Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №810/4704/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №810/4704/15

адміністративне провадження №К/9901/11852/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року (головуючий суддя: Лиска І.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року ( головуючий суддя: Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі №810/4707/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни (далі -відповідач), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 07 жовтня 2015 року, просив зобов`язати відповідача включити його до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Український професійний банк" за рахунок Фонду за договором банківського вкладу "Стандарт" №341989 від 08 травня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за зверненням до відповідача від 27 серпня 2015 року про надання інформації про початок виплати коштів за договором банківського вкладу, 14 вересня 2015 року отримав відповідь, в якій було повідомлено про визнання нікчемним договору банківського вкладу "Стандарт" №341989 від 08 травня 2015 року, укладеного між ним та ПАТ "Український професійний банк" (операція з внесення 08 травня 2015 року грошових коштів на особовий рахунок № НОМЕР_1 ). Звертає увагу, що відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452- VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452- VI).Вважає, що визнання Договору нікчемним є незаконним, а відмова у здійсненні виплати є безпідставною, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, залишеною без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в банку до запровадження тимчасової адміністрації, а тому він підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому відповідачем не доведено наявності підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив до Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 26 квітня 2019 року), у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що Законом № 4452-VI закріплено право Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виявляти нікчемні правочини, а саме ті правочини, які були укладені сторонами з порушенням норм чинного законодавства України та повідомляти сторони договору про нікчемність такого правочину. В свою чергу, нікчемним правочин є не в силу рішення Уповноваженої особи та не з моменту прийняття такого рішення, а в силу Закону та з моменту укладення. Звертає увагу, що операція за рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я позивача здійснена 08 травня 2015 року, тобто у період, коли діяла Постанова Національного банку України від 30 квітня 2015 року №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", відповідно до якої в діяльності банку діяло обмеження не допускати проведення бідь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Крім цього, зазначає про нікчемність правочину з посиланням на пункт 7 частини третьої статті 39 Закону № 4452-VI, оскільки позивачу були надані пільги в поверненні коштів переважно перед іншими кредиторами з аналогічними вимогами.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

24 липня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа №810/4704/15.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В порядку статті 31 та пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 06 серпня 2019 змінено склад суду, у зв`язку з відпусткою судді, яка входить до складу колегії.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, оскільки Постанова Правління Національного банку України №293/БТ щодо віднесення ПАТ "Український професійний банк" не була відома, так як в силу частини третьої статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею. Звертає увагу, що на його рахунку знаходилися 75 000 гривень і ця сума не перевищувала граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Дроблення цієї суми чи відчуження вкладу іншим особам також не здійснювалось. Крім того, договір банківського вкладу «Стандарт» № 3419889 від 05 серпня 2015 року був укладений на стандартних умовах і без жодних переваг.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з`ясував повноту встановлення судами фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 08 травня 2015 року між позивачем та ПАТ "Український професійний банк" було укладено договір банківського вкладу "Стандарт" № 341989, за умовами якого позивач передав, а банк прийняв грошові кошти в сумі 75 000 грн строком на 1 місяць до 08 червня 2015 року.

На виконання умов договору позивачем були внесені на особовий рахунок № НОМЕР_1 кошти у розмірі 75000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №22813659 від 08 травня 2015 року.

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28 травня 2015 року №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким, з 29 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк".

Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" запроваджено строком на 3 місяці з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року №562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Український професійний банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28 серпня 2015 року №158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з даним рішенням, з 31 серпня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делеговано всі повноваження ліквідатора провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Л.О. строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 30 серпня 2016 року включно.

28 серпня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

27 серпня 2015 року позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із запитом про надання публічної інформації, в якому просив повідомити його, коли Фонд розпочне здійснення виплат відшкодування коштів за Договором банківського вкладу "Стандарт" № 341989 від 08 травня 2015 року та надання йому копії всіх документів прийнятих Фондом або його уповноваженими особами, що стосуються виплати або невиплати відшкодування за вкладом в ПАТ "Український професійний банк".

Листом від 27 серпня 2015 року Уповноважена особа повідомила позивача про те, що Фонд вважає нікчемними договір банківського вкладу "Стандарт" № 341989 від 08 травня 2015 року, укладеного між ним та ПАТ "Український професійний банк" та операцію з внесення 08 травня 2015 року на особовий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів.

На думку позивача, визнання Договору нікчемним є незаконним, а відмова у здійсненні виплати є безпідставною, оскільки суперечить вимогам Закону № 4452-VI та порушує право позивача на отримання гарантованої суми вкладу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом 4452-VI ( у редакції, чинній на момент прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За змістом частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

На дату прийняття постанови Правління Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку позивача № НОМЕР_2 , відкритому відповідно до укладеного з банком договору банківського вкладу «Стандарт» №341989, знаходились грошові кошти у розмірі 75 000 грн, зарахування яких підтверджується платіжним дорученням №22813659 від 08 травня 2015 року.

При цьому, листом від 27 серпня 2015 року №01-10/4087 відповідач повідомив позивачу про те, що правочин, в тому числі договір банківського вкладу від 08 травня 2015 року №341989 (операції з внесення 08 травня 2015 року грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 ) є нікчемним відповідно до статті 38 Закону №4452-VI та статті 228 Цивільного кодексу України.

Згідно положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 14 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем фактично було проігноровано вказані приписи закону.

Доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону № 4452-VI та повідомлення про вказані обставини позивача.

Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, Уповноважена особа зобов`язана була віднести позивача як вкладника банку до одного із визначених законом переліків вкладників, у разі якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, із обов`язковим зазначенням конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

В свою чергу, суд критично оцінює посилання відповідача на отримання позивачем переваг (пільг) переважно інших кредиторів, оскільки договір банківського вкладу «Стандарт»№341989, укладений 08 травня 2015 року, не передбачав обов`язку банку здійснити платіж чи передати інше майно з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зі змісту пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI вбачається, що він поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, при укладенні договору позивачем не отримано жодних переваг від банку, банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти як вклад у банку.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Щодо твердження відповідача про те, що операції за рахунком відкритим на ім`я позивача здійснені 08 травня 2015 року, тобто у період, коли діяла постанова Правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року №293/БТ, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 1062 ЦК України, на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому, вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Положеннями статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено обов`язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Таким чином, у відповідності до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", постанова Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ віднесена до банківської таємниці, а отже, позивач не міг знати про віднесення банку до категорії проблемних.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суддів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в банку до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому відповідачем не обґрунтовано наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в банку за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Згідно із п.1 ч.1 ст.349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.1 ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №810/4707/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа