Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року

Київ

справа №821/1333/16

адміністративне провадження №К/9901/6575/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою Одеського державного університету внутрішніх справ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеського державного університету внутрішніх справ з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у день звільнення 06.11.2015 остаточного розрахунку з ним проведено не було, натомість такий розрахунок проведено лише 25.12.2015.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Одеського державного університету внутрішніх справ на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2018).

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач порушив терміни, встановлені статтею 116 Кодексу законів про працю України, під час розрахунку з позивачем при звільненні, а тому у відповідача виникає обов'язок щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки цього розрахунку.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017, Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У заяві про перегляд Одеський державний університет внутрішніх справ просив скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На підтвердження своєї позиції щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 116, 117 Кодексу законів про працю, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 (далі - Положення №114), заявник надає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 15.05.2013 (К/9991/67753/12), від 03.02.2015 (К/800/14628/13), від 15.09.2015 (К/9991/20127/11), від 25.02.2016 (К/800/16868/13), від 25.11.2016 (К/800/32182/16), постанову Вищого адміністративного суду України від 26.07.2012 (К/999/35470/12).

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, викладеній Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII) матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, викладеній Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Перевіривши наведені у заяві доводи про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, Суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Одеського державного університету внутрішніх справ «По особовому складу» №162 о/с від 06.11.2015 згідно пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до пункту 64 «з» Положення №114 (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації)) позивача звільнено з займаної посади. Сторонами не заперечується, що 06.11.2015 повний розрахунок при звільненні позивача не проведено, а натомість сплачено відповідні суми двома платіжними дорученнями 30.11.2015 та 25.12.2015.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин застосовуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, оскільки законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, а тому норми цього Кодексу можуть застосовуватись до відповідних відносин в тій частині, що не визначені або не суперечать спеціальному законодавству, яке регулює відповідні трудові відносини.

Натомість в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.05.2013 (К/9991/67753/12), від 03.02.2015 (К/800/14628/13), наданих для порівняння, суд касаційної інстанції, посилаючись на пункт 12 Положення №114, частину першу, другу статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, дійшов висновку, що трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, а тому передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. На спірні правовідносини не поширюються норми трудового законодавства, зокрема стаття 117 Кодексу законів про працю України, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права, Суд виходить з такого.

Частиною сьомою статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частина другої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі про наявність у позивача права на застосування статті 117 Кодексу законів про працю України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки здійснення розрахунку при звільненні.

Таким чином, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, про стягнення з Одеського державного університету внутрішніх справ середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстави для задоволення заяви та скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 244 Верховного Суду України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, викладеній Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII), статтями 235- 243 положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Одеського державного університету внутрішніх справ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні відмовити.

Постанова є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа