Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №343/215/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №343/215/17

адміністративне провадження №К/9901/4258/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року (суддя Андрусів І.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Пліш М.А., Макарик В.Я.) у справі № 343/215/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Долинської міської ради Івано-Франківської області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20 вересня 2016 року №171 «Про демонтаж тимчасової споруди» в частині, що стосується належного йому торгового павільйону, розташованого на власній земельній ділянці в м. Долина Івано-Франківської області по вул. Б.Хмельницького, 23.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що являючись фізичною особою-підприємцем, на земельній ділянці, яка належала матері його дружини, у 2006 році позивач вирішив встановити торговий павільйон та звернувся з відповідною заявою в Долинську міську раду. 08 червня 2006 року виконкомом Долинської міської ради було прийнято рішення №171 про надання йому дозволу на встановлення торгового павільйону на земельній ділянці загальною площею 0, 0249 га в. АДРЕСА_1 за згодою ОСОБА_2 та зобов'язано виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво в ліцензованій проектній організації і одержати дозвіл на проведення будівельних робіт в органах держархбудконтролю. На виконання наведених вказівок ФОП ОСОБА_1 було отримано необхідні дозвільні документи. 22 січня 2008 року Долинською міською радою йому було видано дозвіл №4/08 на розміщення об'єкта торгівлі (сфери послуг). 14 липня 2016 року приватним нотаріусом Долинського нотаріального округу був посвідчений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала йому земельну ділянку площею 0,0249 га, на якій розміщений вказаний вище торговий павільйон. 20 вересня 2016 року позивач звернувся до Долинського міського голови з заявою про надання дозволу на виготовлення детального плану території по зміні цільового призначення подарованої йому земельної ділянки. Разом з тим, цього ж дня міським головою було прийнято рішення, яким зобов'язано демонтувати встановлений з його ж дозволу більше десяти років тому павільйон, оскільки він встановлений на земельній ділянці, на яку немає права власності, та у зв'язку з відсутністю паспорта прив'язки тимчасової споруди. Таке рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вказаний паспорт прив'язки було виготовлено на замовлення позивача КП «Асторія» ще 26 березня 2007 року.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що аргументи відповідача щодо відсутності у позивача документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не відповідають дійсності, оскільки ФОП ОСОБА_1 став власником земельної ділянки ще 14 липня 2016 року на підставі договору дарування, а до того позивач користувався цією земельною ділянкою на підставі договору оренди. Також не відповідає дійсності той факт, що на спірний павільйон відсутній паспорт прив'язки тимчасової споруди, оскільки такий паспорт на замовлення позивача виготовило КП «Асторія» ще 26 березня 2007 року. Оригінали вказаних документів досліджувались судами під час судових засідань, але їм не було надано належної правової оцінки. Посилання відповідача на приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наказ № 244 від 24 жовтня 2011 року «Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд», постанову КМУ № 548 від 25 травня 2011 року є безпідставними, оскільки дія вказаних нормативно-правових актів не має зворотної дії в часі, разом з тим, на час встановлення павільйону позивачем не було порушено приписів чинного законодавства, що також визнавалось і представником відповідача під час розгляду справи. Доводи відповідача стосовно того, що земельна ділянка не відповідає цільовому призначенню, є необґрунтованим, адже впродовж десяти років відповідачем надавались усі дозволи позивачу без висування вимог щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. Наголошено на тому, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови послався на неналежні та недопустимі докази, а саме на незавірену копію оренди земельної ділянки з ОСОБА_2, разом з тим, дозвіл № 8 від 05 квітня 2007 року безпідставно не було прийнято до уваги, хоча його оригінал досліджувався судом під час розгляду справи. Невиконання позивачем припису зумовлено тим, що останній є незаконним, оскільки його вимоги ґрунтуються на законодавстві, яке ще не було чинним на час встановлення павільйону.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем.

Згідно копії витягу з рішення від 08 червня 2006 року за №171 виконавчим комітетом Долинської міської ради позивачу було надано дозвіл на встановлення торгового павільйону на земельній ділянці загальною площею 0,0249 га в АДРЕСА_1 за згодою ОСОБА_2, яка є власником земельної ділянки, та зобов'язано виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво в ліцензованій проектній організації і одержати дозвіл на проведення будівельних робіт в органах держархбудконтролю (а.с.11).

03 липня 2006 року ФОП ОСОБА_1 отримав Заключення органу пожежного нагляду по вибору земельної ділянки під будівництво (реконструкцію) об'єктів (а.с.12).

04 липня 2006 року був складений акт вибору майданчика для будівництва торгового павільйону із застереженням члена комісії про погодження його при умові дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с.13).

Згідно копії висновку №229 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову Долинської райсанепідстанції від 10 липня 2006 року земельна ділянка в АДРЕСА_1 придатна для будівництва торгового павільйону. Даний висновок дійсний 3 роки з дати видачі, тобто до 10 липня 2009 року (а.с. 14).

26 березня 2007 року КП «Асторія» виготовлено паспорт прив'язки малої архітектурної форми (павільйон) за адресою: м. Долина, вул. Б. Хмельницького, 23 (а.с.15-17).

05 квітня 2007 року позивачу було надано Дозвіл №8 на розміщення малої архітектурної форми на земельній ділянці, якою він користується на підставі договору оренди від 19 липня 2006 року (а.с.18).

02 серпня 2007 року Долинської райсанепідстанції затверджено висновок №171 на проект будівництва №01-2610/07-АБ з терміном дії 4 роки, тобто до 02 серпня 2011 року (а.с.19).

Відповідно до рішення виконкому Долинської міської ради №373 від 30 серпня 2007 року підприємцю ОСОБА_1 затверджено акт технічної комісії про закінчення будівництва торгового павільйону і введення в експлуатацію малої архітектурної форми торгового павільйону від 23 серпня 2007 року площею 21,9 кв.м (а.с. 20).

22 січня 2008 року Долинською міською радою позивачу видано дозвіл №4/08 на розміщення об'єкта торгівлі (сфери послуг) на АДРЕСА_1, який дійсний до 21 січня 2009 року (а.с.21).

14 липня 2016 року між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_1 (Обдаровуваний) укладено Договір дарування земельної ділянки відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв у подарунок від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0249 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).

20 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Долинського міського голови із заявою щодо надання дозволу на виготовлення детального плану території по зміні цільового призначення земельної ділянки в АДРЕСА_1, додавши ксерокопію паспорта та договір дарування земельної ділянки (а.с.27).

Рішенням Виконавчого комітету Долинської міської ради Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року №171 ОСОБА_1 зобов'язано демонтувати в місячний термін тимчасову споруду - торговий павільйон (магазин «Глорія»), який розміщений по АДРЕСА_1, без документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відсутності паспорта прив'язки тимчасової споруди, інших дозвільних документів (а.с.10).

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що хоча встановлення торгового кіоску позивача і було здійснено із дозволу Долинської міської ради та отриманням паспорту прив'язки малої архітектурної форми, однак термін дії вказаних дозвільних документів, в тому числі і паспорту прив'язки, закінчився разом із терміном дії договору оренди земельної ділянки. При цьому суди заперечили наявність у позивача документів, які були виготовлені ним для отримання дозволу на розміщення торгового павільйону, термін дії яких закінчився 19 липня 2016 року та не продовжувався. Набуття позивачем 14 липня 2016 року права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», на якій розміщена тимчасова споруда, не свідчить про законність використання позивачем земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності. Оскільки у позивача відсутня дозвільна документація на тимчасову споруду - торговий павільйон (магазин «Глорія»), така тимчасова споруда вважається самовільно встановленою, а тому відповідачем у відповідності до його повноважень прийняте рішення про демонтаж тимчасової споруди із дотриманням приписів чинного законодавства. При цьому суди вказали на те, що позивачем припис від 12 серпня 2016 року оскаржено не було.

Колегія суддів касаційного суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на наступне.

До 2011 року розгляд органами місцевого самоврядування питань розміщення малих архітектурних форм регламентувався, зокрема Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затвердженими Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 жовтня 2000 року №277, які діяли до 02 жовтня 2006 року, а в подальшому Методичними рекомендаціями щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затвердженими Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 14 вересня 2006 року №296 (далі - Методичні рекомендації).

За приписами пунктів 13, 14 Методичних рекомендацій після подання заявником паспорта прив'язки до органу містобудування та архітектури, останній перевіряє відповідність паспорта прив'язки державним будівельним нормам і в тижневий термін видає суб'єкту підприємницької діяльності дозвіл на розміщення малої архітектурної форми разом із затвердженим паспортом прив'язки.

Термін дії дозволу на розміщення малої архітектурної форми визначається терміном дії документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

З набранням у березні 2011 року чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17 лютого 2011 року (далі - Закон №3038-VI) встановлено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм.

Відповідно до частини 2 статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина 4 статті 28 Закону №3038-VI).

Згідно пункту 1.4. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244), паспорт прив'язки тимчасової споруди - комплект документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди (далі - ТС) на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Пунктом 2.1 Порядку № 244 визначено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.

Згідно з пункту 2.17 Порядку № 244 строк дії паспорта прив'язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Відповідно до пункту 2.35 Порядку №244 документація щодо встановлення ТС, видана до набрання чинності цим Порядком, дійсна до закінчення її терміну дії.

Питання розміщення та демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі на території міста Долини регулюються Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Долина, затвердженим рішенням Долинської міської ради №849-24/2012 від 31 жовтня 2012 року (а.с.70-79, далі - Положення №849-24/2012) та Порядком демонтажу та звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд на території м.Долина, яке затверджене рішенням Долинської міської ради №895-25/2012 від 05 грудня 2012 року (а.с.64-68, далі - Порядок №895-25/2012).

Відповідно до пункту 3.22 Положення №849-24/2012 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Пунктом 3.24 Положення №849-24/2012 передбачено, що документація щодо встановлення ТС, видана до набрання чинності цим Положенням, дійсна до закінчення її терміну дії.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №895-25/2012 демонтажу підлягають незаконно встановлені ТС, а відповідна земельна ділянка підлягає приведенню у попередній стан та поверненню власнику, у випадках:

1) відсутності паспорта прив'язки ТС, інших дозвільних документів;

2) анулювання паспорта прив'язки ТС, закінчення терміну його дії;

3) самочинне розміщення ТС;

4) у разі невідповідності розташування ТС паспорту прив'язки ТС, будівельним нормам;

5) відсутності документа, що посвідчує право на земельну ділянку;

6) за рішенням судових органів або поданням інших органі державної влади;

7) в інших випадках, передбачених нормативно-правовими актами міської ради та її органів, чинним законодавством України.

Так, відповідно до оскаржуваного рішення відповідач вважав наявними підстави для демонтажу належної позивачу ТС з огляду на відсутність документів, що посвідчують право на земельну ділянку, паспорта прив'язки тимчасової споруди, інших дозвільних документів.

У межах даної справи суди виходили з того, що термін дії дозволу на розміщення ТС, який видається з врахуванням паспорта прив'язки, визначається терміном документа, що посвідчує право на земельну ділянку, і в даному випадку він закінчився разом із терміном дії договору оренди земельної ділянки 19 липня 2016 року, а тому паспорт прив'язки втратив чинність.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки, як встановили суди, земельна ділянка, щодо якої було укладено договір оренди від 19 липня 2006 року, була подарована позивачу ОСОБА_2 відповідно до договору дарування від 14 липня 2016 року (а.с.26). Таким чином, позивач набув право власності на попередньо орендовану ним земельну ділянку, при цьому саме по собі право на земельну ділянку, визначене пунктом 14 Методичних рекомендацій (право користування чи право оренди), не припинилось, змінився лише його вид.

З огляду на вказане, відсутні підстави вважати, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення від 20 вересня 2016 року №171 були відсутні документи, які посвідчують право на земельну ділянку.

При цьому колегія суддів зауважує, що дія паспорту прив'язки, який видавався за нормами, що діяли до 2011 року, пов'язується із строком дії дозволу на розміщення малої архітектурної форми, отже, вказані документи є нерозривно пов'язаними. Так, в матеріалах справи міститься дозвіл на розміщення МАФу №1 від 05 квітня 2007 року з терміном дії 10 років до 05 квітня 2017 року (а.с.63). Копія цього дозволу надана суду відповідачем і засвідчена ним належним чином.

Таким чином, станом на час винесення оскаржуваного рішення від 20 вересня 2016 року № 171 термін дії відповідних дозвільних документів, в тому числі і паспорту прив'язки, ще не сплинув, а тому підстави для демонтажу ТС були відсутні.

При цьому суд критично сприймає посилання скаржника на дозвіл №8 від 05 квітня 2007, долучений ним до матеріалів справи, який не містить терміну його дії, оскільки у відповідності до положень Методичних рекомендацій, які діяли на час його видачі, обов'язковим є зазначення терміну дії такого дозволу. Вказана копія дозволу не засвідчена належним чином та її зміст в будь-якому разі не свідчить про закінчення строку дії дозволу, оскільки документ не містить таких реквізитів.

Щодо посилань відповідача, з яким помилково погодились суди, на невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на якій розміщено ТС, колегія суддів зауважує, що оскаржуване рішення від 20 вересня 2016 року №171 не обґрунтовано зазначеними обставинами в якості підстави для прийняття відповідачем рішення про демонтаж ТС.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі № 343/215/17 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20 вересня 2016 року №171 «Про демонтаж тимчасової споруди» в частині, що стосується належного Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 торгового павільйону, розташованого на власній земельній ділянці в м. Долина Івано-Франківської області по вул. Б.Хмельницького, 23.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду