Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.08.2019 року у справі №812/30/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №812/30/17

адміністративне провадження №К/9901/30048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (головуючий суддя - Смішлива Т.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (головуючий суддя - Ястребова Л.В., судді - Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д..) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління національної поліції в Луганській області

про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дій/бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 на суму 15600,13 грн. та зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу зазначеної винагороди.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. У період часу з 07.11.2015 по 31.08.2016 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у зв`язку із чим має право на нараховування щомісячної винагороди за участь в АТО. Згідно довідок ГУМВС України у Луганській області та ГУНП в Луганській області відповідачем, в порушення постанови КМУ № 24 від 31.01.2015, не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в загальному розмірі 15600,13 грн.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.

3.1 Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за листопад 2015 року (за період з 07.11.2015 по 30.11.2015) - 5104,00 грн., за грудень 2015 року - 6380,00 грн., за січень 2016 року (за період з 01.01.2016 по 20.01.2016) - 4116,13 грн., а всього за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у розмірі 15600,13 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот гривень 13 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

3.2 В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

4. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки відповідно до наказів АТЦ при СБУ від 07.12.2015 № 341 та від 06.09.2016 № 250дск ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 07.11.2015 по 31.08.2016, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

5. 03 травня 2017 року Головне управління національної поліції в Луганській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, в якій просило скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення у повному обсязі.

6. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказав на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, оскільки суд не врахував, що в Національній поліції відсутні такі спеціальні звання, як особи рядового та начальницького складу, а тому норми постанови КМУ від 31.01.2015 № 24 до спірних правовідносин не застосовуються. Поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС, яке в свою чергу регламентує порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та ні яким чином не застосовується до поліцейських. Відповідач вказує на те, що порядок виплати винагороди за участь в АТО поліцейським регулюється постановою КМУ №18 від 20.01.2016 року, яка набрала чинності 27.01.2016 року, та Інструкцією про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення АТО, затвердженою наказом МВС України №259 від 06.04.2016 року. Тобто порядок виплати винагороди за участь в АТО в період з 07.11.2015 по 20.01.2016 року, за який позивач просить зобов`язати виплатити винагороду, для поліцейських був неврегульований.

7. Позивачем не надані Суду заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

8. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Позивач з 21.02.1995 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 31.08.2016 перебував на посаді слідчого Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

10. Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасників війни) позивачу надано статус учасника бойових дій.

11. ОСОБА_1 наказом АТЦ при СБУ від 12.12.2014 № 97 включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 20.08.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 ОСОБА_1 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07.11.2015.

12. Наказом АТЦ при СБУ від 07.12.2015 № 341 включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07.11.2015. Наказом АТЦ при СБУ від 06.09.2016 № 250дск ОСОБА_1 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 31.08.2016.

13. Згідно довідки від 16.01.2017 № 27/111/22-2017, виданій Головним управлінням Національної поліції в Луганській області, грошове забезпечення позивача у листопаді 2015 року (за період з 07.11.2015 по 30.11.2015) становило 5104,00 грн, у грудні 2015 року - 6380,00 грн., у січні 2017 року (за період з 01.01.2016 по 20.01.2016) - 4116,13 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції.

14. Відповідно до довідки Сєвєродонецького відділу поліції від 05.01.2017 № 403/111/34-2017 ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у відпустці та на лікарняному не перебував.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

15. Пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (Далі - Постанова №24), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

16. Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

17. Стаття 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580): Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

18. Стаття 1 Закону України «Про основи національної безпеки України»: правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

19. Частина друга статті 2 Закону № 580: завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

20. Розділ XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»: до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України)

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

25. Розглядаючи вказану касаційну скаргу в межах її доводів, слід зазначити, що відповідачем судові рішення попередніх інстанцій оскаржені лише з підстав невірного застосування судами норм матеріального права, а саме приписів Постанови №24, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Спору щодо стягнення з відповідача на користь позивача винагороди у загальному розмірі 15600,13 грн., тобто стосовно суми стягнення коштів між сторонами немає.

26. Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що завданням поліцейських є, зокрема, забезпечення публічної безпеки і порядку та охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

27. З системного аналізу нормативних актів вбачається, що Національна поліція є правоохоронним органом та Постановою №24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

28. Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин підлягала застосуванню спеціальна норма законодавства, яка регулювала порядок виплати винагороди за участь в АТО, в тому числі, правоохоронним органам, а тому винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна сплачуватись саме з моменту його залучення до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області, а не з моменту прийняття постанови КМУ від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» та Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій, затвердженої наказом МВС України від 06.04.2016 № 259.

29. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

30. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Головного управління національної поліції в Луганській області без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

32. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

33. Касаційну скаргу Головного управління національної поліції в Луганській області - залишити без задоволення.

34. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року - залишити без змін.

35. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова