Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2019 року у справі №806/446/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 806/446/16

адміністративне провадження № К/9901/33554/18, № К/9901/33553/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року (суддя - Шимонович Р. В. ) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (колегія у складі суддів: Іваненко Т. В., Зарудяна Л. О., Кузьменко Л. В. ) у справі № 806/446/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду позовом до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 22 лютого 2016 року № 18-о;

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС у Житомирській області від 22 лютого 2016 року № 54-о;

- поновити її на посаді першого заступника начальника Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області з 22 лютого 2016 року;

- стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22 лютого 2016 року по день постановлення рішення в справі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 22 лютого 2016 року № 18-о;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Житомирській області від 22 лютого 2016 року № 54-о;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області з 22 лютого 2016 року;

- стягнуто з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2016 року по 22 вересня 2016 року в сумі 30911,12 грн. ;

- в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією та зміною істотних умов праці є незаконним, оскільки проведено відповідачами без визначених законом підстав і в порушення установленого порядку вивільнення працівника, встановленого статтями 32, 36 КЗпП України, а тому наказ Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України від 22 лютого 2016 року № 18-0 та виданий на його виконання наказ ГУ ДФС у Житомирській області від 22 лютого 2016 року № 54-о є протиправними і підлягають скасуванню, підстав для зміни формулювання підстав звільнення позивача у суду немає.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року змінено в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Абзаци четвертий та п'ятий резолютивної частини постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року викладено в такій редакції: "Зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області з 22 лютого 2016 року.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2016 року по 22 вересня 2016 року в сумі 30911,12 грн."

В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції вмотивоване тим, що порушене, незаконним звільненням, право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання ДФС України, як роботодавця, як розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких утримуються його територіальні підрозділи, видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області з 22 лютого 2016 року.

Разом з цим, враховуючи, що ДФС України є роботодавцем позивача, розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких утримуються його територіальні підрозділи, є особою, яку зобов'язано відновити порушене право позивача, тому на неї повинен бити покладений обов'язок по виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, так як суд першої інстанції у своїй постанові помилково поклав цей обов'язок на Міністерство доходів і зборів України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважають їх незаконними та необґрунтованими, а тому просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування поданих касаційних скарг скаржники вказують на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано факт зміни основних завдань та функцій реорганізованого органу.

Також, скаржники вказують про те, що позивачу було запропоновано посаду першого заступника начальника Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області та вжито всіх необхідних заходів для переведення позивача на вказану посаду. Також, звертають увагу суду на Наказ ДФС України від 03 листопада 2014 року № 240 "Про організацію добору кадрів у Державній фіскальній службі" (далі - Порядок № 240).

Вказаний Порядок № 240 визначає процедуру добору та оформлення необхідних документів на посади працівників ДФС України, призначення, переведення та звільнення яких здійснюється Головою ДФС України. Однак, позивач не пройшла процедуру добору встановлену Порядком № 240, оскільки згідно Листа ДФС України від 19 жовтня 2015 року № 38529/7/99-99-04-01-02-17 "Про повернення матеріалів" ДФС України було розглянуто подання від 04 вересня 2015 року № 4048/8/06-30-04-22 та від 30 липня 2015 року № 3396/8/06/30-04-22, щодо призначення позивача на посаду першого заступника начальника Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області та за рішенням Голови ДФС України повернуто без розгляду.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, з 1992 року ОСОБА_1 працювала в органах державної податкової служби. З січня 2014 року обіймала посаду першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" від 06 серпня 2014 року № 311, яка набрала законної сили 12 серпня 2014 року, реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби, зокрема, Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", керуючись Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, наказів Міністерства доходів і зборів України від 30 жовтня 2014 року № 22 "Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в окремих областях", від 25 вересня 2014 року № 2113-0 "Про утворення голів комісій", Державної фіскальної служби України від 12 вересня 2014 року № 129 "Про затвердження типових структур територіальних органів ДФС" (зі змінами та доповненнями), від 25 вересня 2014 року № 619-о "Про надання повноважень від 05 листопада 2014 року № 245 "Про затвердження чисельності працівників окремих державних податкових інспекцій головних управлінь ДФС" та у зв'язку із постійними штатними розписом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області, затвердженим Головним управлінням ДФС у Житомирській області від 27 липня 2015 року головою Комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Житомирській області Куришко Л. А. видано наказ № 25-о про попередження про наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією через два місяці після попередження ОСОБА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог постанов КМУ, 29 липня 2015 року першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області попереджено про переведення на іншу посаду у зв'язку з реорганізацією Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області або наступне звільнення із займаної посади 30 вересня 2015 року згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Також, позивачу запропоновано переведення на вакантну посаду начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

29 липня 2015 року позивач надала письмову згоду на зайняття посади начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області, про що зазначила у попередженні про наступне вивільнення.

30 липня 2015 року ГУ ДФС у Житомирській області направлено Голові Державної фіскальної служби України лист "Про призначення ОСОБА_1". У цьому листі Головне управління ДФС у Житомирській області у зв'язку з проведенням реорганізації просило призначити у порядку переведення ОСОБА_1, першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, на посаду начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

4 вересня 2015 року направлено Голові Державної фіскальної служби України лист "Про призначення ОСОБА_1." ГУ ДФС у Житомирській області. В даному листі Головне управління ДФС у Житомирській області у зв'язку з проведенням реорганізації просило призначити у порядку переведення ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Згідно Листа ДФС України від 19 жовтня 2015 року № 38529/7/99-99-04-01-02-17 "Про повернення матеріалів" ДФС України було розглянуто подання від 04 вересня 2015 року №4048/8/06-30-04-22 та від 30 липня 2015 року №3396/8/06/30-04-22, щодо призначення позивача на посаду першого заступника начальника Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області та за рішенням Голови ДФС України ОСОБА_1 та за рішенням Голови ДФС України повернуто без розгляду.

З 19 жовтня 2015 року по 04 лютого 2016 року та з 11 лютого 2016 року по 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

19 листопада 2015 року, 15 січня 2016 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області було направлено позивачеві лист та повідомлення, в якому останнє у зв'язку із реорганізацією та зміною істотних умов праці пропонувало їй роботу відповідно до її фаху на наступних вакантних посадах:

- начальника відділу погашення заборгованостей Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- начальника відділу оподаткування юридичних осіб Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- головного державного інспектора відділу адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- тимчасово вакантну посаду (на період відпустки для догляду за дитиною) головного державного інспектора відділу аналізу та моніторингу доходів і зборів забезпечення доходів і зборів коодинаційно-моніторингового управління Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- заступника начальника управління - начальник відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- начальника відділу податкового аудиту Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- заступника начальника відділу податкового аудиту Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- завідувача сектору погашення заборгованостей Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- тимчасово вакантну посаду (на період відпустки для догляду за дитиною) головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Проте лист з повідомленнями позивачу не був вручений, а від ознайомлення з повідомленням 15 січня 2016 року позивач відмовилася у зв'язку із поганим самопочуттям, про що складено акт.

04 лютого 2016 року позивачеві було вручено повідомлення, в якому Головне управління ДФС у Житомирській області у зв'язку із реорганізацією та зміною істотних умов праці пропонувало їй роботу відповідно до її фаху на наступних вакантних посадах:

- начальника відділу податкового аудиту Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- заступника начальника відділу податкового аудиту Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- тимчасово вакантну посаду (на період відпустки для догляду за дитиною) головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;

- тимчасово вакантну посаду (на період відпустки для догляду за дитиною) головного державного інспектора відділу аналізу та моніторингу доходів і зборів забезпечення доходів і зборів коодинаційно-моніторингового управління Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Ознайомившись із повідомленням позивач вказала, що 29 липня 2015 року їй уже запропоновано посаду на яку вона погодилася, результат розгляду заяви станом на 04 лютого 2016 року їй не відомий, а також зважаючи на те, що її не попереджено та не ознайомлено з істотними змінами праці. Також, зазначила, що не відмовляється від запропонованої раніше посади.

22 лютого 2016 року Головою комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України винесено наказ № 18-о, яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області у зв'язку із реорганізацією та зміною істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України.

На виконання зазначеного наказу Головним управління ДФС у Житомирській області видано наказ № 54-0 від 22 лютого 2016 року, яким оголошено наказ Міністерства доходів і зборів України від 22 лютого 2016 року № 18-о та наказано вважати ОСОБА_1 такою, що звільнена 22 лютого 2016 року з посади першого заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області у зв'язку із реорганізацією та зміною істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

5. Кодекс адміністративного судочинства України.

Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

6. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, припиняється трудовий договір у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Частиною 4 статті 36 КЗпП України визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства дія трудового договору працівника продовжується.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Звільнення може відбуватися не раніше закінчення двомісячного строку з моменту попередження. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що при звільненні без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено судам, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Верховний Суд України у справі № 6-2748цс15 (постанова від 23 березня 2016 року) дійшов правового висновку, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Зміна істотних умов праці, передбачена частиною 3 статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі частиною 3 статті 32 КЗпП України, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за статтею 49-2 КЗпП України (ч. 4 ст. 32 КЗпП).

Зі змісту зазначеної норми видно, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Щодо посилань скаржника про те, що за наслідками проведення реорганізації Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області змінилась структура податкової інспекції, а судами першої та апеляційної інстанцій не враховано інші зміни в організації праці, колегія суддів їх відхиляє, враховуючи наступне.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Ліквідація є такою формою припинення юридичної особи, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України).

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акту орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, визначено, що права та обов'язки органів виконавчої влади у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Крім того, як встановлено судами, положення про Житомирську ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, затверджене наказом ДФС від 20 серпня 2014 року № 56, та Положення про Житомирську ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, затверджене наказом Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 48, містять аналогічні за змістом основні завдання та повноваження ДПІ. Утримання ДПІ в обох Положеннях визначено за рахунок державного бюджету.

В свою чергу, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання відповідачем не виконало, а отже, трудові гарантії позивачки були порушені.

Суди вірно зазначили, що посилання відповідача, як на підставу звільнення ОСОБА_1 на відмову останньої від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці не є виправданим. Попередження про наступне вивільнення, з яким позивач ознайомлена 29 липня 2015 року, ОСОБА_1 попереджено про переведення на іншу посаду у зв'язку з реорганізацією Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області або наступне звільнення із займаної посади згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП України, тобто в разі відмови ОСОБА_1 від запропонованої посади начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області. Запропоновано переведення на вакантну посаду начальника Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

Однак, ані Міністерством доходів і зборів України, ані Головним управлінням ДФС у Житомирській області доказів відмови позивача від переведення на запропоновану посаду до суду надано не було, натомість, під час судового розгляду справи судами беззаперечно з'ясовано, що ОСОБА_1 погодилася на переведення на посаду начальника Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області та до звільнення своєї згоди не відкликала.

Крім того, 01 жовтня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 13051120010009666 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області. Разом з цим, позивач після припинення вказаної юридичної особи працевлаштована не була.

До 22 лютого 2016 року (день звільнення) ОСОБА_1 фактично працювала в Житомирській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області та отримувала заробітну плату, про що свідчать табелі обліку використаного робочого часу Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області за жовтень 2015 року - лютий 2016 року.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією та зміною істотних умов праці є незаконним, оскільки проведено відповідачами без визначених законом підстав і в порушення установленого порядку вивільнення працівника, встановленого статтями 32, 36 КЗпП України.

Верховний Суд України в постанові від 16 жовтня 2012 року у справі № 21-267а12 дійшов висновку, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП).

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Виходячи із положень трудового законодавства, незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли підприємство повністю ліквідоване.

Відповідно, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач повинна бути поновлена на посаді першого заступника Житомирської ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області з 22 лютого 2016 року на яку її, у визначеному порядку, не було переведено (прийнято).

Аналогічних правових висновків щодо спірних правовідносин дійшов Верховний Суд висловлених в постанові від 24 січня 2018 року у адміністративній справі № 806/608/16, яка є схожою по суті за аналогічних обставин.

Доводи касаційної скарги з приводу того, що усі призначення на посади відбувалися з врахуванням вимог Наказу ДФС України від 03 листопада 2014 року № 240 "Про організацію добору кадрів у Державній фіскальній службі" колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки вказаний Наказ регулює саме порядок призначення працівників на посади у ДФС, а не порядок звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури.

Суд зазначає, що всім наведеним скаржниками в касаційних скаргах доводам судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку. Судові рішення місять відповідні посилання на релевантні джерела права та обґрунтовані висновки щодо наявності складу дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем.

Таким чином, жодні доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі, якими доводи скаржників відхилено.

Оцінюючи доводи касаційних скарг, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних обґрунтованих підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційних скаргах доводи безпідставними, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року в незміненій частині та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов