Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/2771/17 814/1916/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в касаційній інстанції у порядку письмового провадження справу за позовом:

ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування наказу від 12.09.2016 р. №255 о/с, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в складі судді Гордієнко Т.О. від 18.11.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів Вербицької Н.В. (головуючий суддя), суддів Джабурії О.В., Крусяна А.В. від 17.05.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області по особовому складу №255 о/с від 12.09.2016 в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_2 за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів;

-поновити майора поліції ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби зі злочинністю, пов'язаною з торгівлею людьми, зазначивши повне найменування посади згідно діючого штатного розкладу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;

-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу - з 12.09.2016 по день прийняття постанови.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2016, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області по особовому складу №255 о/с від 12.09.2016 в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_2 за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Поновлено майора поліції ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби зі злочинністю, пов'язаною з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 13.09.2016. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13.09.2016 по 18.11.2016 в сумі 6936,12 грн., без урахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 5780,24 грн. Постанову суду в частині поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2015 ОСОБА_2 призначено на посаду старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. 26.02.2016 атестаційною комісією №6 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ухвалено рішення про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді та визнання його таким, що підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 16.03.2016 №43 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність). Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 по справі №814/613/16, яка набрала законної сили, скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 16.03.2016 №43 о/с та поновлено ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби зі злочинністю, пов'язаною з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. На підставі даного судового рішення, Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області прийнято наказ від 08.07.2016 №162 о/с, яким ОСОБА_2 поновлено на службі в поліції на вказаній посаді. 11.07.2016 позивача попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв'язку зі скороченням тимчасових штатів. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 12.09.2016 №255 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів).

Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не проводилась реорганізація чи скорочення штатів, а лише відбулась заміна тимчасового штатного розпису на постійний. В той же час, в порушення норм статті 49-2 Кодексу законів про працю України, статті 68 Закону України "Про Національну поліцію", позивачу не було запропоновано інших посад, як в постійному штаті Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, так і в іншому органі чи підрозділі поліції. Суди також дійшли висновку, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суд від 29.06.2016 по справі №814/613/16, яка набрала законної сили, було надано оцінку висновкам атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, як протиправним, тому, на думку судів попередніх інстанцій, такі висновки не повинні враховуватись при подальшому проходженні позивачем служби в поліції.

Головне управління Національної поліції в Миколаївській області оскаржило в касаційному порядку постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, що призвело до винесення незаконного і необґрунтованого рішення. Просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що висновки судів з приводу недоведення відповідачем факту проведення реорганізації у Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області, а також наявності вакантних робочих місць, які б могли пропонуватись позивачу, не підтверджені доказами. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України та не врахували положення статей 68, 77 Закону України "Про Національну поліцію", що передбачають звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів, у разі відсутності можливості подальшого використання на службі. Також, у касаційній скарзі вказано, що при вирішенні питання про призначення на посаду у постійному штаті Головного управлінні Національної поліції в Миколаївській області відповідачем взято до уваги висновок атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про службову невідповідність позивача, який не був скасований у судовому порядку. Скаржник наголошує, що при розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу судами невірно взято до уваги кількість календарних днів, а не робочих, що суперечить вимогам пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. На обґрунтування відзиву позивач наводить той аргумент, що доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в частині правильності застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права. Стосовно доводів скаржника з приводу невірного обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач зазначає, що суди виходили з розміру середньомісячного грошового утримання, визначеного у довідці Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та при визначенні періоду вимушеного прогулу брали до уваги кількість робочих днів.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішень.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII), у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Отже, Законом №580-VIII передбачено, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільненню підлягають не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів такої юридичної особи до і після реорганізації.

Суди попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів, а саме наказу Головного управлінні Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016 №440дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області", дійшли вірного висновку, що у Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області не відбулось реорганізації, пов'язаної зі скороченням посад. Зокрема, даним наказом, відповідно до наказу Голови Національної поліції України від 28.04.2016 №360 дск, оголошено штати та перелік змін у штатах відповідача (додатки 1, 2). Зазначений наказ, попри аргументи скаржника, досліджувався судами попередніх інстанцій і йому було надано належну оцінку.

Відповідно до частин 2-3 статті 68 Закону №580-VIII, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, визначено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться у зв'язку із скороченням штатів у разі відсутності можливості використання на службі.

Таким чином, нормами спеціального законодавства, а саме статті 68 Закону №580-VIII та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.

Суди попередніх інстанцій на основі досліджених доказів дійшли вірного висновку про те, що позивачу взагалі не пропонувались вакантні посади, які були наявні у Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області і питання можливості його подальшого використання на службі в поліції жодним чином не вирішувалось.

Зокрема, це знаходить своє підтвердження на підставі досліджених під час розгляду справи доказів, а саме звіту про добір на службу та рух кадрів в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та рапорту позивача про призначення його на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби зі злочинністю, пов'язаною з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в затвердженому штатному розписі від 10.08.2016 і відповіді Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.08.2016 №рак-31/14-2016.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України (в редакції, що була чинною на час прийняття оскаржуваних рішень), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з статтею 255 КАС України (в редакції, що була чинною на час прийняття оскаржуваних рішень), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З урахуванням зазначених норм, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості врахування відповідачем при вирішенні питання про призначення позивача на посаду у постійному штаті Головного управління Національної поліції в Миколаївській області висновків атестаційної комісії №6 про його службову невідповідність, оскільки протиправність даного висновку була встановлена у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 по справі №814/613/16, яка набрала законної сили.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок), передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Крім того, суди попередніх інстанцій при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав присудженню на користь позивача з відповідача, правильно застосували до спірних правовідносин наведені норми, а також брали до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення лише за неповні місяці. При обрахунку грошового забезпечення, що належало до виплати за повний місяць вимушеного прогулу, судами враховувався його середньомісячний розмір, самостійно визначений відповідачем у наданій для суду довідці. Тому, аргументи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

З огляду на наведене, судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було правильно застосовано норми матеріального права і не допущено порушень норм процесуального права, що спростовує доводи касаційної скарги.

При цьому, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що застосування судами попередніх інстанцій норм трудового законодавства, а саме частини 2 статті 40, статті 49-2, частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, є зайвим, оскільки спірні правовідносини врегульовано в повній мірі нормами спеціального законодавства.

Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Миколаївській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341-343, 350, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 року по справі №814/1916/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказу від 12.09.2016 р. №255 о/с, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич