Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №0640/3445/18

адміністративне провадження №К/9901/10784/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження ОСОБА_1 на ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М. від 14 березня 2019 року у справі № 0640/3445/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрачене спадкове нерухоме майно з урахуванням коефіцієнтів індексації житлового фонду,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 січня 2019 року визнано неповажними наведені позивачем підстави поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали зазначити поважні (об`єктивні непереборні обставини), які перешкоджали скаржнику звернутися до суду з апеляційною скаргою в установлені строки та порядку.

24 січня 2019 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. Клопотання обґрунтовано тим, що позивач перебував за кордоном по 20 листопада 2018 року, а відтак не зміг вчасно подати апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року позивачу продовжено строк усунення недоліків апеляційної скарги та запропоновано протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали, надати ксерокопії всіх сторінок паспорту для виїзду за кордон ОСОБА_1 .

На виконання вимог суду, 18 лютого 2019 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду 14 березня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаргу обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки позивач з 20.08.2018 по 23.11.2018 перебував за кордоном, а представник позивача, отримавши копію рішення не скористався правом на апеляційне оскарження, чим і позбавив цього права позивача.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскаржуване рішення ухвалене 12 жовтня 2018 року в порядку письмового провадження.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію рішення отримано 20.10.2018 ОСОБА_2 за місцем реєстрації позивача ( АДРЕСА_1 ). Також копію рішення отримано 23.10.2018 представником позивача за довіреністю ОСОБА_3 .

Проте апеляційну скаргу подано 26 грудня 2018 року.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином Литовської Республіки. Має посвідку на постійне місце проживання в Україні та реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 . За вказаною адресою отримано копію рішення від 12.10.2018 власником житлового приміщення ОСОБА_2 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно копії паспорту для виїзду за кордон з 20.08.2018 по 23.11.2018 позивач перебував за межами України.

Відтак, позивач фактично не мав можливості ознайомитися з копією судового рішення та безпосередньо реалізувати своє право на апеляційне оскарження. В свою чергу, представник позивача ОСОБА_3 , будучи уповноваженою на те особою, не скористався правом на апеляційне оскарження, чим і позбавив позивача скористатися цим правом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини «Петриченко проти України» (набуло статусу остаточного 12.07.2016) зазначено: «…цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції» (п. 13).

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини зазначив (цитата наводиться без посилань на інші справи): «… що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (…). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (…). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (…)».

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».

З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у поновленні строків на апеляційне оскарження та внаслідок цього відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, належним чином не врахував доводів позивача, не з`ясував, не дослідив та не дав правової оцінки наведеним позивачем обставинам, що призвело до порушення права позивача на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (в аспекті доступу до суду).

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції вважає передчасними та необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки строк пропущено з поважних підстав, а саме через відсутність позивача на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук