механізми захисту прав, визначені Конвенцією та правовими позиціями Європейського суду з прав людини для задоволення власних інтересів, оскільки це прямо суперечить меті та завданню самої Конвенції та може призвести до зловживання домінуючим становищем, як суб`єкта владних повноважень, у адміністративних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі №280/637/19.

Водночас, суд апеляційної інстанції також зауважив, що оскаржуване скаржником рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року на момент повторної подачі апеляційної скарги набрало законної сили, у зв`язку з чим скаржник мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ним процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження даного судового рішення скаржником повторно не зазначено.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що, залишивши першу апеляційну скаргу без руху у зв`язку з несплатою судового збору, суд апеляційної інстанції надав достатньо часу для вирішення цього питання, однак відповідач виконав вимоги ухвали частково, не доплативши судовий збір. Посилання скаржника на запровадження в країні воєнного стану та виникнення обставин внаслідок збройної агресії російської федерації суд не приймає, з огляду на те, що вимоги процесуального закону до процесуальних строків не змінені у зв`язку з наведеними подіями. Якщо скаржник вважає, що саме запровадження в країні воєнного стану вплинуло на пропуск строку звернення з апеляційною скаргою та можливість вчасно виконати вимоги ухвали суду, він має надати належні і допустимі докази того, які саме обставини обмежили роботу працівників податкового органу у виконанні ними своїх професійних обов`язків, реалізацію права суб`єкта на апеляційне оскарження саме в цій справі.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач не надав у визначений судом строк належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у межах строків, встановлених процесуальним законом. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду визнає, що відповідач не виконав вимоги ухвали суду апеляційної інстанції у визначені судом строки, а також не довів поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, отже у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у справі №280/1044/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк