ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа №826/19184/15

адміністративне провадження №К/9901/3403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 (колегія у складі суддів Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е., Файдюка В.В.) у справі

за позовом ОСОБА_4

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І. (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд) про:

- зобов'язання відповідача-1 надати відповідачу-2 додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Камбіо" (далі - банк) за рахунок Фонду, а саме відносно позивача;

- зобов'язання відповідача-2 включити її дані до Загального реєстру вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ньому за рахунок Фонду, відповідно до наданої Уповноваженою особою додаткової інформації.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.11.2015 це рішення суду скасував і задовольнив позов повністю, вийшовши за межі позовних вимог.

Визнав протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не включення позивача до переліку вкладників вказаного банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Зобов'язав його надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду, а саме відносно позивача.

В іншій частині - відмовив.

4. Відповідач-1 подав на постанову суду апеляційної інстанції касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

5. Вищий адміністративний суд ухвалою від 11.01.2016 відкрив касаційне провадження.

6. 20.01.2016 на його адресу надійшло письмове заперечення позивача з проханням у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

7. 11.01.2018 у зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу для розгляду передано Верховному Суду (далі - Суд).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 25.09.2014 позивач уклала з вищевказаним банком договір №КР_172 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті зі сплатою процентів в кінці строку, без права поповнення.

9. Відповідно до пп.1.1, 1.4 цього Договору банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 14542,44 (чотирнадцять тисяч) доларів США на строк 95 днів: з 25 вересня 2014 року до 29 грудня 2014року. Процентна ставка складає 5 % (п. 1.5 Договору).

10. Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 25.09.2014 банк прийняв на користь вкладника грошові кошти в сумі 14542,44 (чотирнадцять тисяч) доларів США на депозитний рахунок №26207200100172.840.

11. На підставі постанови Правління НБУ від 04.12.2014 №782 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 04.12.2014 №140, згідно з яким з 05.12.2014 запровадила тимчасову адміністрацію та призначила уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку на три місяці: з 05.12.2014 до 04.03.2015.

12. 17.02.2015 Уповноважена особа Фонду видала наказ №157 «Про перевірку вкладів фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо», для чого створила Комісію з перевірки вкладів фізичних осіб (далі - Комісія).

13. 27.02.2015 Комісія склала протокол, в якому зазначено про встановлення наступних фактів: безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банку у серпні - вересні 2014 року (загальна сума залишків на цих банківських рахунках фізичних осіб станом на 05.12.2014 склала 54701865,14 грн.; безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банку у серпні - вересні 2014 року (загальна сума залишків на цих рахунках фізичних осіб станом на 05.12.2014 складає 222079798,70 грн.)

14. Також у ньому констатується, що призначення платежу вищевказаних операцій свідчить про їх нетиповий характер: надання та повернення фінансової допомоги (позики), залучення коштів на вклад іншої фізичної особи, перерахування коштів на поповнення поточного рахунку фізичної особи тощо.

15. Тому Комісія запропонувала Уповноваженій особі Фонду тимчасово обмежити здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам.

16. Відповідно до постанови Правління НБУ від 27.02.2015 №144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.03.2015 №46, згідно з яким розпочала процедуру ліквідації вищезгаданого банку та призначила уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Додусенка В.І. строком на 1 рік з 02 березня 2015 року до 01 березня 2016 року включно.

17. 21.05.2015 позивач на ім'я Уповноваженої особи Фонду подала заяву, в якій зазначила про її відсутність в списку на виплату гарантованої суми, та просила включити її до повного переліку вкладників.

18. Уповноважена особа Фонду у листі від 04.06.2015 №19/3156 повідомила про проведення перевірки на предмет наявності ознак, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону щодо нікчемності правочину. Зазначено, що операції на рахунку за зверненням позивача підпадають під наведені ознаки. Крім того, зазначила про реєстрацію кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами банку злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, досудове розслідування якого здійснює Головне слідче управління СБ України. Тому після отримання відповіді про законність операцій на рахунку позивача Фондом будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру.

19. Не погоджуючись із такими діями, позивач звернулася до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

20. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що отримані кошти банком на її рахунку вважаються вкладом і мають бути їй відшкодовані за рахунок Фонду у встановлений законом спосіб. Стверджує, що перевірка операцій на її рахунку в період ліквідації банку суперечить вимогам закону. Зважаючи на встановлені законом строки та відсутність обвинувальних вироків, обмеження використання коштів і бездіяльність відповідачів не відповідають вимогам закону.

21. Відповідачі заперечували проти задоволення позову з тієї підстави, що перевірка договорів банку передбачена вимогами закону.

22. Перевіркою виявлено, що кошти на рахунок позивача надійшли з депозитного рахунку у валюті (дол.США) НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, з призначенням платежі «перенесення грошових коштів на користь 3-ї особи зг.деп.договору №КР_USD/15 від 21.08.2014, дод. угоди від 22.08.2014 та заяви від 22.08.2014р.», що підтверджується меморіальним ордером від 22.08.2014 №263_26.

23. На депозитний рахунок ОСОБА_6 надійшли кошти з його поточного рахунку, на якому знаходилося 300000,00 дол.США, який 21.08.2014 розбито на 20 депозитних рахунків.

24. 25.09.2014 грошові кошти в сумі 14500,00дол.США із зазначеного депозитного рахунку НОМЕР_1 перераховані на поточний рахунок НОМЕР_1, який відкрито на ім'я позивача.

25. Відповідач-1 просив врахувати, що відносно працівників банку зареєстроване кримінальне провадження №22015000000000082 згідно з ч.2 ст.364 КК України, досудове розслідування якого проводило Головне слідче управління МВС України в місті Києві. З 25.06.2015 зареєстроване нове кримінальне провадження №12015100060004279 згідно з ч.3 ст.190 КК України, досудове розслідування якого проводить Печерське районне управління ГУ МВС України в місті Києві.

26. Відповідач-2 зазначив, що у зв'язку з відсутністю в отриманому від відповідача-1 переліку вкладників інформації про позивача, у нього не виник обов'язок включати його до загального реєстру.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів відсутність правових підстав для не включення позивача до відповідного переліку вкладників.

28. Проаналізувавши ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.1, ч.ч.1-2 ст.26, ч.2 ст.27, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), п.1 розділу І, п.3 розділу ІІІ, п.2 розділу IV, пп.1,2 розділу V Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі - Порядок №14), суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач-1 дотримався вимог закону щодо перевірки правочинів на предмет нікчемності, та погодився з його висновком про нікчемність правочинів позивача у зв'язку з незаконним збільшенням витрат Фонду (дробленням вкладу іншого клієнта).

29. Суд першої інстанції зазначив, що внаслідок вчинення Уповноваженою особою Фонду вищевказаних дій позивач втратив статус вкладника, а кошти на рахунку втратили статус вкладу, внаслідок чого позивач набув статус звичайного кредитора банку.

30. Оскільки заявляючи позовні вимоги до Уповноваженої особи Фонду та про зобов'язання Фонду включити відомості про позивача до Загального реєстру вкладників, позивач не оскаржує вчинені Уповноваженою особою Фонду дії щодо віднесення договору між позивачем та банком до категорії нікчемних, рішення Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб (протокол від 27.02.2015), а також вимог про оскарження бездіяльності Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до Переліку вкладників, дотримуючись ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

31. Водночас акцентував, що позовні вимоги до відповідача-2 є передчасними.

32. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився, скасував постанову суду і частково задовольнив позов.

33. До спірних відносин він додатково застосував ст.228 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12, ч.1 ст.26, ч.ч.1-6 ст.27 Закону №4452-VI, пп.3-6 розділу ІІІ, пп.2, 3 розділу IV Порядку №14.

34. Врахувавши відсутність вироків суду за кримінальними провадженнями, та відсутність доказів нікчемності договору позивача з іншим клієнтом банку, з рахунку якого перераховані кошти, цей суд дійшов висновку, що відповідач-1 не довів наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в межах гарантованої суми відшкодування. Тому вийшов за межі позову та визнав таку бездіяльність відповідача-1 протиправною і зобов'язав надати відповідачу-2 додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, зазначивши дані позивача.

35. Оскільки інформація про позивача до переліку вкладників внесена не була, позовні вимоги до відповідача-2 суд апеляційної інстанції визнав передчасними та у їх задоволенні відмовив.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ

36. Відповідач-1 у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, відмовити у задоволенні позову повністю.

37. Стверджує, що законом наділений повноваженням забезпечити перевірку договорів, укладених з банком, на предмет виявлення з них нікчемних, і застосовувати наслідки нікчемного правочину.

38. Оскільки Комісією виявлено, що позивач отримала кошти внаслідок дроблення вкладу іншого клієнта, такий правочин є нікчемним на підстави положень закону, про що повідомлено позивача. Тому позивач вважається таким, що втратив статус вкладника.

39. Оскільки дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів не оскаржені, підстав для задоволення позову у суду не було.

40. Також звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не обґрунтовано не врахував наявність кримінальних проваджень, відкритих у зв'язку з виявленим дробленням вкладу відповідного вкладу.

41. З огляду на вказане відповідач-1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

42. Позивач у запереченні на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити та залишити в силі оскаржувану постанову.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

43 Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст.341 КАС України, врахував наступне.

44. Підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині відповідно до ч.1 ст.351 КАС України є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

45. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї Суд звернув увагу, що нових доводів, аніж ті, яким суди попередніх інстанцій надали власну правову оцінку, учасники не навели.

46. Загальний висновок суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові узгоджується з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду у подібній категорії справ.

47. З приводу можливості віднесення позивача до категорії вкладників банку Суд врахував положення ст.2 Закону №4452-VI. Зокрема, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

48. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

59. Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

50. Договір банківського вкладу згідно з ч.1 ст.1060 ЦК України укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

51. Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

52. Отже законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).

53. Згідно з ч.1 ст.27 «Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами» Закону №4452-VI (в редакції Закону від 04.07.2014 №1586-VIII) Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

54. Відповідно до ч.2 ст.38 Закону №4452-VI (у редакції на час виникнення спірних відносин) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

55. Частина 3 ст.38 Закону № 4452-VI (у редакції, що діяла на час укладення договору - 25.09.2014) містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

56. Відповідач-1 вважав нікчемними договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої п. 7 ч. 3 ст. 38 зазначеного вище Закону.

57. Зі змісту даної норми вбачається, що п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк Камбіо», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

58. Відтак, метою п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

59. Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/14681/17, від 30.05.2018 у справі № 910/23036/16, від 23.10.2018 у справі № 804/6992/15.

60. Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI,Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

61. Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

62. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Банк Камбіо» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

63. При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

64. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.

65. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність відмови відповідача внести позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

66. Тому касаційна скарга не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова