Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №166/818/17

адміністративне провадження №К/9901/32202/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 (колегія суддів: Я.С. Попко, Р.П. Сеник, В.П. Сапіга)у справі№ 166/818/17за позовом доОСОБА_1 заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України - начальника управління протидії митним правопорушенням Негріча Леоніда Миколайовичапровизнання неправомірною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ратнівського районного суду Волинської області із позовною заявою до заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України - начальника управління протидії митним правопорушенням Негріча Леоніда Миколайовича про визнання неправомірною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Постановою Ратнівського районного суду Волинської області від 31 липня 2017 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору та встановлено строк тривалістю 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків скарги.

11 вересня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу апеляційного суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на вимоги Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовжено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд виходив з того, що вимоги ст. 288 КУпАП на спірні правовідносини не поширюються, оскільки предметом спору даної справи є оскарження постанови в справі про порушення митних правил, порядок оскарження якої врегульовано Розділом ХІХ Митного кодексу України.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у зв'язку із невиконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційну скаргу повернуто заявникові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій від 19 вересня 2017 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для подальшого апеляційного розгляду. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права обґрунтовані посиланням на положення статті 288 КУпАП, позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові Пленуму від 23.01.2015 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір"", та правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі від 23 червня 2017 року у справі №464/2003/16-а.

05.10.2017 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою позивача відкрито.

02.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції Закону, чинній на час подання апеляційної скарги) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).

За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Отже, сплата судового збору за подання скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається статтею 529 Митного кодексу України.

Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (частина п'ята стаття 529 Митного кодексу України).

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

У частині четвертій статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Отже, відповідно до положень статті 529 Митного кодексу України у поєднанні із частиною четвертою статті 288 цього Кодексу, у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення порушення митних правил, суб'єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися, зокрема за подання позовної заяви, скарги до суду.

На час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені Законом № 3674-VI.

Відповідно до положень статей 3, 4, 5 цього Закону серед осіб, які мають сплачувати судовий збір або мають пільги щодо його сплати, та об'єктів справляння судового збору немає таких, які би мали його сплачувати за подання заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, та які би постанову про адміністративне правопорушення відносили до об'єктів справляння судового збору. У взаємозв'язку із статтею 288 КУпАП Закон № 3674-VI не визначав і не визначає об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, за системного, цільового та нормативного підходу до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд вважає, що у справах про оскарження постанов у справах про порушення митних правил у розумінні положень статей 487, 529 Митного кодексу України, статей 287, 288 КУпАП, статей 2, 3, 4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору. Митний кодекс України дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про порушення митних правил і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про порушення митних правил провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про порушення митних правил, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення суду у справі про оскарження постанови про порушення митних правил судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає.

Таким чином, апеляційний суд необґрунтовано дійшов висновку щодо обов'язкової сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справах про оскарження постанови у справі про порушення митних правил та безпідставно залишив апеляційну скаргу позивача без руху.

Відтак ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року скасувати, а справу направити до Львівського апеляційного адміністративного суду для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду