Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2018 року у справі №826/7703/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №826/7703/16

адміністративне провадження №К/9901/36457/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2017 (головуючий суддя - Іщук І.О., судді: Погрібніченко І.М., Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Вівдіченко Т.Р., Костюк Л.О.) у справі № 826/7703/16 за позовом Приватного підприємства «Тепло-Уют» до Державної фіскальної служби України та Держаної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Приватне підприємство «Тепло-Уют» (далі - ПП «Тепло-Уют») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в якому просило:

визнати протиправними дії Держаної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів № 1 від 09.02.2016;

- прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року, що було доставлено до ДПС України 16.05.2016 днем їх фактичного отримання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м . Києві, тобто 16.05.2016.

- прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом, коли вони були направлені ПП «Тепло-Уют» до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну № 225 від 28.04.2016, яку було доставлено для реєстрації в ЄДРПН 28.04.2016; податкову накладну № 226 від 30.04.2016, яку було доставлено для реєстрації в ЄДРПН 30.04.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, позовні вимоги задоволено частково. Постановлено вважати прийнятими та зареєстрованими подані ПП «Тепло-Уют» податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року, що були доставлені до ДПС України 16.05.2016, днем їх фактичного отримання, тобто 16.05.2016; вважати прийнятими та зареєстрованими подані ПП «Тепло-Уют» податкові накладні № 225 від 28.04.2016 та № 226 від 30.04.2016 датами (операційними днями) та часом, коли вони були подані до ДФС України.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ДФС України оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДФС України посилається на те, що прийняття або неприйняття податкових накладних надісланих саме засобами електронного зв'язку на рівні ДФС відбувається на автоматичному рівні з урахуванням особливостей електронного документообігу та не залежить від будь-яких дій ДФС, так як проводиться програмою у зв'язку з виявленням певних причин, інформація про які в ДФС може бути відсутня.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 09.02.2016 між ПП «Тепло-Уют» та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було укладено Договір про визнання електронних документів № 1. Предметом Договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві: податкову накладну №225 від 28.04.2016; податкову накладну №226 від 30.04.2016, звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за квітень 2016 року від 16.05.2016.

Факт подання вказаних документів підтверджуються квитанціями ДФС України. Разом з тим, відповідно до цих квитанцій подані позивачем документи прийнято не було з наступної підстави: «можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності».

За приписами статті 48 Кодексу, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з пунктом 46.6 статті 46 Кодексу, у разі, якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Кодексу, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

В силу вимог пункту 49.11 статті 49 Кодексу, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статі 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233. У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

Пунктом 4 розділу 6 Договору №1 від 09.02.2016 передбачено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

За наслідками безпосереднього дослідження поданої позивачем податкової звітності судами встановлено її відповідність формальним вимогам у частині заповнення обов'язкових реквізитів, що відповідачами не спростовано.

Крім того, позивачем у поданій податковій декларації зазначено місцезнаходження позивача, яке є достовірними в силу статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про зміну місця реєстрації ПП «Тепло-Уют» податковим органом не надано.

Інших підстав для розірвання договору про визнання електронних документів з урахуванням вимог законодавства та умов укладеного договору відповідачем не наведено.

За встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що ДФС України, всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції чинній на час вирішення спору), не доведено правомірність своїх дій щодо неприйняття податкової звітності.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду