Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №804/958/17

адміністративне провадження №К/9901/39086/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року (судді: Чепурнов Д.В. (головуючий), Мельник В.В., Сафронова С.В.) у справі №804/958/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгульський гірничо - збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Інгульський гірничо - збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ПАТ "Інгульський гірничо - збагачувальний комбінат" ) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2016 року №0000485103, №0000015103, від 10 листопада 2016 року №0000525103. Визнано протиправними та частково скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 січня 2017 року №0000285103 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 64 038 836,00 грн та штрафних санкції на суму 32 019 417,50 грн, та №0000295103 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 1 335 547 479,00 грн та штрафних санкції 238 878 309,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року було залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 186 та 187 КАС України, а саме: у зв'язку відсутністю документу про сплату судового збору у визначеному законом розмірі та відсутності клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги. Для усунення вказаних недоліків позивачу було надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вказаної ухвали від 1 лютого 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору до розгляду апеляційної скарги по суті, яке обґрунтовано неможливістю сплати судового збору у строк, визначений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що позивач у встановлений судом строк не звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку із зазначенням поважних підстав для поновлення строку.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року та прийняти нове рішення, яким направити справу для продовження апеляційного розгляду.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на незаконність рішення суду апеляційної інстанції, яке перешкоджає подальшому провадження у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки судами не враховано подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

ПАТ "Інгульський гірничо - збагачувальний комбінат" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на пропущення відповідачем процесуального строку на оскарження судового рішення.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовою інстанцією фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги та обґрунтування поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення.

Апеляційна скарга позивача була залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам частинам 2 та 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з положень пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, у касаційній скарзі позивач посилається на те, що до винесення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року, ним надіслано до суду заяву від 12 січня 2018 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, копію якої додано до матеріалів касаційної скарги, з якої вбачається, що вказана заява направлена до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку 12 січня 2018 року, про що свідчить копія фіскального чеку ПАТ «Укрпошта».

При цьому, судом апеляційної інстанції при винесенні ухвали від 15 січня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху та ухвали від 9 лютого 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, таку не враховано та судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам у ній зазначеним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Однак, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження зроблений без врахування та перевірки поданої заяви від 12 січня 2018 року про поновлення строку на апеляційне оскарження є передчасними та неогрунтованими.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року у справі №804/958/17 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду