Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №815/24/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року

Київ

справа №815/24/17

адміністративне провадження №К/9901/911/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 (суддя Бутенко А.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 (судді Ступакова І.Г., Бітов А.І., Лук'янчук О.В.)

у справі №815/24/17

за позовом Приватного підприємства «Олімп-Юг»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Приватне підприємство «Олімп-Юг» (далі Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (ДПІ) від 01.12.2016, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) та просило задовольнити позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2017, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0003821401 від 01 грудня 2016 року.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову неправильно оцінивши при цьому залучені до матеріалів справи докази.

Підприємство у своїх запереченнях вважає, що судами прийнято законні та обґрунтовані рішення.

19.12.2017 касаційну скаргу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства ПП «Олімп-Юг» з питань правильності нарахування податку на додану вартість за господарськими відносинами із контрагентами позивача ДПІ складено акт від 17.11.2016.

В акті викладено висновки про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.5 та п.198.6 статті 198, п.201.1, п.201.4, п.201.10, п.201.15 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 697 408 грн.

На цій підставі ДПІ 01.12.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003821401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 546 112, 00 грн.

На думку податкового органу господарські операції між Підприємством та його контрагентами: ТОВ «ГОЛЬФСТРИМ ТМ», ТОВ «АО ЗЕД», ТОВ «ТЕКСТИЛЬ КО», ТОВ «КОНТРАКТ-СЕРВІС-ПЛЮС», ТОВ «ГЛОБАЛСТРОЙБУД», ТОВ «СКАЙМІСТ», ПП «ЗЕРНОІНТРЕЙД», ТОВ «ДРИМТАУН», ТОВ «ШТРІХМЕД», ТОВ «ІСАВЕКА», ТОВ «ПАК ФА», ТОВ «МАГНАТ-ПК», ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС», ТОВ «ХІМПАКПРОД», ТОВ «СЕЛФТЕКС», ТОВ «САЙЛЕС ГРУП», ТОВ «ТРАЙДЕР ГРУП», ТОВ «МЕРКУРІЙ КОНСАЛТ», ТОВ «ГАММА ОЙЛ», ТОВ «СПІРІТ КОМПАНІ», ТОВ «БІЗНЕС ПАВЕР-ГРУП», ТОВ «МЕЙН ФІНАНС ГРУП», ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС», ТОВ «РАХМАТ ГРОБАЛ», ТОВ «ВАРУНА ТОРГ», ТОВ «КОМФОРТ ФІНАНС», ТОВ «ТРЕНД ФАКС», ТОВ «МЕГАПРОМ-ПЛЮС», ТОВ «ШЕЛБРУК ІНВЕСТІНГ», ТОВ «БІЗНЕС ПЕРФЕКТ ГРУП», ТОВ «АРКАНА ГОЛД», ТОВ «МЕЛК ТРЕЙД» не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильність визначених Підприємством податкових зобов'язань.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій послались на те, що документи бухгалтерського обліку позивача за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладених між Підприємством та його контрагентами господарських угод. Натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень під час виконання господарських договорів з вищезазначеними контрагентами.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та наданні послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Попри це, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що надані позивачем документи, а саме, видаткові накладні, акти прийняття робіт та рахунки-фактури видані від імені контрагентів та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб'єкти господарювання не виконували та об'єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача обумовленого у господарських договорах товару та надати обумовлені договором послуги.

Пославшись на те, що виконання укладених Підприємством господарських договорів щодо технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, поставки, підбору, перевірці та проведення психофізіологічних досліджень кандидатів на роботи охоронників, надання юридичних послуг, перевезення пасажирів, надання інформаційно-консультаційних послуг, надання поліграфічних послуг, надання маркетингових послуг, технічного обслуговування, навчання співробітників, купівлі-продажу підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт, виписками по рахунках, внутрішніми журналами-звітами, журналом реєстрації внутрішніх журналів-звітів, суди не з'ясували якими саме доказами, наданими під час перевірки та розгляду справи, підтверджується реальне виконання кожного договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС» укладено договір від 01.05.2016, відповідно до якого останнє зобов'язується здійснити заправку автотранспорту Підприємства. На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано видаткові накладні в яких фігурує бензин А-95 у загальній кількості 135 000 літрів (том 1 а.с.169-182).

Також, між позивачем та ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС» укладено договір від 01.04.2016 про надання юридичних послуг, в підтвердження виконання якого надано суду рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (том 2 а.с.48-60) на загальну суму 478 000 грн.

При цьому жодних доказів щодо реальності виконання таких послуг та отримання нафтопродуктів у зазначених об'ємах матеріали справи не містять. З наданих позивачем документів неможливо встановити ані характеру отриманих юридичних послуг, які відповідно до довідки самого позивача надавались у тому числі і у письмовій формі (том 2 а.с.60), ані факту їх отримання та подальшого використання у господарській діяльності Підприємства.

01.09.2015 між позивачем та ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» укладено договір, відповідно до умов якого останнє зобов'язується здійснити заправку автотранспорту Підприємства. На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано видаткову накладу ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» від 30.12.2015 про те, що Підприємству передано 13 500 літрів бензину А-95 на загальну суму 270 000 грн. (том 1 а.с. 136-140).

Також, 01.08.2015 між позивачем та ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» укладено договір, за умовами якого ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» зобов'язується забезпечити якісну організацію процесу навчання працівників та створити відповідні умови для навчання. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунок-фактуру та акт прийняття робіт з організації навчання охоронників на суму 119 640 грн.

З цим же підприємством позивачем укладено договір від 01.10.2015 відповідно до умов якого ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» зобов'язується надати послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспорту; договір від 01.06.2016 про виконання ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» маркетингових досліджень; договір від 01.06.2016 про виконання ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» тестування та психофізіологічних досліджень кандидатів на роботу у Підприємстві; договір від 01.08.2016 про надання ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» послуг з технічного обслуговування належного Підприємству обладнання. В підтвердження реальності виконання вказаних договорів також надано рахунки-фактури та акти прийняття робіт, з яких неможливо встановити ані характеру отриманих послуг, ані їх обсягу, ані факту їх отримання та подальшого використання у господарській діяльності Підприємства (том 2 а.с. 74-111).

Відтак, документи, надані Підприємством на підтвердження здійснення господарських операцій не можуть підтвердити фактичне отримання товару при тих обставинах, на які посилається позивач, отже матеріали справи не містять належних доказів реальності виконання і інших укладених позивачем договорів з контрагентами, які зазначаються в акті перевірки, в той час, як враховуючи обставини справи, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що самі по собі первинні документи бухгалтерського обліку позивача не підтверджують можливості враховувати їх при визначенні податкових зобов'язань Підприємства.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер