Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2019 року у справі №826/5397/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/5397/18

адміністративне провадження № К/9901/26484/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЕКС ЛІМІТЕД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року (суддя: Качур І. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року (судді: Карпушова О. В., Губська Л. В., Епель О. В. ) у справі № 826/5397/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЕКС ЛІМІТЕД" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" (далі - ТОВ "Хімекс Лімітед", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), де третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Хімекс Лімітед" пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 204 161,27 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень підпункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки вважає що наведені вище приписи податкового законодавства не ставлять право платника податків на нарахування чи стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ з бюджету у залежність від факту отримання відповідної суми бюджетної заборгованості на рахунок.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що "Хімекс Лімітед" подано до контролюючого органу: податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року від 19.10.2015, в тому числі разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4) в розмірі 2 019 644,00 грн; податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року від 19.11.2015, в тому числі разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4) в розмірі 1 373 555,00 грн. В подальшому, 22.11.2016 позивач подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2015 року у зв'язку з самостійним виявленням помилок, внаслідок чого сума ПДВ до відшкодування за жовтень 2015 року становить - 1 366 973,00 грн; податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року від
18.12.2015, в тому числі разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4) в розмірі 1 710 666,00 грн.

Прийняття та реєстрація вказаних декларацій з вказаними додатками підтверджується відповідними квитанціями.

За наслідками проведених камеральних перевірок вказаних податкових декларацій відповідач склав довідки у формі висновку від 10.11.2015 № 270/26-56-28-00-14/30075981 та № 284/26-56-28-00-14/30075981, від 06.01.2016 № 15/26-56-14/30075981, в яких зазначено, про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

Крім того, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві направило позивачу листи від 10.11.2015 № 14186/10/26-56-28-00-12, від 10.12.2015 № 20106/10/26-56-28-00-12, від 06.01.2016 № 48/10/26-56-26-12 щодо відповідності критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним відповідно до пункту
200.19 статті 200 ПК України, які формуються використанням програмного забезпечення щодо визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якими повідомлено позивача, що існує необхідність здійснення ретельного відпрацювання всієї суми ПДВ по ланцюгах постачання до виробника сировини та відпрацювання зазначених розбіжностей та ризиків у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

25 січня 2016 року матеріали камеральної перевірки були передані до управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві для відпрацювання та вжиття заходів відповідно до чинного законодавства, проте 23.02.2016 листом №4437/7/26-15-14-04-01-17 вказані матеріали були повернуті без виконання.

Станом на день розгляду справи, загальну суму податку на додану вартість у розмірі 5 097 283,00 грн відповідачем ТОВ "Хімекс Лімітед" не відшкодовано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що для розрахунку пені обов'язковими умовами є як день початку відліку, так і день закінчення відліку. Оскільки в даному випадку бюджетна заборгованість позивачу наразі залишається несплачена - вимоги про стягнення з Державного бюджету пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість заявлені передчасно.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14 ПК України.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
17.01.2011 №39 (далі - Порядок №39).

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 ПК України протягом ЗО календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом ЗО календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом
200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються

сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вимог, передбачених ПК України, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Аналіз наведених вище положень законодавства також свідчить про те, що після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому, невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості. Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 03 червня 2014 року (справа №21-131а14).

Суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували. Поряд із цим констатували, що відповідачем процедура адміністративної перевірки наявності у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень - листопад 2015 року у строки, визначені законом, закінчена не була, будь- яких доказів вчинення дій щодо повернення позивачу суми податку на додану вартість, так само як і нарахування пені за таке прострочення, відповідачем не надано.

В контексті наведеного колегія суддів вважає релевантними для цієї справи висновок Європейського суду з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України". В цьому рішенні Суд зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі за позовом СП "Інтерсплав" про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ, з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володінню майном (§ 40).

Враховуючи наведене вище в сукупності, а також те, що суми податку на додану вартість позивачу у визначені податковим законодавством строки відшкодовані н були, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на стягнення сум пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України у судовому порядку.

Водночас, здійснення судом касаційної інстанції перевірки правильності обрахунку заявленої позивачем до стягнення суми пені виходить за межі його повноважень, визначених статтею 341 КАС України

Такі обставить підлягають встановленню судами першої та апеляційної інстанцій, які, суди факту вирішуючи спір по суті вимог та встановивши факт несплати платнику податків бюджетного відшкодування, що має наслідком нарахування пені за певні період часу, мають всі повноваження визначити такий період та розрахувати суму пені, належної до стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 20 року по справі №520/3060/19.

Згідно з частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним і обґрунтованим.

частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За наведеного Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що обставини справи досліджені судами першої та апеляційної інстанцій не у повному обсязі, тобто, порушення допущені як судом першої так і судом апеляційної інстанції, тому дану справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЕКС ЛІМІТЕД" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська