Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №820/6463/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №820/6463/15

адміністративне провадження №К/9901/11127/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 (суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді: Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі № 820/6463/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суомі Трейд» до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суомі Трейд» (далі - ТОВ «Суомі Трейд») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2014/002076/2 від 24.12.2014 та визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці ДФС про відмову визнати митну вартість заявлену декларантом з урахуванням додатково наданих документів, яке міститься у листі Харківської митниці ДФС №20-70-25-02/08-2/2147 від 19.03.2015.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016, позовні вимоги задоволено.

При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Харківська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Харківська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 53, 54, 55 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків судів про неправомірність рішень митного органу, оскільки подані ТОВ «Суомі Трейд» документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, а тому у митного органу були підстави для її визначення за резервним методом, оскільки наявна цінова інформація ґрунтувалась саме на раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 12.03.2010 між ТОВ «Суомі Трейд» та естонською компанією «Antsla-Inno AS», укладено контракт №1 на поставку різного роду меблів.

В контракті сторони передбачили, що найменування, кількість і ціна товару, що поставляється, вказується в специфікаціях (п.1.1 контракту). При цьому ціна товару визначається в Євро (п.2.1 контракту), а вартість кожної конкретної партії товару визначається в специфікаціях на дану партію товару (п.2.3 контракту). Також сторони узгодили, що поставка товару буде здійснюватися на умовах FCA-Antsla (Естонія) Інкотермс 2000 (п.3.1 контракту).

В п. 3.3. Контракту вказаний вичерпний перелік супровідних документів, які разом з партією товарів продавець передає покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю «Суомі Трейд»: рахунок-фактуру (інвойс); товарно-транспортну накладну (CMR); вантажну митну декларацію експортера; сертифікат походження товарів; паспорт виробу.

19.12.2014 сторони уклали специфікацію №39 до контракту де погодили розмір і ціну чергової партії меблів. В цей же день товар був завантажений у автомобіль, що підтверджується даними графи 21 CMR А№0729849 та оформлений в режимі експорт за митною декларацією №14ЕЕ4100ЕЕ73265520.

22.12.2014 товар надійшов на митну територію України та 23.12.2014 пред'явлений для митного оформлення до Харківської митниці ДФС за електронною митною декларацією (ЕМД) №807100000/2014/053658.

При цьому, у ЕМД №807100000/2014/053658 товари були розділені на наступні три позиції в залежності від товарних підкатегорій до яких вони належать згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності: «Товар №1. Меблі для сидіння, що не обертаються та не перетворюються на ліжка»; «Товар №2. Меблі дерев'яні для столових та житлових кімнат»; «Товар №3. Меблі для сидіння, які перетворюються на ліжка».

Декларант відповідно до вимог частини другої статті 57 та статті 58 Митного кодексу України, визначив та заявив митну вартість за першим методом визначення митної вартості за ціною договору. Про відсутність встановлених у частині першій статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу визначення митної вартості декларант вказав у декларації митної вартості №807100000/2014/053658.

Митна вартість була визначена декларантом шляхом додавання витрат на транспортування товару до пункту ввезення на митну територію України (міжнародний пункт пропуску «Нові Яриловичі») до ціни товарів, вказаної в специфікації та інвойсі, оскільки всі інші складові митної вартості, визначені у частині десятій статті 58 Митного кодексу України, згідно з умовами контракту були включені в ціну товару.

Разом з вказаною митною декларацією декларант подав наступні документи: декларацію митної вартості, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2012/0001167 від 22.11.2012; міжнародну автомобільну накладну (CMR) А№0729849 від 19.12.2014; книжку МДП (Carnet TIR) SX.77606862 від 19.12.2014; довідку про транспортні витрати №580 від 19.12.2014; інвойс №57628 від 19.12.2014; контракт №1 від 12.03.2010 та доповнення до нього №4 від 27.12.2013; специфікацію до контракту №39 від 19.12.2014; договір про надання послуг митного брокера №41-ДФТ від 02.04.2014; договір про перевезення №213 від 27.08.2014; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю №2730 від 19.12.2014; сертифікат походження №ЕЕ231557 від 19.12.2014; лист про помилку в інвойсі №22/38 від 22.12.2014; технічний опис товару від 23.12.2014; копію митної декларації країни відправлення №14ЕЕ4100ЕЕ73265520 від 23.12.2014.

Факт подачі вказаного переліку документів підтверджується даними графи 44 ЕМД №807100000/2014/053658, а також карткою відмови у митному оформленні №807100000/2014/01107.

Після подачі декларації від митного органу декларанту надійшло повідомлення про витребування, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Обґрунтовуючи необхідність надання додаткових документів митний орган послався на те, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому у своєму запиті митниця не вказала яка саме складова митної вартості не підтверджена наданими документами.

Також встановлено, що серед причин витребування додаткових документів у електронному запиті відповідача про надання цих документів від 23.12.2014, не міститься посилань на наявність даних ЄАІС про більшу вартість подібних митних оформлень.

У запиті від 23.12.2014 відповідач просив позивача в десятиденний термін надати наступні документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

24.12.2014 відповідач в рамках проведення процедури консультації надіслав декларанту ще одне електронне повідомлення. В цьому повідомленні відповідач повідомив декларанта про наступні підстави, які перешкоджають прийняттю митної вартості, визначеної декларантом за ціною угоди: митне оформлення ідентичних/подібних товарів здійснено за митною вартістю більшою, ніж задекларовано декларантом; підприємство, що надало довідку про транспортні витрати не співпадає з підприємством, з яким підписаний контракт про надання транспортно-експедиційних послуг; підпис іноземного контрагента на зовнішньоекономічному контракті не співпадає з підписом на інвойсі; зовнішній вигляд зовнішньоекономічного контракту, що надавався до МД в 2012 році інший ніж той же самий контракт, що надається в даному випадку для митного оформлення.

Декларант електронним повідомленням №936794044-20141224Т171556 від 24.12.2014 надіслав відповідачу договори перевезення №036 від 29.06.11 та №580 від 15.12.2014, а також лист про відсутність у позивача можливості надати інші витребувані документи. Відмова надати додаткові документи мотивована тим, що виготовлення додаткових документів потребувало значного часу.

24.12.2014 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №807000003/2014/002076/2, згідно з яким скориговано митну вартість наступних товарів, задекларованих за ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014: товар №2 «Меблі деревяні для столових та житлових кімнат» з 626,73 євро до 1060,31 євро; товар №3 «Меблі для сидіння, які перетворюються на ліжка» з 10950,34 євро до 12453,46 євро. При цьому, вартість товару №1 «Меблі для сидіння, що не обертаються та не перетворюються на ліжка» із цієї ж ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 відповідачем не коригувалася.

У рішенні про коригування митної вартості відповідачем було використано третій метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Обґрунтовуючи неможливість застосування попередніх методів відповідач у своєму рішенні послався на наступні обставини: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що документи подані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених частиною третьою ст.53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари.

В графі 33 рішення про коригування митної вартості №807000003/2014/002076/2 від 24.12.2014 відповідач вказав, що це рішення прийнято на підставі інформації про вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено МД від 18.11.2014 №8071000000/2014/048009.

Також, відповідачем 24.12.2014 прийнято картку відмови у митному оформленні №807100000/2014/01107.

В подальшому товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією №807100000/2014/053901 від 24.12.2014.

Після завершення митного оформлення декларант, в порядку визначеному частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України, 13.03.2015 надав відповідачу додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: платіжне доручення №50 від 06.03.2015, яким було сплачено за оцінюваний товар, а також комерційну пропозицію від 01.12.2014.

Рішенням від 19.03.2015 року №20-70-25-02/08-2/2147 відповідач відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додатково наданих документів. В якості обґрунтування такої відмови відповідач послався на те, що додатково надані декларантом документи не спростовують сумнівів митного органу щодо прийнятності задекларованого рівня митної вартості оцінюваних товарів за ціною договору.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, то судами попередніх інстанцій наведені митницею обставини з'ясовувалися з наданням відповідної оцінки та встановлено, що документи, подані позивачем разом з ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 та з електронним повідомленням №936794044-20141224Т171556 від 24.12.2014, не містили розбіжностей у даних, що стосуються вартості товару і вартості його перевезення, та підтверджували всі числові значення складових митної вартості.

Так, відповідно до копії ЕМД від 18.11.14 №8071000000/2014/048009 встановлено, що за цією митною декларацією здійснювалось митне оформлення різних видів меблів, які надійшли на адресу ТОВ «Суомі Трейд» в рамках того ж контракту, що і оцінювані товари контракт №1 від 12.03.2010, однак за іншою специфікацією та інвойсом специфікація №38 від 12.11.2014 та інвойс №57309 від 12.11.2014. За вказаною митною декларацією здійснено митне оформлення в тому числі і наступних товарів: «Меблі деревяні для столових та житлових кімнат» (код згідно з УКТ ЗЕД 9403 60 10 00) та «Меблі для сидіння, які перетворюються на ліжка» (код згідно з УКТ ЗЕД 9401 40 00 00).

За ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 тільки один з чотирьох товарів товарної підкатегорії «Меблі деревяні для столових та житлових кімнат» (код згідно з УКТ ЗЕД 9403 60 10 00) частково співпадає з товаром цієї ж товарної підкатегорії із тих товарів, які декларувалися за ЕМД №8071000000/2014/048009 від 18.11.2014. Це столи Olivia, але при цьому ці столи різняться за кольором та розміром. Аналоги інших трьох товарів вказаної товарної підкатегорії відсутні у ЕМД №8071000000/2014/048009 від 18.11.14.

Також встановлено, що у ЕМД від 18.11.2014 №8071000000/2014/048009 відсутні аналоги 9 товарів із даної товарної підкатегорії, які заявлені до митного оформлення за ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.14. Інші 10 товарів цієї товарної позиції із ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 частково співпадають з товарами із ЕМД від 18.11.2014 №8071000000/2014/048009. Однак, ці товари відрізняються за кольором та матеріалом оббивки.

В графі 33 рішення про коригування митної вартості №807000003/2014/002076/2 від 24.12.14 відповідач також навів подробиці розрахунків митної вартості, які були виконані Харківською митницею ДФС для коригування митної вартості. Виходячи з даних розрахунків встановлено, що коригування митної вартості відповідач здійснював шляхом множення митної вартості 1 кілограму меблів відповідної товарної підкатегорії із ЕМД від 18.11.14 №8071000000/2014/048009 на вагу нетто меблів цієї ж товарної категорії із ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014.

Разом з тим, як вірно зазначено судами, визначення таким шляхом митної вартості товару та його коригування суперечить вищенаведеним правовим нормам, принципу, правилам та характеру такого визначення відповідної категорії товару. У даному випадку визначати митну вартість через множення однієї ваги меблі на іншу вагу іншої меблі, як товарної під категорії відповідно до УКТ ЗЕД, є безпідставним. Таку підкатегорію товару визначати за правилами визначення ваги для сипучих видів товарів, для яких існує інші правила розрахунку та обчислення.

Щодо посилань відповідача на розбіжності між підприємством-перевізником та підприємством, яке видало довідку про транспортні витрати, то наявність такої розбіжності підтверджена в процесі судового розгляду і не заперечувалася позивачем. Позивач пояснив це тим, що в процесі заповнення митної декларації декларантом була допущена помилка, яка після відповідного зауваження митниці була усунена шляхом направлення відповідачу копій належних договорів на транспортне перевезення.

Стосовно посилань відповідача на те, що підставою для витребування додаткових документів у позивача, а також для подальшого коригування митної вартості, була наявна у Харківської митниці ДФС інформація про факт митного оформлення аналогічного товару за більшою митною вартістю за ЕМД від 18.11.14 №8071000000/2014/048009 судами враховано, що вартість меблів, митне оформлення якої здійснено за ЕМД від 18.11.2014 №8071000000/2014/048009, не може братися за основу ні для контролю правильності заявлення митної вартості, ні для визначення митної вартості оцінюваного товару, оскільки за результатами дослідження інвойсів на обидві партії товарів було встановлено, що в рамках кожної товарної підкатегорії (коду УКТ ЗЕД) вартість меблів суттєво відрізняються у зв'язку з різними характеристиками кожного окремого товару (розміри, матеріал з якого виготовлені, колір тощо) або взагалі відсутні аналоги товарів певної товарної підкатегорії. А отже, такі товари не є подібними товарами в розумінні статті 60 Митного кодексу України.

На підстави викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду