Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.08.2019 року у справі №826/12200/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2019 року

Київ

справа №826/12200/15

адміністративне провадження №К/9901/12934/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу 826/12200/15

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою прокуратури міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року, ухвалену в складі головуючого судді Калеберди В.І., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, ухвалену в складі судді-доповідача Грибан І.О., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України, в якому просив:

1.1. скасувати наказ прокуратури м. Києва від 11 червня 2015 року №1817к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани;

1.2. скасувати наказ прокуратури м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к «Про зміну наказу від 11 червня 2015 року №1817к» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва;

1.3. скасувати наказ Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №26дк «Про зміну наказу виконувача обов`язків прокурора м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва з позбавленням класного чину «молодший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24 грудня 2013 року № 701к;

1.4. скасувати наказ прокуратури м. Києва від 18 серпня 2015 року №3075к «Про внесення змін до наказу від 12 червня 2015 року №1847к» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва 22 червня 2015 року;

1.5. поновити ОСОБА_1 у прокуратурі м. Києва на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва, з 12 червня 2015 року;

1.6. зобов`язати Генеральну прокуратуру України повернути ОСОБА_1 класний чин «молодший радник юстиції», присвоєний наказом Генерального прокурора України від 24 грудня 2013 року №701к;

1.7. визнати недійсним запис про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва та зобов`язати прокуратуру м. Києва зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину «молодший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24 грудня 2013 року № 701к, ОСОБА_1 ;

1.8. стягнути з прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 60895 (шістдесят тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 24 коп;

1.9. допустити негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 в прокуратурі м. Києва на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва, з 12 червня 2015 року та стягнення на користь ОСОБА_1 з прокуратури м. Києва середнього заробітку в межах стягнення за один місяць в сумі 8070 (вісім тисяч сімдесят) грн 24 коп.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що службове розслідування, за наслідками якого його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з позбавленням класного чину «молодший радник юстиції», було проведено протиправно, адже його висновки ґрунтуються на письмових поясненнях, що давались під примусом, а також матеріалах, здобутих незаконним шляхом.

3. Позивач уважає, що застосоване до нього дисциплінарне стягнення є непропорційним тяжкості й характеру дисциплінарного проступку.

4. Позивач також звертає увагу на порушення процедури звільнення, що полягає у звільненні з посади в період тимчасової непрацездатності.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що пунктом 2 наказу прокурора м. Києва від 11 червня 2015 року за №1817к старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва ОСОБА_1. за порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

6. Наказом в. о. прокурора м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к «Про зміну наказу від 11 червня 2015 року №1817к» пункт 2 наказу від 11 червня 2015 року за №1817к було змінено й викладено в такій редакції: «За порушення Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури й учинення проступку, який порочить працівника прокуратури, молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнити з посади старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва».

7. Наказом Генеральної прокуратури України від 19 червня 2015 року №26дк «Про зміну наказу виконувача обов`язків прокурора м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к» вирішено вважати старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва молодшого радника юстиції ОСОБА_1. звільненим із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням класного чину «молодший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24 грудня 2013 року №701к.

8. Суди попередніх інстанцій установили, що дисциплінарне стягнення вказаними наказами до позивача було застосоване за наслідками службового розслідування, в межах якого було з`ясовано те, що 10 червня 2015 року ОСОБА_1 був учасником електронної переписки з прокурорами прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , яка супроводжувалася неетичними висловлюваннями, лайкою, підбурюванням до незаконних дій відносно учасників судового процесу, і не вжив заходів щодо її припинення. Службовим розслідуванням установлено, що зміст указаної електронної переписки став відомий засобам масової інформації, набув широкого розголосу та суспільного резонансу, що негативно вплинуло на оцінку суспільством діяльності прокуратури.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:

9.1. скасовано наказ прокуратури м. Києва від 11 червня 2015 року №1817к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани;

9.2. скасовано наказ прокуратури м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к «Про зміну наказу від 11 червня 2015 року №1817к (із внесеними змінами) в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва;

9.3. скасовано наказ Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №26дк «Про зміну наказу виконувача обов`язків прокурора м. Києва від 12.06.2015 №1847к» у частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва, з позбавленням класного чину «молодший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24 грудня 2013 року № 701к;

9.4. поновлено ОСОБА_1 в прокуратурі м. Києва на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва, з 12 червня 2015 року;

9.5. зобов`язано Генеральну прокуратуру України повернути ОСОБА_1 класний чин «молодший радник юстиції», присвоєний наказом Генерального прокурора України від 24 грудня 2013 року № 701к;

9.6. визнано недійсним запис про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва;

9.7. стягнуто з прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 60895,24 грн.;

9.8. допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 в прокуратурі м. Києва на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва, з 12 червня 2015 року та стягнення на користь ОСОБА_1 з прокуратури м. Києва середнього заробітку в межах стягнення за один місяць у розмірі 8070,24 грн.

10. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з позбавленням класного чину «молодший радник юстиції» до позивача було застосовано необґрунтовано, адже докази, на яких ґрунтувалися висновки службового розслідування, були отримані з порушенням таємниці листування та іншої кореспонденції.

11. Відповідно суд першої інстанції уважав недоведеною об`єктивну сторону дисциплінарного проступку, що полягав у недотриманні вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

12. Суд першої інстанції також мотивував своє рішення тим, що спірні накази не містили обґрунтування застосування до позивача найсуворішого заходу дисциплінарного впливу в аспекті тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку, його особи, попередньої поведінки.

13. Розглянувши апеляційну скаргу прокуратури м. Києва, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 липня 2016 року:

13.1. скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу прокуратури м. Києва №1817к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 11 червня 2015 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та визнання недійсним запису про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва й ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовив;

13.2. змінив абзац п`ятий резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року, виклавши його в такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора Відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду в кримінальному провадженні в сфері транспорту прокуратури м. Києва з 22 червня 2015 року».

14. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року залишено без змін.

15. Скасовуючи постанову суду першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції керувався тим, що службове розслідування, проведене відносно позивача, відповідало вимогам Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року №104.

16. Оцінивши докази, на яких ґрунтуються висновки службового розслідування, суд апеляційної інстанції уважав доведеним факт учинення позивачем дисциплінарного проступку, що полягав у порушенні Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури внаслідок обміну електронними повідомленнями, що містили образи й нецензурні висловлювання на адресу інших осіб.

17. Узявши до уваги характер і обставини вчинення дисциплінарного проступку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокуратурою м. Києва обґрунтовано було застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

18. Водночас суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції про те, що зміна виду дисциплінарного стягнення з догани на звільнення, а потім - на звільнення з позбавленням класного чину, була здійсненна відповідачами протиправно.

19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наказами відповідачів, якими вносилися зміни до наказу прокуратури м. Києва від 11 червня 2015 року №1817к у частині виду дисциплінарного стягнення, було змінено й підставу його застосування - з порушення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури - на порушення Присяги працівника прокуратури.

20. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції зазначив, що припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарні стягнення, в тому числі в формі звільнення, не можна ототожнювати, адже вони є заходами різних видів відповідальності. Тому державний службовець не може бути звільненим з підстав порушення Присяги шляхом унесення змін до наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності в формі догани.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. Не погоджуючися з рішеннями суду першої інстанції та рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, прокуратура м. Києва подала касаційну скаргу, в якій, посилаючися на порушення вказаними судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

22. На обґрунтування вимог касаційної скарги прокуратура м. Києва зазначила, що позивачем був учинений дисциплінарний проступок, який несумісний з Присягою працівника прокуратури, у зв`язку з чим його було обґрунтовано звільнено з органів прокуратури.

23. Скаржник уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про незаконність зміни виду дисциплінарного стягнення шляхом унесення змін до відповідного наказу, адже будь-яких застережень, які б могли бути розтлумачені в спосіб, в який це зробили суди попередніх інстанцій, чинне законодавство не містить.

24. Скаржник доводить, що обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення є дискрецією суб`єкта призначення на посаду, яку він реалізує з певною свободою розсуду, враховуючи ступінь вини та тяжкість дисциплінарного проступку.

25. Ураховуючи, що електронна переписка, учасником якої був позивач, мала непристойний та дискредитуючий характер й викликала хвилю суспільного обурення, скаржник уважає, що обгрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем Присяги працівника прокуратури й звільнив позивача із займаної посади з позбавленням класного чину.

26. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2016 року відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

27. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

28. 31 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

29. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.

30. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

31. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

32. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

33. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

34. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

35. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Умови та порядок проходження служби в органах прокуратури, в тому числі притягнення працівників прокуратури до дисциплінарної відповідальності, на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-ХІІ (далі - Дисциплінарний статут).

37. Частиною 2 статті 46 Закону №1789-ХІІ передбачено, що особи, вперше призначені на посади старших прокурорів і прокурорів прокуратур, слідчих прокуратури, приймають «Присягу працівника прокуратури» такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури».

38. Відповідно до статті 46-2 Закону №1789-ХІІ прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю. <…> Прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках: <…> порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття; <…> притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України

39. Згідно з частиною 3 статті 48 Закону №1789-ХІІ за порушення закону, неналежне виконання службових обов`язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

40. Частинами другою та третьою статті 48-1 передбачено, що прокурори і слідчі прокуратури зобов`язані неухильно дотримуватися вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури у своїй службовій діяльності та поза нею. Порушення прокурором і слідчим прокуратури вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

41. Згідно з частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

42. Статтею 9 Дисциплінарного статуту передбачено такі види дисциплінарних стягнень як: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

43. Згідно з статтею 11 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. У разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

44. Основні принципи професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначені в Кодексі професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженому наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

45. Відповідно до частин 3, 4 статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

46. Поза службою [необхідно] поводити себе коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.

VI. Позиція Верховного Суду

47. Проаналізувавши викладені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

48. Як установлено судами попередніх інстанцій, службовим розслідуванням повно і всебічно встановлено обставини дисциплінарного проступку, об`єктивна сторона якого виразилася в тому, що 10 червня 2015 року позивач був учасником електронної переписки з прокурорами прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка супроводжувалася висловлюваннями, що грубо порушують вимоги Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

49. У поясненнях, відібраних у позивача та інших учасників переписки, зміст якої став приводом для ініціювання службового розслідування, останні не заперечували, що їхні висловлювання носили образливий характер і були несумісними з етичними стандартами поведінки в органах прокуратури.

50. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що вказані пояснення давалися під примусом, адже будь-яких клопотань, скарг і зауважень з підстав призначення службового розслідування позивач не подавав, пояснення щодо здійснення ним електронної переписки в групі з іншими прокурорами надав власноручно та в письмовому вигляді. Правом відмови від надання пояснень не скористався та не був позбавлений права для надання у подальшому додаткових пояснень щодо обставин події та зауважень з цього приводу.

51. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догагни. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення було пропорційним ступеню вини позивача та тяжкості дисциплінарного проступку.

52. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зміна виду дисциплінарного стягнення з догани на звільнення, а потім - на звільнення з позбавленням класного чину шляхом унесення відповідних змін до наказу прокуратури м. Києва від 11 червня 2015 року №1817к була здійсненна відповідачами протиправно.

53. Суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що наказами відповідачів, якими вносилися зміни до наказу прокуратури м. Києва від 11 червня 2015 року №1817к у частині виду дисциплінарного стягнення, було змінено не лише вид дисциплінарного стягнення, а й підставу його застосування - з порушення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури - на порушення Присяги працівника прокуратури.

54. Суд зазначає, що Присяга працівника прокуратури (далі - Присяга) має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання прокурора.

55. З тексту «Присяги працівника прокуратури» вбачається, що в основі поведінки прокурорів закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

56. Тобто порушення Присяги слід розуміти як скоєння прокурором проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету прокуратури й унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

57. Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

58. Водночас необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення публічної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні.

59. Припинення публічної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності працівника прокуратури, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

60. Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

61. Тобто і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

62. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

63. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

64. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

65. Спірні накази, яким змінювався вид дисциплінарного стягнення з догани на звільнення, не містять мотивів, з яких відповідачі перекваліфікували діяння позивача щодо участі в електронній переписці з дисциплінарного проступку, що полягав в порушенні Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, на порушення Присяги.

66. Отже, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що наказ прокуратури м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к, наказ Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №26дк не могли слугувати підставою звільнення позивача за порушення Присяги.

67. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд керується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

68. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

69. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

70. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

71. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду першої інстанції (в нескасованій та незміненій частині) та висновки суду апеляційної інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

72. Доводи касаційної скарги висновків судів і фактичних обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

73. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

74. Керуючися статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

75. Касаційну скаргу прокуратури м. Києва залишити без задоволення.

76. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року (в нескасованій та незміненій частині) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року в справі №826/12200/15 залишити без змін.

77. Судові витрати розподілу не підлягають.

78. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко