Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 квітня 2018 року

справа №809/259/17

адміністративне провадження №К/9901/4339/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників:

від позивача - Цукорник С.Г. за довіреністю від 01.03.2018,

від відповідача - Мельника Ю.В. за довіреністю від 18.12.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року (головуючий суддя - Остап'юк С. В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Богаченко С. І, Рибачук А. І., Старунський Д. М.) у справі № 809/259/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» (далі по тексту - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 листопада 2016 року №0003061401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 4118664 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2059332 грн., №0003071401, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2016 року на 484165 грн. та від 24 січня 2017 року № 0004162200, винесеного за наслідками процедури апеляційного адміністративного оскарження, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 264 887 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 176592 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 88296 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, внаслідок чого спірні податкові повідомлення - рішення податкового органу визнані протиправними та скасовані.

Мотивами прийняття рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій визначили фактичність господарських операцій позивача та реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, правомірність формування показників податкової звітності податку на прибуток за 2015-2016 роки, податку на додану вартість за жовтень - лютий 2016 року та суму податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за березень 2016 року.

28 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій відповідач відтворює частину акту перевірки та фактично не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи. Просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

26 січня 2018 року позивачем до Верховного Суду надіслано відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

02 листопада 2016 року податковим органом згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту документальної планової виїзної перевірки Товариства від 12 жовтня 2016 року № 587/09-19-14-01/32842046 за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, прийняті податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0003061401 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 118 664 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 059 332 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені порушення норм пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Штрафні (фінансові) санкції застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 розділу 2 Податкового кодексу Украйни.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003071401 зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2016 року на 484165 грн. за порушення позивачем норм пункту 191.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 24 січня 2017 року № 0004162200 винесеним за наслідками адміністративного оскарження Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 176 592 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 88 296 грн., за порушення пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України. Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 розділу 2 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у пункті 3.1.2 акту перевірки зазначено про не підтвердження платником податків витрат, пов'язаних із виконанням договорів про надання агентських послуг з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Будресурс-К», «Готика ЛТД».

Підставою для коригування фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток, відповідно до пункту 3.1.4 акта перевірки став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпроменергія 2000", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромінвест ЛТД".

Порушення позивача при формуванні податкового кредиту, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, виникли внаслідок формування податкового кредиту у розрізі таких контрагентів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будресурс-К", Товариство з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпроменергія 2000", Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромінвест ЛТД».

Стосовно заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту при формуванні податку на додану вартість.

В основу податкового правопорушення податковим органом покладено два різновиди спірних правовідносин, щодо не підтвердження факту отримання агентських послуг і нереальності господарських операцій.

По агентським послугам з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Будресурс-К» від якого отримано агентських послуг на загальну суму 310544 грн., в тому числі податку на додану вартість 51757 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Готика ЛТД» від якого отримано послуг на загальну суму 804770 грн. 51 коп., у тому числі податку на додану вартість 134128 грн.

Податковий орган доводить, що надані контрагентами позивача агентські послуги не проведено ними по податковому обліку і не задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконання договорів про надання агентських послуг від 01 листопада 2013 року та від 30 вересня 2013 року підтверджено первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

Податковий орган в касаційній скарзі доводить порушення Товариством положень підпункту 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України стосовно включення вартості агентських послуг до складу валових витрат, що призвело до їх завищення у 2013 році в порушення пункту 198.1, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 цього Кодексу, внаслідок чого Товариством завищено податковий кредит у загальній сумі 185885 грн., в т.ч. в жовтні 2013 року - 51757 грн., в листопаді 2013 року - 134 128 грн.

Стаття 139 Податкового кодексу України (в редакції діючій на час спірних відносин) визначала витрати, що не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку, головною ознакою яких є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Норми підпункту 139.1.9 пункту 139.1 цієї статті визначають, що до складу витрат не включаються витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (був чинним до 01 січня 2015 року).

Застосовуючи положення цієї норми податковий орган не довів порушення застосування Товариством положень Стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати», а саме порушення умов віднесення агентських послуг до витрат, пов'язаність їх з доходом певного періоду, в якому вони здійснювались, віднесення їх до певного виду.

Відтак, Суд вважає, що позивачем доведений зв'язок агентських витрат з господарською діяльністю Товариства.

Стосовно податку на додану вартість по факту отримання агентських послуг Суд зазначає, що формування податкового кредиту є похідним від придбання послуг з метою їх використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Посилання податкового органу на порушення позивачем пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України щодо не проведення агентських послуг по бухгалтерському обліку і не декларування їх контрагентами позивача, є неприйнятними з огляду на положення пункту 201.6 цієї статті, за якими податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язань і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Відсутність відповідного повідомлення доводить безпідставність посилань податкового органу на наявність розбіжностей.

Щодо реальності господарських операцій.

Реальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпроменергія 2000".

Податковий орган посилається на неможливість реального здійснення господарських операцій з постачання (придбання) природного газу на суму 18 379 989 грн 95 коп., в тому числі податку на додану вартість 3063331 грн 66 коп. Вартість газу включена до валових витрат 2015 року, податковий кредит віднесений до жовтня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині суди попередніх інстанцій врахували, що реальність господарських операцій підтверджена рішеннями господарського суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2017 року у справі №909/465/16, постановленому в порядку господарського судочинства, за якими з позивача стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» суму 2579989 грн. 95 коп., внаслідок неналежного виконання договору від 30 жовтня 2015 року № 3010/Т. Крім того, суди врахували, що придбаний Товариством газ у подальшому проданий споживачам, а саме: ЛКП «Львівтеплоенерго», Товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопільоблгаз», ДП «Укрспирт».

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в силу вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (чинної на момент розгляду справа судами) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Прийнятним є також висновок судів попередніх інстанцій про фактичне виконання господарських операцій.

Суд не приймає посилання податкового органу на те, що правочин за яким відбулися господарські операції вчинений не уповноваженою особою, враховуючи положення статті 241 Цивільного кодексу України, з аналізу якої висновується про те, якщо правочин був вчинений не уповноваженою на те особою, але юридична особа схвалила даний правочин шляхом здійснення конклюдентних дій (прийняття товару, оплата за товар), то даний правочин створює, змінює та припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення правочину.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо неможливості встановлення реальності передачі товару.

Реальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромінвест ЛТД".

Товариством у цього контрагента придбано газу у лютому 2016 року на суму 8121318 грн. 48 коп., в тому числі податок на додану вартість у сумі 1353553 грн. 08 коп.

За наслідками судового розгляду судами попередніх інстанцій, встановлено реальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромінвест ЛТД", на тій підставі, що первинними документами податкового та бухгалтерського обліку підтверджено факт придбання Товариством у контрагента природного газу в обсягу і кількості, визначених у договором, його подальшого продажу іншому контрагенту - ДП «Укрспирт».

Доводи податкового органу щодо ненадання документів, які підтверджують якість, є неприйнятними, оскільки за умовами договору між сторонами встановлені вимоги щодо якості природного газу, проте не передбачається надання постачальником покупцю підтверджуючих якість документів.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 809/259/17 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник