Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №804/3567/17

адміністративне провадження №К/9901/47415/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року (суддя Конєва С.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2018 року (судді: Олефіренко Н.А. (головуючий), Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 804/3567/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАФТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 000467201 від 06.03.2017 в частині застосування штрафу у суммі 161 063,65 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАФТ» (далі - позивач, ТОВ«УКРТАФТ») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1, контролюючий орган, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, Дніпропетровська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним (незаконним) та скасування частково податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0004671201 від 06.03.2017 про застосування до позивача штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у сумі 161 063,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «УКРТАФТ» посилалось на те, що дії податкових органів щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів є блокуванням доступу позивача до ЄРПН, що не передбачено чинним податковим законодавством та є протиправними. Крім того зазначило, що враховуючи дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області та Дніпропетровської ОДПІ у Дніпропетровській області щодо блокування ТОВ «УКРТАФТ» доступу до ЄРПН у період з 13.07.2016 по 19.07.2016, протиправним є спірне податкове повідомлення-рішення № 0004671201 від 06.03.2017, оскільки не здійснення реєстрації податкових накладних у вказаний період відбулося через блокування податковим органом доступу позивачеві до ЄРПН, а тому порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН сталося не з вини ТОВ «УКРТАФТ». Також позивач зазначив, що при блокуванні податковим органом доступу ТОВ «УКРТАФТ» до ЄРПН були порушені норми Інструкції з підготовки і подання податкових документів у електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція № 233), умови договору № 251220141 з урахуванням того, що посилені сертифікати відкритих ключів не були скасовані та були чинними до 31 травня 2018 року, згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 13 липня 2016 року підприємство позивача податкової адреси не змінювало, а тому вказане свідчить про порушення контролюючим органом п.12.5 розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2018 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0004671201 від 06.03.2017 в частині застосування штрафу у розмірі 160 515,92 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що контролюючим органом було протиправно розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів, оскільки, судами встановлено, що позивач не змінював свого місця реєстрації, такі відомості реєстратором не вносилися до ЄДРПОУ, також не вносилися відомості про непідтвердження позивачем свого місцезнаходження у відповідності до вимог законодавства України, а тому вказані відомості, які є достовірними, спростовують доводи та висновки податкових органів щодо зміни місцезнаходження позивача станом на 13 липня 2016 року.

Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «УКРТАФТ» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз обставин справи, не врахування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також того, що ТОВ «УКРТАФТ» не оскаржувало дії Дніпропетровської ОДПІ у Дніпропетровській області щодо припинення договору від 25.12.2014 №9074825156 та дії з безпідставної відмови у реєстрації податкових накладних у ЄРПН згідно з порядком встановленим у ст.56 ПК України, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАФТ» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАФТ» зареєстроване як юридична особа 2 червня 2010 року за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. Енгельса, буд. 3-З, приміщення 14 та станом на 13 липня 2016 року перебувало на обліку у Дніпропетровській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копіями витягів з ЄДРПОУ від 14.04.2015 та від 13.07.2016, копією витягу із реєстру платників ПДВ та копією договору № 4 від 03.04.2015 оренди (найму) приміщень за зазначеною адресою.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області 9 лютого 2017 року було проведено камеральну перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ«УКРТАФТ» складених за лютий, квітень, травень, червень і липень 2016 року, про що був складений акт № 440/0464-12-01/36354318 за висновками якого встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації у 100 податкових накладних в ЄРПН на загальну суму податку на додану вартість 1 615 737,92 грн. На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 6 березня 2017 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004671201, за яким до позивача на підставі п. 1201.1. ст. 1201 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних було застосовано штраф у розмірі 161 573,76 грн.

ТОВ «УКРТАФТ» оскаржило податкове повідомлення-рішення № 0004671201 від 06.03.2017 у адміністративному порядку до органів Державної фіскальної служби України шляхом подання відповідної скарги за результатами розгляду якої Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про залишення без змін зазначеного податкового повідомлення-рішення, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до пункту 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246; у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Згідно з положеннями п. 9 Порядку № 1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: наявність помилок під час заповнення податкової накладної; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3. ст. 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Таким чином, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, процедура прийняття податкової накладної полягає у вчиненні податковим органом фактичних дій з розшифрування податкової накладної, перевірки електронного цифрового підпису та визначення відповідності електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, а також реєстрації податкової накладної у день її отримання органом державної податкової служби (у разі відсутності причин для відмови).

У Додатку 1 до Інструкції № 233 затверджено форму примірного договору про визнання електронних документів, у п. 4 Розділу 6 якого визначено, що орган ДПС має право розірвати Договір у односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Згідно з положеннями п.12.2, п.12.3, п.12.4 розділу ХІІ Порядку № 1588 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підрозділи контролюючого органу, зокрема, у тому числі і при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Згідно з положеннями ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, доказом зміни юридичною особою адреси місця знаходження платника податків є дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а згідно до положень Порядку № 1588, у разі якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дніпропетровською ОДПІ та ТОВ«УКРТАФТ» 25 грудня 2014 року було укладено договір № 251220141 про визнання електронних документів, за яким позивачем були отримані посилені сертифікати відкритих ключів зі строком дії до 8 червня 2018 року за якими позивачем здійснювалася реєстрація податкових накладних у ЄРПН.

Дніпропетровською ОДПІ 13 липня 2016 року було розірвано договір про визнання електронних документів від 25.12.2014 № 251220141 в односторонньому порядку на підставі п. 4 Розділу 6 умов договору, а саме: через відсутність за місцезнаходженням підприємства позивача, що встановлено актом перевірки від 12.07.2016 № 141/04-17-140/36354318 та підтверджено довідкою оперативного управління Лівобережної ОДПІ від 13.07.2016 №16209/7/04-64-21-02, при цьому, без повідомлень про таке розірвання договору платника податків - ТОВ «УКРТАФТ». Зазначені обставини призвели до блокування органами податкової служби позивачеві доступу до реєстрації податкових накладних у ЄРПН у період з 13 липня 2016 року по 19 липня 2016 року.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт блокування позивачу органами ДПС доступу до реєстрації податкових накладних у ЄРПН у період з 13 липня 2016 року по 19 липня 2016 року підтверджено копіями Квитанцій № 1, за якими ТОВ «УКРТАФТ» було відмовлено у реєстрації податкових накладних через виявлені помилки, зокрема: «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності», «невірний підпис - необхідно підтвердити право підпису - особа ОСОБА_4», а також відповіддю ГУ ДФС у Дніпропетровській області на звернення позивача від 25 липня 2016 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Дніпропетровська ОДПІ протиправно розірвала в односторонньому порядку договір № 251220141 від 25.12.2014 із ТОВ «УКРТАФТ» про визнання електронних документів, оскільки позивач не змінював місце реєстрації, що підтверджується відомостями наведеними у витязі з ЄДРПОУ станом на 13 липня 2016 року, а також даними, що реєстратором не вносилися відомості про непідтвердження позивачем свого місцезнаходження у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Таким чином, порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН відбулось не з вини ТОВ «УКРТАФТ».

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0004671201 від 06.03.2017 в частині застосування до ТОВ «УКРТАФТ» штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних діяло поза межами та всупереч повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення у частині застосування до позивача штрафу у розмірі 160 515,92 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2018 року у справі № 804/3567/17залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду