Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.07.2018 року у справі №348/1402/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

м. Київ

справа №348/1402/17

адміністративне провадження №К/9901/16472/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року (головуючий суддя Кушнерик М.П., судді: Богаченко С.І., Старунський Д.М.) у справі №348/1402/17 за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправними дії та зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 25 травня 2017 року здійснити перехід на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014, 2015, 2016 року), провести перерахунок та виплатити різницю.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції вмотивована неправомірністю застосування відповідачем до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 з 2012 року отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788), а у травні 2017 року звернувся за пенсією за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Оскільки позивачу було призначено пенсію за Законом №1788, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії ніж Закон №1058, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом №1058 такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про відмову в позові.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції з тих підстав, що перехід з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі заяви про такий перехід. У своїй заяві до відповідача, поданої у довільній формі у травні 2017 року, позивач не просив здійснити перехід з одного виду пенсії на інший, а зазначаючи про досягнення ним 60-річного віку просив здійснити перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 рік. Враховуючи, що позивача не переведено на інший вид пенсії, позовні вимоги про перерахунок пенсії є передчасними. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не позбавлений права на звернення до відповідача із заявою встановленого зразка.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачу було призначено пенсію за Законом №1788, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV у травні 2017 року він звернувся вперше, у зв'язку з чим ПФУ зобов'язаний був застосувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. На думку позивача, апеляційний суд помилково зазначив, що він не звертався до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший. Такі звернення були неодноразові в усній формі, а заяву встановленого зразка відповідач відмовлявся прийняти. Проте, незалежно від того, в якій формі він би звернувся до відповідача, останній однозначно відмовив би у застосуванні показника середньої заробітної плати за останні три календарні роки при переході на пенсію за віком.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що призначенню пенсії (переведенню з одного виду пенсії на інший) передує подання особою заяви, форма якої затверджена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за №22-1.

Судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи документів встановлено, що заяви встановленого зразка про призначення (переведення) іншого виду пенсії позивачем подано не було, а у заяві від 25 травня 2017 року позивачем зазначено про обставини досягнення ним 60 років та прохання застосувати при переведенні на пенсію за віком показник середньої заробітної плати за 2016 рік.

Разом з тим, колегія суддів надаючи оцінку доводам позивача, що йому було призначено пенсію за Законом №1788, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV у травні 2017 року він звернувся вперше, у зв'язку з чим ПФУ зобов'язаний був застосувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, виходить з наступного.

Відповідачем у відповіді на звернення позивача зазначено, що оскільки позивач отримує пенсію за віком, підстав для переведення на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по народному господарству за 2016 рік немає.

Відповідно до п. «б» частини першої статті 13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 16 наведеного розділу Закону №1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Згідно положень статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" від № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) може бути призначена пенсія за вислугу років.

Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону №1058-IV або положеннями Закону №1788-ХІІ.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Позивач, перебуваючи на обліку в управлінні та отримуючи пенсію за віком, продовжував працювати.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.

Тобто, особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, частиною третьою ст.45 Закону №1058-IV передбачено, що визначена ч. 2 ст. 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач правильно зазначив, що підстави для переведення (призначення) одного і того самого виду пенсії відсутні.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції прийнято вірне по суті рішення, проте, помилково не надано оцінку доводам як позивача так і відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для застосування до даних правовідносин частини третьої статті 45 Закону №1058, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду апеляційної інстанції, доповнивши мотивувальну частину постанови вищезазначеними висновками щодо застосування частини третьої статті 45 Закону №1058.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі №348/1402/17 року змінити в частині обґрунтування висновків судів.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду