Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №814/309/17

адміністративне провадження №К/9901/49030/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Будівельна Компанія Житлопромбуд-8»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (судді - Яковлєв О.В., Танасогло Т.М., Запорожан Д.В.)

у справі №814/309/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельна Компанія Житлопромбуд-8» до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Приватне акціонерне товариство «Будівельна Компанія Житлопромбуд-8» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДФС) від 09.02.2017.

Позов мотивовано безпідставністю висновків ДФС про те, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентами не мали реального характеру. Висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами, тому у податкового органу не було дістав вважати що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 (суддя- Біоносенко В.В.) позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС №0000761401 від 09.02.2017.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ДФС, скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою апеляційного суду Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судове рішення та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2017. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази.

ДФС заперечень на касаційну скаргу не надала, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Товариства складено акт № 39/14-02-14-0/05409952, в якому викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

-пп. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкових зобов'язань за червень 2016 року на суму 526 276 грн.;

-пп. 198.1 ст. 198, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, чим завищено суму податкового кредиту у червні 2016 року, на суму 499 962 грн.

На цій підставі ДФС 09.02.2017 прийнято податкове-повідомлення № 5252615141, яким зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість сумі 526 276 грн., та зменшено суму податкового кредиту на суму 499 962 гривень.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що Товариством не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Компанія «Український будівельник» та ТОВ ВФ «Дзета».

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 185, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ДФС про те, що господарські операції з ТОВ ТОВ Компанія «Український будівельник» та ТОВ ВФ «Дзета» не мали реального характеру, не призвели до реальних змін майнового стану Товариства, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання договорів від 02.06.2016, за якими позивач придбав товар у контрагента ТОВ ВФ «ДЗЕТА» та від 30.03.2016, за яким позивач перепродав цей же товар ТОВ Компанія «Український будівельник».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки доказів проаналізованих судом, не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будівельна Компанія Житлопромбуд-8» залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер