Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2018 року у справі №820/724/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №820/724/18

адміністративне провадження №К/9901/65065/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О. В.,

представника позивача Вінніченка В. А.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Панова М. М. від 30 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бегунца А. О., суддів Рєзнікової С. С., Старостіна В. В. від 09 жовтня 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Приватне акціонерне товариство "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року №0000241419.

Предметом перевірки судів у цій справі було податкове повідомлення-рішення Управління від 30 листопада 2017 року №0000241419, відповідно до якого Товариству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі ~money0~ згідно з деклараціями за серпень 2014 року та грудень 2015 року.

Оскаржуване рішення Управління прийняло на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки Товариства від 13 жовтня 2017 року №15564/20-40-14-19-08/31148767, у якому встановлено наступні порушення:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 209.2, підпункту
209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме безпідставне включення до скороченої податкової декларації з ПДВ та не включення до загальної декларації з ПДВ зобов'язань по операціям із отримання попередньої оплати згідно договору купівлі-продажу сільськогосподарських культур від 01 березня 2014 року №ПЗ-14/508, укладеного із ТОВ "Кернел-Трейд", за якими не відбулося постачання сільськогосподарської продукції, в результаті чого встановлено завищення у серпні 2014 року податкових зобов'язань з ПДВ за скороченою декларацією на загальну суму ~money1~ ;

- пункту 44.1 статті 44, статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 209.2, статті 209 ПК України, а саме завищення податкового кредиту з ПДВ у грудні 2015 року за скороченою декларацією на загальну суму ~money2~ внаслідок перерахування позивачем ТОВ "Кернел-Трейд" попередньої оплати за оренду сільськогосподарської техніки у загальній сумі ~money3~, яка не була обумовлена укладеним між сторонами договором оренди техніки №ОТ-КРП-2010 від 01 січня 2010 року, у зв'язку з чим такі кошти, як вважає контролюючий орган, набувають статусу фінансової допомоги, що позбавляє платника податків права на включення до податкового кредиту сплачених сум й свідчить про застосування Товариством у період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2016 року податкової пільги з ПДВ, встановленої статтею 209 ПК України, всупереч умовам та цілям її надання.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 30 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року, у задоволенні позову Товариства відмовив.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанції погодились із твердженнями та мотивацією контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, наведених у акті перевірки, й, як наслідок, визнали оскаржуване рішення таким, що прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов'язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ сільськогосподарським підприємством.

Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, посилаючись, зокрема на те, що: включення Товариством отриманої попередньої оплати за власновирощену сільськогосподарську продукцію до скороченої податкової декларації за першою із подій повністю узгоджується з вимогами статті 209 ПК України й, до того ж, у зв'язку із частковим поверненням попередньої оплати, отриманої по договору купівлі-продажу сільськогосподарських культур від 01 березня 2014 року №ПЗ-14/508, позивачем складено розрахунки коригування до податкових накладних з відображенням таких коригувань у відповідній податковій звітності з ПДВ; здійснена Товариством зі свого спеціального рахунку на користь ТОВ "Кернел-Трейд" попередня оплата у сумі ~money4~ по своїй суті є платежем за оренду сільськогосподарської техніки в межах дії договору №ОТ-КРП-2010 від 01 січня 2010 року, у якому відсутня заборона на дострокове виконання зобов'язань, а тому така сплата не може розцінюватись як нецільове використання коштів, акумульованих позивачем на спеціальному рахунку, а сама операція є об'єктом оподаткування ПДВ й Товариство у відповідності до норм ПК України віднесло суми податку до податкового кредиту за першою із подій.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 31 жовтня 2019 року, у яке представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, не з'явився, а тому, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу, просив їі задовольнити.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами встановлено, що у періоді, який перевірявся, Товариство було суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ як сільськогосподарське підприємство.

За умовами договору купівлі-продажу сільськогосподарських культур від 01 березня 2014 року №ПЗ-14/508, укладеному із ТОВ "Кернел-Трейд", позивач зобов'язувався передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти пшеницю, соняшник, вирощені на орендованих землях в сезоні врожаю 2014 року, та сплатити його вартість. Згідно додатку №1 до договору найменування товару - соняшник врожаю 2014 року в кількості 5890 тон за ціною ~money5~ на суму ~money6~, крім того ПДВ ~money7~, та пшениця врожаю 2014 року в кількості 8175 тон за ціною ~money8~ на суму ~money9~, крім того ПДВ ~money10~ Базис поставки товару EXW - елеватор Продавця.

На виконання умов договору Товариство отримало від ТОВ "Кернел-Трейд" попередню оплату. Зокрема, на отриманий аванс у сумі ~money11~ (ПДВ - ~money12~ ) Товариством виписані на адресу ТОВ "Кернел-Трейд" податкові накладні на пшеницю; сума ПДВ включена позивачем до складу податкового зобов'язання у 2014 році в податковій декларації з ПДВ 0121 - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Перевіркою встановлено, що на виконання умов договору Товариство відпустило ТОВ "Кернел Трейд" у 2014 році соняшника у кількості, обумовленій угодою, а пшениці поставлено не було. Натомість пшениця реалізована позивачем на експорт на підставі укладеного із фірмою Inerco Тrаdе S.А контракту від 01 серпня 2014 року №1415-FMW-I-KKH.

Оскільки на виконання укладеного із ТОВ "Кернел-Трейд" договору купівлі-продажу сільськогосподарських культур від 01 березня 2014 року №ПЗ-14/508 Товариство не здійснило поставку пшениці, тому відповідач у акті перевірки дійшов висновку, з яким погодились й суди попередніх інстанцій, що у позивача відсутні правові підстави для віднесення до податкової декларації з ПДВ 0121 - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері діяльності сільського господарства сум ПДВ за операцією з отриманої попередньої оплати вартості такого непоставленого товару у розмірі ~money13~

На думку Верховного Суду, такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є передчасним.

Так, за правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

Відповідно до пунктів 209.1, 209.2 статті 209 ПК України (у відповідній редакції) резиденти, як-от: юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами (абзац другий підпункту
14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України), які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідають критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), можуть обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарським відповідно до пункту 209.6 цієї ж статті вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101,4102,4103,4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником (пункт 209.7 статті 209 ПК України).

Для спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств характерні, зокрема, такі особливості:

- кошти, які сплачуються платником податків, акумулюються на його спеціальному рахунку, відкритому в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (абзац другий пункту 209.2 статті 209 ПК України). Акумулювання коштів на цьому рахунку здійснюється відповідно до Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11;

- кошти платник податків має використовувати лише у конкретно встановлених законодавством цілях: для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей (абзац перший пункту 209.2 статті 209 ПК України);

- за нецільове використання таких коштів платник податків притягується до відповідальності (пункт 123.2 статті 123 ПК України).

Стаття 209 ПК України не містить відмінних від загальних положень правил визначення дати виникнення податкових зобов'язань з постачання сільськогосподарської продукції власного виробництва, у тому числі не пов'язує право на віднесення до декларації з ПДВ сум податку, нарахованих на вартість товарів, які будуть відвантажені в майбутньому, із фактичним здійсненням їх відвантаження.

На користь такого висновку свідчить й наведене в підпункті 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначення продажу (реалізації) товарів, яким визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Повернення ж постачальником суми попередньої оплати товару внаслідок невиконання договору є підставою для здійснення ним відповідного коригування в податковій звітності в порядку статті 192 ПК України, проте не нівелює попередню оплату як таку, що отримана в межах операції з поставки продукції.

У ході розгляду справи судами залишено поза увагою ту обставину, що у зв'язку із поверненням коштів (передплати) позивачем подавались відповідні розрахунки коригування сум ПДВ до податкових декларацій з ПДВ 0121 - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері діяльності сільського господарства, обставини чого визнаються відповідачем у акті перевірки, й, як наслідок, не перевірено дійсний стан показників податкової звітності сільськогосподарського підприємства та не надано належної правової оцінки правильності відображення Товариством податкових зобов'язань з ПДВ у відповідному періоді за наслідками операцій, які описані вище.

Що ж стосується питання правомірності формування позивачем податкового кредиту у грудні 2015 року за наслідками операцій по оренді техніки у ТОВ "Кернел-Трейд", слід зазначити наступне.

Судами встановлено, що між Товариством (орендар) та ТОВ "Кернел-Трейд" (орендодавець) укладено договір оренди техніки від 01 січня 2010 року №ОТ/КРП-2010Ю, за умовами якого орендодавець передає у тимчасове платне користування майно, а орендар приймає його та зобов'язується сплачувати орендну плату на умовах, встановлених у даному договорі. У статті 6 договору узгоджено, що орендна плата складає ~money14~ в місяць, у т. ч. ПДВ 20%; строк перерахування орендної плати: протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку, виписаного орендодавцем; сплата орендних платежів здійснюється орендарем шляхом безготівкового перерахунку.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до договору оренди техніки від 01 січня 2010 року №ОТ/КРП-2010Ю, відповідно до яких сторони змінювали розмір орендної плати.

Встановлено, що Товариством зі свого спец. рахунку №26047301496771 здійснено перерахування на користь ТОВ "Кернел-Трейд" коштів з призначенням платежу оплата за оренду с/г техніки згідно договору від 01 січня 2010 року №ОТ/КРП-2010Ю, а саме: 23 грудня 2015 року у сумі ~money15~, в т. ч. ПДВ 20% - ~money16~ ; 23 грудня 2015 року у сумі ~money17~, в т. ч. ПДВ 20% - ~money18~ ; 25 грудня 2015 року у сумі ~money19~, в т. ч. ПДВ 20% - ~money20~ ; 25 грудня 2015 року у сумі ~money21~, в т. ч. ПДВ 20% - ~money22~

З посиланням на вказаний договір оренди техніки від 01 січня 2010 року №ОТ/КРП-2010Ю ТОВ "Кернел-Трейд" на отриману від Товариства попередню оплату у сумі ~money23~ виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: від 21 грудня 2015 року №510 на загальну суму ~money24~ (ПДВ - ~money25~ ); від 23 грудня 2015 року №575 на загальну суму ~money26~ (ПДВ - ~money27~ ); від 25 грудня 2015 року №671 на загальну суму ~money28~ (ПДВ - ~money29~ ); від 25 грудня 2015 року №776 на загальну суму ~money30~ (ПДВ - ~money31~ ).

На підставі вказаних податкових накладних Товариством включено суми ПДВ у розмірі ~money32~ до складу податкового кредиту у грудні 2015 році податкової декларації з ПДВ 0121 - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері діяльності сільського господарства.

Ухвалюючи рішення, суди погодились із твердженнями контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у грудні 2015 року за наслідками згаданих операцій й свій висновок обґрунтували тим, що складені між учасниками цих взаємовідносин документи не можуть вважатися юридично значимими для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку, оскільки обов'язок здійснення попередньої оплати за оренду сільськогосподарської техніки у загальній сумі ~money33~ не був обумовлений договором й відсутні рахунки на здійснення оплати у такому розмірі та акти виконаних робіт (наданих послуг), а тому, на переконання судів, сплачені Товариством на користь ТОВ "Кернел-Трейд" кошти набувають статусу фінансової допомоги й такі обставини свідчать про застосування позивачем податкової пільги з ПДВ, встановленої статтею 209 ПК України, всупереч умовам та цілям її надання.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу 5 ПК України розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт
188.1 статті 188 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пункт 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - ~law37~) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ~law38~ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ~law39~ господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати. Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Слід зазначити, що документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку у тому разі, якщо ці документи не підтверджують і не розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

У позовній заяві та під час судового розгляду позивач стверджував, що в укладеному ним із ТОВ "Кернел-Трейд" договорі оренди техніки від 01 січня 2010 року №ОТ/КРП-2010Ю відсутня заборона на дострокове виконання зобов'язання й платіж у сумі ~money34~, який здійснений Товариством зі свого спеціального рахунку, по своїй суті є саме платежем за оренду сільськогосподарської техніки, а тому така сплата не може розцінюватись як нецільове використання коштів, акумульованих позивачем, й сама операція є об'єктом оподаткування ПДВ.

Втім судами попередніх інстанцій у ході розгляду справи так і не з'ясовано обставини фактичного користування позивачем сільськогосподарською технікою, яка є об'єктом оренди за укладеним із ТОВ "Кернел-Трейд" договором, а також не перевірено наявності об'єктивних чинників, в силу яких Товариство, здійснюючи попередню оплату за послуги оренди на майбутнє, було змушено організувати діяльність саме на таких умовах.

До того ж, в контексті спірних правовідносин, які є предметом дослідження у справі, в тому числі причин і умов, що стали підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки правомірності висновків Інспекції в частині кваліфікації коштів, сплачених Товариством на користь ТОВ "Кернел-Трейд" в якості попередньої оплати за договором оренди техніки від 01 січня 2010 року №ОТ/КРП-2010Ю, як фінансової допомоги.

Зазначені недоліки щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правового висновку.

Поза увагою судів та без відповідної правової оцінки залишились й наведені у позовній заяві доводи позивача стосовно прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, яка проведена з порушенням підпункту 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 ПК України внаслідок перевірки питань, які не були предметом оскарження.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні даного спору.

Частиною 1 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду