ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №818/186/15

адміністративне провадження №К/9901/1522/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року (суддя: Воловик С.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року (судді: Рєзнікова С.С., Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі №818/186/15 за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області Курочки Сергія Петровича, Шосткинського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області Курочки Сергія Петровича, в якому просила визнати протиправними дії відповідачів щодо зменшення їй надбавки за вислугу років починаючи з 1 жовтня 2014 року з 40% до 15%, зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату протиправно утриманої надбавки та стягнути з УМВС України в Сумській області на її користь 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року, в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи. Так, зокрема, вказує на те, що судами були застосовані нормативно-правові акти, які на час розгляду справи втратили чинність.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідачів не надходили.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач з 25.09.1978 була прийнята на посаду інспектора з обліку медвитверезника Шосткинського МУ УМВС України.

З 20.05.1986 по 1.11.2004 працювала начальником канцелярії Шосткинського МУ УМВС України.

При цьому, обидві зазначені посади позивач обіймала як вільнонайманий працівник, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Наказом УМВС України в Сумській області від 29.06.2005 №790/с ОСОБА_2 призначена на посаду спеціаліста 2-ї категорії з режиму секретності режимно-секретного сектору Шосткинського УМВС України в Сумській області.

29 грудня 2006 року ОСОБА_2 присвоєно 14-й ранг державного службовця.

Починаючи з 21.08.2009 по теперішній час позивач працює спеціалістом 1-ї категорії з режиму секретності РСС Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області.

Наказом УМВС України в Сумській області від 17.03.2014 року № 216 затверджено склад постійно діючої комісії по встановленню стажу роботи (державної служби), який дає робочим та службовцям право на отримання відсоткової надбавки за безперервну службу в УМВС України в Сумській області.

1 жовтня 2014 року було затверджено протокол засідання комісії по встановленню стажу роботи (державної служби), який дає робочим та службовцям право на отримання відсоткової надбавки за безперервну службу в УМВС України в Сумській області, на якому було заслухано питання про встановлення стажу роботи ОСОБА_2 Під час засідання даної комісії було досліджено трудову книжку ОСОБА_4 та інші документи, надані на підтвердження стажу безперервної роботи та встановлено, що стаж роботи ОСОБА_2, який дає право на отримання відсоткової надбавки за безперервну роботу, становить 09 років, 03 місяці та 2 дні.

Тобто, на засіданні відповідної комісії було вирішено, що стаж ОСОБА_2, який дає право на отримання відповідної надбавки, повинен обчислюватися з 29.06.2005, а тому надбавка за вислугу років позивача має становити 15%.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення про зменшення відсоткової надбавки за безперервну роботу в УМВС України в Сумській області прийняте відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані наступними нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення спірних правовідносин: Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.0993 (далі - Закон №3723-ХІІ), Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 3 травня 1994 №283, (далі - Порядок), Методикою щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом Головного управління державної служби України, від 12 жовтня 2007 року №270/551 (далі - Методика).

Відповідно до приписів статті 33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Пунктом 2 Порядку встановлено, щодо стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктами 1.3 та 1.4 Методики визначено, що обчислений відповідно до Порядку стаж державної служби застосовується, зокрема, для встановлення державним службовцям (у даному випадку колишнім особам рядового та начальницького складу і працівникам органів внутрішніх справ, які перебувають на державній службі) надбавки за вислугу років.

Документами для зарахування (включення) до стажу державної служби періоду роботи (служби) в органах внутрішніх справ є трудова книжка, копія послужного списку з особової справи особи рядового та начальницького складу та, у разі неможливості на підставі поданих документів обчислення стажу, - також довідка кадрової служби органу внутрішніх справ, у якому працював (проходив службу) колишній працівник або особа рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 2 Методики передбачено, що зарахування роботи (служби) в органах внутрішніх справ до стажу державної служби за часів СРСР (до 24.08.91) здійснюється відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Порядку, згідно з яким до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік.

Визначення належності посад працівників органів внутрішніх справ, за якими не присвоюються спеціальні звання, до посад керівних працівників або спеціалістів здійснюється на підставі положень Кваліфікаційного довідника посад службовців, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР від 14.01.69 № 15, Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців та тарифних розрядів, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 27.08.86 № 016, а також посадових інструкцій працівників.

Відповідно до вищевказаних класифікаторів посада інспектора належала до посад спеціалістів, а посада начальника канцелярії - до керівних посад.

Разом з тим, при обчисленні стажу слід ураховувати, якщо посада працівника або особи рядового чи начальницького складу органу внутрішніх справ не належала до апаратів перелічених вище державних органів, а перебувала в структурі підрозділів, що підпорядковувались або функціонували при вказаних управліннях (відділах) внутрішніх справ, то періоди роботи (служби) в них не зараховуються до стажу державної служби.

Методикою передбачено також, що час роботи (служби) на вказаних вище посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується за умови, якщо фінансування заробітної плати за цими посадами здійснювалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Тобто, якщо заробітна плата за посадою фінансувалася за рахунок коштів господарського розрахунку, то період роботи (служби) на такій посаді до стажу державної служби не зараховується.

Таким чином, період роботи позивача з 25 вересня 1978 року по 20 травня 1986 року на посаді інспектора з обліку медвитверезника Шосткинського МВ УМВС України та з 20 травня 1986 року по 29 червня по 1 листопада 2004 року на посаді начальника канцелярії можуть бути зараховані до стажу державної служби за умови, що відповідні підрозділи входили до апарату Шосткинського МВ УМВС України, а оплата праці за такими посадами здійснювалась з державного або місцевого бюджету, а не за рахунок госпрозрахункових коштів.

Водночас, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 9.01.1992 № 10 «Про умови оплати праці працівників апарату органів державного управління», від 21.01.1993 № 35 «Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів» та від 13.12.1999 №2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» посада начальника канцелярії не була передбачена у схемі посадових окладів та, відповідно, заробітна плата за такою посадою фінансувалася за рахунок коштів господарського розрахунку.

Також, з Положення про медичний виверезник при відділі внутрішніх справ виконкома міського, районного Ради народних депутатів, затвердженого Наказом МВС СРСР від 30.05.1985 №106, вбачається, що на території колишнього СРСР медвитверезники діяли саме при відділах внутрішніх справ, однак не входили до їх штату.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що посади начальника канцелярії та інспектора по обліку медвитверезника є посадами вільного найму, а тому період роботи на даних посадах не може бути зараховано до стажу державної служби для встановлення надбавки за вислугу років.

Також, колегія суддів погоджується з відмовою судів у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з УМВС України в Сумській області на користь позивача моральної шкоди, з огляду на встановлену вище правомірність дій державного органу та відсутність належних доказів в обґрунтування таких вимог.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами скаржника в частині порушення судами норм матеріального права при вирішенні справи, яке полягає у застосуванні нормативно-правих актів, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин як такі, що втратили чинність, а саме: Класифікатори професій ДК 003:95 та ДК 003:2005.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено фактичні обставини справи та вирішено справу по суті позовних вимог, проте підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, викладені в мотивувальній частині рішень, частково не відповідають нормам матеріального законодавства, а тому підлягають зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини рішень посилання на нечинні нормативно-правові акти.

Керуючись статтями 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі №818/186/15 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець