Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.06.2018 року у справі №691/480/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №691/480/17

адміністративне провадження №К/9901/34070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімон Н.М., -

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 691/480/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУ Нацполіції), третя особа - управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - УМВС, МВС відповідно), про визнання протиправною відмови ГУ Нацполіції в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності та зобов'язати призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу про визнання протиправним бездіяльність суб'єкта владних повноважень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ Нацполіції

на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 19 травня 2017 року у складі судді Подороги Л.В. та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Ключковича В.Ю. Файдюка В.В., -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову ГУ Нацполіції у призначенні йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850, Постанова № 850 відповідно);

- зобов'язати ГУ Нацполіції розглянути його заяву щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності в сумі 275 600 грн, відповідно до вимог Порядку № 850.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги встановлено Законом, а не врегулювання питань застосування положень цього Закону не скасовує це право. Оскільки йому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII), виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Городищенський районний суд Черкаської області постановою від 19 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що оскільки ОСОБА_1 звернувся до ГУ Нацполіції із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому 05 квітня 2016 року ІІ групи інвалідності, що була встановлена внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням позивачем служби в ОВС, а тому він має право на отримання вище зазначеної одноразової грошової допомоги передбаченої Законом № 565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем роботи в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

07 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ГУ Нацполіції, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги посилаються на законодавство, в якому не передбачено підстав для виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, які отримали захворювання в ОВС, а звільненим з поліції, та не врегульовано питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги саме цій категорії осіб.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

05 січня 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив позивача на зазначену касаційну скаргу.

Касаційний адміністративний суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди встановили, що згідно з даними витягу з наказу ГУ Нацполіції від 03 березня 2016 року № 31 о/с майора поліції ОСОБА_1 - заступника начальника відділу управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції 03 березня 2016 року звільнено зі служби в поліції в запас Збройних Сил України (військове звання по запасу - рядовий), за пунктом 2 статті 77 (через хворобу) Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII). Вислуга років на день звільнення складає: 14 років 9 місяців 8 днів.

Згідно з даними свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 01 березня 2016 року № 37 захворювання ОСОБА_1 пов'язані з проходженням служби в ОВС. Він не придатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) Обласної МСЕК № 1 від 05 квітня 2016 року, серії 12 ААА № 200545, ОСОБА_1 було встановлено II групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язані з проходженням служби в ОВС.

Відповідно до довідки Обласної МСЕК від 05 квітня 2016 року № 005298 серія 10 ААА про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках застрахованого - ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 75%.

08 червня 2016 року позивач звернувся до ГУ Нацполіції з письмовою заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням II групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх та надав відповідні довідки.

Листом від 07 липня 2016 року ГУ Нацполіції повідомило позивача, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з поліції, здійснюється відповідно до статті 97 Закону № 580-VIII, в порядку, визначеному МВС. Проте Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок № 4) не визначає можливість виплати колишньому поліцейському одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності чи захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС. Також повідомлено позивача про те, що керівництвом Національної поліції вживаються заходи щодо внесення змін у вказаний наказ. Після їх прийняття, заява буде розглянута повторно.

Листом від 10 квітня 2017 року № 101 представник позивача вдруге звернувся до ГУ Нацполіції з проханням повторно розглянути питання про призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Однак листом від 21 квітня 2017 року № 29/Ч-Заз ГУ Нацполіції відмовило ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII постановою № 850 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками судів у частині наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом № 565-XII та Порядком № 865.

Оскільки позивачу з 05 квітня 2016 року встановлено IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон № 580-VIII, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Відтак, вирішуючи спір по суті, суди мали виходити з того, що оскільки останнім місцем служби позивача було ГУ Нацполіції, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на мотиви викладені у цій постанові.

Відповідно до частини першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки вирішуючи спір суди не застосували положення пункту 4 частини першої статті 97 та статті 99 Закону № 580-VIII, які підлягали застосуванню до вказаних правовідносин, тому на думку колегії суддів ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності в розмірі, визначеному статтею 99 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату в порядку, передбаченому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду