Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.03.2019 року у справі №808/3174/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2019 року

Київ

справа №808/3174/17

адміністративне провадження №К/9901/5441/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

Суддів: Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №808/3174/17

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3

до Вільнянського районного сектора управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (головуючий суддя Конишева О. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (прийняту у складі: судді-доповідача Чумака С. Ю., суддів - Чабаненко С. В., Юрко І. В. ),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, позивачі) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Вільнянського районного сектора управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - Вільнянське РСУ ДМС України в Запорізькій області, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - УДМС України в Запорізькій області, третя особа), в якому позивач просили суд визнати дії Вільнянського районного сектора управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, а саме:

- вважати дії відповідача щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки - протиправними;

- зобов'язати відповідача оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних;

- зобов'язати відповідача вести облік щодо ОСОБА_3 за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора (у т. ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про нього до Єдиного Демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що законні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 у зв'язку з настанням синові шістнадцятирічного віку звернулися з заявою до відповідача з приводу видачі їх неповнолітньому синові ОСОБА_3. паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки та поставити відмітку реєстрації місця проживання у паспорті, на що отримали лист відповідача, в якому зазначено про зобов'язання отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному ~law8~ та у формі картки. Вважають, що відповідач порушує права та інтереси їх сина, відмовляючи у оформленні паспорта у формі книжечки.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Вільнянський РСУ ДМС в Запорізькій області розглянути питання щодо оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо передчасності заявлених позовних вимог, оскільки відповідачем не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта у формі паспортної книжечки, а лише було надано роз'яснення листом. У зв'язку з чим вийшовши за межі позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача розглянути питання щодо оформлення паспорту у формі паспортної книжечки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 та УДМС України в Запорізькій області задоволено частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 808/3174/17 змінено.

Абзац другий постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року № 808/3174/17 викладено в наступній редакції:

"Зобов'язати Вільнянський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 9 вересня 2017 року з урахуванням висновків суду".

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

5. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Однак, суд апеляційної інстанції, змінюючи постанову суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що правильним і ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_5 від 09 вересня 2017 року, з урахуванням висновків суду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У лютому 2019 року на розгляд до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачів.

У касаційній скарзі скаржники просить:

- постанову Запорізького окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року скасувати;

- ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

7. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

7.1. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

7.2. Скаржник зазначає, що відповідач у своєму листі на заяву неповнолітнього ОСОБА_3 від 09 вересня 2017 року зобов'язаний був вказати підставу для відмови у оформленні паспорта позивачу в формі книжечки. Відповідач своїм листом лише повідомив заявнику, що паспорт громадянина України по досягненню відповідного віку видається у формі картки.

Скаржник в касаційній скарзі звертає увагу Суду, що по цій категорії справ, крім зразкової справи, є позитивні рішення, прийняті на користь позивачів, які подавали свої позови в інтересах своїх неповнолітніх дітей, та рішення вступили в законну силу.

Скаржники вважають, що це лише суб'єктивна думка судів попередніх інстанцій, як називати протиправну відмову відповідача в оформленні неповнолітній особі паспорту у формі, не забороненій діючим законодавством.

Крім того, позивачі наголошують на частині 1 статті 55 Конституції України, яка закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так ї інших прав та свобод людини і громадянина.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на базових поняттях, з посиланням на нормативні акти, що законні права та інтереси людини та громадянина мають найвищу юридичну цінність в законодавстві України.

Позивачі вважають, що суд апеляційної інстанції позбавив їх права на судовий захист та прийняв судове рішення, яке не відповідає ані обставинам справи, ані іншим критеріям законності.

8. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що за відсутністю об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач наголошує в відзиві, що позивачі до територіального органу не звертались, відмови у видачі паспорта у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ ні територіальним органом ні його підрозділом не приймалось.

Крім того, зобов'язання видати паспорт особі, яка не зверталась в установленому порядку, у відношенні якої не перевірялась належність документів є загрозою національній безпеці України.

Відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження.

09 вересня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із письмовою заявою до відповідача, в якій просили видати їх неповнолітньому синові ОСОБА_3 паспорт громадянина України виключно у формі паспортної книжечки та поставити відмітку реєстрації місця проживання у паспорті.

10. Листом від 13 вересня 2017 року №2326-1502 Вільнянський РС УДМС України в Запорізькій області надав відповідь позивачу про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Особам, які через свої релігійні переконання відмовляються від отримання паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, оформляється паспорт, що не містить безконтактного електронного носія. У разі відмови від отримання паспорта з безконтактним електронним носієм особа надає письмову заяву, у разу наявності, довідку ДФСУ. Також було роз'яснено про те що, позивачу особисто необхідно звернутися до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання в Україні для отримання паспорта громадянина України.

11. Вважаючи дії відповідача щодо не оформлення ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки протиправними, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які діють в інтересах неповнолітнього сина, звернулися до суду з даним позовом.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

13. За правилами статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у згаданій зразковій справі, є обов'язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.

Для віднесення справи до типової, необхідна наявність у справі вказаних трьох відповідних складових: позивач, відповідач та предмет спору.

Беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання правовідносин щодо оформлення паспорта громадянина України, є достатні підстави вважати, що ця справа не відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 ( №806/3265/17).

Отже, Судом не приймаються до уваги доводи позивачів, викладені в касаційній скарзі, про наявність зразкової справи по цій категорії справ, а також інші позитивні рішення, прийняті на користь позивачів, які подавали свої позови в інтересах своїх неповнолітніх дітей.

14. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг, а також правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України "Про адміністративні послуги" та "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - ~law10~), а також іншими нормативно-правовими актами.

Особливості оформлення та видачі паспорта громадянина України регулюються Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 (далі - Порядок).

~law11~ передбачає, що подання документів для оформлення і отримання документів, що посвідчують особу та встановлюють громадянство України, здійснюється:

1) громадянами України, які досягли шістнадцятирічного віку, - на підставі їхньої особистої заяви;

2) громадянами України, які не досягли шістнадцятирічного віку, - на підставі заяви батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, а якщо батьки не перебувають у шлюбі - за заявою того з батьків, з яким проживає особа, або інших представників.

Згідно ~law12~ Уповноважений суб'єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

Зазначеними положеннями ~law13~ визначено підстави для відмови заявникові саме у видачі документа, зокрема паспорта громадянина України.

17. Згідно пункту 24 Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35,46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.

18. Як встановлено судами попередніх інстанцій висновку про відмову в прийнятті поданих заявником документів із зазначенням підстав такої відмови оскаржуваний лист відповідача не містить. Фактично листом від 13 вересня 2017 року відповідач роз'яснив необхідність заявнику звернутись до органу ДМС особисто для подання необхідних документів.

Крім того, в доводах касаційної скарги позивачі наголошують, що відповідач у своєму листі на заяву неповнолітнього ОСОБА_3 від 09 вересня 2017 року лише повідомив заявнику, що паспорт громадянина України по досягненню відповідного віку видається у формі картки та не вказав підставу для відмови у оформленні паспорта позивачу в формі книжечки.

Таким чином, Суд наголошує на тому, що відсутні підстави оцінювати оскаржуваний позивачами лист як відмову в оформленні ОСОБА_3 паспорта в формі книжечки, а тому Суд не приймає до уваги доводи касаційної скарги, що це лише суб'єктивна думка судів попередніх інстанцій, як називати відмову відповідача в оформленні неповнолітній особі паспорту у формі.

Проте, згідно наявної в матеріалах справи копії заяви від 09.09.2017 року, поданої до Вільнянського РС УДМС України в Запорізькій області, остання подана від імені та за особистим підписом ОСОБА_3 і зареєстрована завідувачем сектору ОСОБА_6.09 вересня 2017 року об 11 год. 15 хв. без жодних зауважень щодо її подання іншими особами, зокрема батьками заявника, а не заявником особисто, що свідчить про особисте звернення заявника.

Крім того, відповідь відповідача від 13 вересня 2018 року, надана за результатами поданої заяви, адресована заявнику - ОСОБА_3, що також свідчить про його особисте звернення.

19. Таким чином, оскільки заява від 09 вересня 2017 року ОСОБА_3 подана особисто, а тому відповідач повинен був розглянути її та додані до неї документи відповідно до приписів Порядку № 302 з прийняттям відповідного рішення про видачу паспорта чи відмову у його видачі.

20. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що правильним і ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_5 від 09 вересня 2017 року, а тому обґрунтовано змінив постанову суду першої інстанції в цій частині.

21. Щодо іншої частини позовних вимог про зобов'язання відповідача видати паспорт у формі книжечки та вести облік без цифрового ідентифікатора, суди першої та апеляційної інстанцій правильно відмовили, оскільки такі вимоги є передчасними і не можуть бути задоволені з огляду на відсутність відмови суб'єкта владних повноважень здійснювати такі дії.

22. Суд наголошує, що порушенням прав, свобод та інтересів може бути дія, бездіяльність або рішення, які підтверджуються відповідними доказами, а не лише переконанням особи в тому, що їх порушено будь-ким, зокрема, суб'єктом владних повноважень.

23. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

24. Доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

Доводи викладені позивачами в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і встановлених обставин справи, а лише свідчать про незгоду позивачів з встановленими обставинами справи та висновками судів.

25. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, в незміненій частині, залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова