Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №818/3887/15

адміністративне провадження №К/9901/26360/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у складі судді Павлічек В.О.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у складі суддів Подобайло З.Г., Тацій Л.В., Григорова А.М.

у справі № 818/3887/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія-Ш»

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

21 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвалія-Ш» (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії щодо винесення податкового повідомлення-рішення, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.

03 березня 2016 року Сумський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, задовольнив позовні вимоги. Приймаючи рішення, суд виходив з того що податкове повідомлення-рішення винесено за результатами перевірки, наказ на проведення якої та дії щодо проведення якої визнані в судовому порядку протиправними.

У червні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач у червні 2016 року надав Суду заперечення на касаційну скаргу в якому викладає доводи, аналогічні викладеним у судовому рішенні, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 14 травня 2015 року представниками податкового органу пред'явлено для ознайомлення позивачу копію наказу № 199 від 14 травня 2015 року про проведення виїзної перевірки та направлення на перевірку від 14 травня 2015 року за № 000055 та № 000056. Директор Товариства не допустив ревізорів-інспекторів податкового органу до проведення позапланової виїзної перевірки з мотивів відсутності законних підстав для проведення такої перевірки, надавши представникам відповідача письмові пояснення щодо мотивів не допуску до перевірки. Разом з тим, податковим органом на підставі документів та інформації наявних у податкового органу проведено документальну позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 26 травня 2015 року № 193/18-17-22-005/36080028.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 1 липня 2015 року № 0000432202 про зменшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 556 638, грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла час винесення рішення судом) встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року по справі № 818/1573/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, наказ начальника податкового органу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 199 від 14 травня 2015 року визнаний протиправним.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року по справі № 818/3566/15 дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача згідно наказу № 199 від 14 травня 2015 року, оформленої актом перевірки від 26 травня 2015 року № 193/18-17-22-005/36080028 визнані протиправними. Постанова набрала законної сили 15 лютого 2016 року.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Верховний Суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а вже висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, Суд вважає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових виїзних, є належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та строк до її початку.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 818/3887/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер