Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2019 року у справі №804/5874/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №804/5874/16

адміністративне провадження №К/9901/40340/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельний завод «Енергопром»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у складі суддів Лукманової О.М., Божко Л.А., Кругового О.О.,

у справі №804/5874/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельний завод «Енергопром»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

09 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кабельний завод «Енергопром» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 02 березня 2016 року № 0000232201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 227699 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 113849 грн 50 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

19 січня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного адміністративний позов Товариства задоволений повністю, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 02 березня 2016 року №0000232201, з мотивів того, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується фактичне виконання контрагентом позивача Приватним підприємством фірмою «Сокай» зобов'язань за укладеним договором. За висновком суду першої інстанції позивачем повністю доведений факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, чим спростовано висновки перевірки про завищення податкового кредиту на загальну суму 227699,20 грн.

25 липня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі № 804/5874/16, прийнято нову постанову, в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено, з мотивів того, що витрати задекларовані Товариством, не пов'язані з отриманням товару. В матеріалах справи є податкові накладні, які не підписані керівником товариства або уповноваженою особою, відсутні рахунки, довіреності на одержання товару, надані докази оплати (договір № 117 від 30.12.2015 року) суд апеляційної інстанції вважає неналежним доказом з підстав, які приведені ухваленою ним постановою.

16 серпня 2017 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишити в силі, з підстав викладених у постанові цього суду.

16 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №804/5874/16 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

12 вересня 2017 року справа №804/5874/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

19 березня 2018 року справа №804/5874/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/40340/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 23075526, перебуває на податковому обліку з 30 липня 2002 року, є платником податку на додану вартість з 14 січня 2008 року.

Податковим органом у лютому 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Приватним підприємством Фірма «Сокай» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки від 19 лютого 2016 року №33/22-01/23075526 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 02 березня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000232201, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 227699 грн за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 113849 грн 50 коп., у розмірі 50 % на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 серпня 2015 року між позивачем (покупець) та ППФ «Сокай» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару №1/31, яким предмет поставки не обумовлений, з посиланням на те, що найменування, кількість та ціна зазначаються в накладних документах на товар. В межах виконання цього договору продавець видав Товариству податкові накладні № 920 від 31 серпня 2015 року, № 929 від 31 серпня 2015 року, які мають недоліки, а саме, відсутні підписи особи, яка склала накладні, видаткові накладні № 920 від 31 серпня 2015 року та № 929 від 31 серпня 2015 року.

Позивачем до суду апеляційної інстанції у якості доказу оплати господарської операції поставки товару ППФ «Сокай» по договору від 31 серпня 2015 року № 1/31 надано договір № 117 від 30 грудня 2015 року про уступку боргу, згідно з яким до ППФ «Сокай» переходить право вимагати борг ТОВ «Кабельний завод «Енергопром» з ТОВ «АВП-Електро» у сумі 787744,38 грн.

Актом перевірки встановлено, що розрахунки за нібито поставлений товар не проводились, у позивача станом на час проведення перевірки рахувалась кредиторська заборгованість, договір № 117 від 30 грудня 2015 року про переуступку боргу не надавався до податкового органу та не оцінювався ним під час перевірки, доказів наявності боргу ТОВ «АВП-Електро» перед позивачем не надано.

Товариство у якості доказів здійснення поставки товару долучено до матеріалів справи світлокопії товарно-транспортних накладних № 9 від 31 серпня 2015 року та № 10 від 31 серпня 2015 року, у яких замовником та вантажовідправником перевезення вказано ППФ «Сокай», автопідприємством, що здійснює перевезення, вантажоодержувачем вказано ТОВ «Кабельний завод «Енергопром», пункт навантаження вказано м. Київ, пр. Перемоги, буд. 10, пунктом розвантаження є м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд. 14, вантажовідправником вказано керівника підприємства, водіями двох фізичних осіб. Також зазначено, що перевезення виконувалось ППФ «Сокай» автомобілями з причіпом та Volwo АЕ4071ЕО. Надано копії технічних паспортів на ці автомобілі (власник ТОВ «Кабельний завод «Енергопром») причіп Kogel реєстраційний номер.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в товарно-транспортних накладних не вказані довіреності, за якими одержаний товар, довіреності відсутні в матеріалах справи та зазначив, що наведений аналіз вказує на те, що перевезення товару, відповідно до товарно-транспортних накладних виконувалось ППФ «Сокай», автомобілем, власником якого є Товариство, однак до матеріалів справи не долучено докази на яких умовах ППФ «Сокай» користувалось автомобілем ТОВ «Кабельний завод «Енергопром».

Аналізуючи інформацію наведену в товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, суд апеляційної інстанції встановив, що чушка алюмінієва транспортувалась у кількості 40000 місць та 5000 місць (згідно видаткових накладних 26000 кг) катанка мідна 5000 місць (згідно видаткової накладної 1200 кг + 3800 кг), стрічка брокабельна 11500 місць (згідно видаткової накладної 1500 кг). У товарно-транспортних накладних відсутня інформація про навантажувально-розвантажувальні роботи. Пояснень щодо навантаження та розвантаження товару представник позивача у судовому засідання не надав, враховуючи заявлені великі об'єми поставок товару (чушка алюмінієва, катанка мідна, стрічна бронекабельна), суд апеляційної інстанції визнав відсутніми докази, навантаження/розвантаження такого товару.

Суд апеляційної інстанції встановив, що договір від 31 серпня 2015 року № 1/31, від імені ППФ «Сокай» (продавцем) підписаний директором ОСОБА_2, який вказано експедитором при перевезенні товару, ним же підписано видаткові накладні, вказано підписантом податкових накладних.

В матеріалах справи наявне пояснення від 12 грудня 2015 року, надане ВОВЕЗ ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до яких ОСОБА_2 не є керівником, головним бухгалтером, засновник ППФ «Сокай», підприємницьку діяльність не здійснював, від додаткового з'ясування цих обставин шляхом допиту директора контрагента позивача у якості свідка позивач відмовився.

Судом апеляційної інстанції це пояснення прийнято та оцінено поряд із іншими доказами у справі.

Суд визнає, що оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій по різному оцінили світлокопії письмових доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи світлокопіями первинних документів не підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як однієї із обов'язкових умов формування податкового кредиту за фактом придбання товару (продукції).

Суд вказує на повноту дослідження судом апеляційної інстанції усіх етапів господарських операцій.

Недоведеність здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій, відсутність їх реального характеру, встановлена судом апеляційної інстанції, що доводить правомірність збільшення податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

Податковим органом доведено склад податкового правопорушення внаслідок не дотримання позивачем положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за серпень 2015 року.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельний завод «Енергопром» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі №804/5874/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер