Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №806/1672/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №806/1672/16

адміністративне провадження №К/9901/40859/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у складі судді Гуріна Д.М.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів Шевчук С.М., Бучик А.Ю., Мацького Є.М.

у справі № 806/1672/16

за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма»

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач у справі) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма» (далі - відповідач у справі), в якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

11 жовтня 2016 року Житомирський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, надав Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирський області дозвіл на погашення податкового боргу відповідача в сумі 286 324,48 грн. за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі. Приймаючи рішення суди виходили з наявності у відповідача податкового боргу та відсутності коштів на рахунках боржника у банках.

У жовтні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на неповне з'ясування обставин, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстровано як юридична особа Житомирським міським управлінням юстиції 15 травня 1991 року, перебуває на обліку податкового органу як платник податків і зборів з 20 грудня 1993 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача станом на 1 вересня 2016 року становить 286 324,48 грн., яка складається із заборгованості зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у сумі 94 503,92 грн., зі сплати земельного податку з юридичних осіб у сумі 3 424,02 грн., зі сплати податку на додану вартість у сумі 89 394,62 грн., з орендної плати з юридичних осіб у сумі 102 001,87 грн., що частково нараховані платником податків та частково нараховані контролюючим органом.

Наявність заборгованості підтверджується довідкою про стан заборгованості від 1 вересня 2016 року № 798/17.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем суми податкового боргу, рішень контролюючого органу або суду про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Про факт погашення боргу відповідач не заявляє в апеляційній чи касаційній скаргах.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття судових рішень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 286 324,48 грн. встановлена податковим органом та не поставлена під сумнів відповідачем.

Зокрема, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року в адміністративній справі № 806/753/15 стягнуто з рахунків у банках обслуговуючих відповідача на користь державного бюджету 65 383,32 грн. податкового боргу. Постанова набрала законної сили 27 березня 2015 року.

На виконання вищезазначеного судового рішення позивачем вживались заходи щодо стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують відповідача. Податковий орган звертався до установ банків, що обслуговують платника податків із вимогою виконати рішення суду та стягнути і перерахувати кошти відповідача з відповідних рахунків на казначейські рахунки Державного бюджету України, однак податковий борг залишився не сплаченим, а інкасові доручення повернуті без виконання.

За приписами пункту 95.1, пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 лютого 2015 року податковим керуючим, на підставі рішення заступника начальника податкового органу від 11 лютого 2015 року №4 про опис майна у податкову заставу платника податків Товариства проведено опис майна на загальну суму 67336 грн 46 коп., про що складено акт опису майна від 10 лютого 2015 року №7.

На даний час у податковій заставі перебуває майно за актом опису №7 від 10 лютого 2015 року у кількості 21 одиниця вартістю 67336 грн 46 коп.

Акт опису майна від 10 лютого 2015 року підписано податковим керуючим та уповноваженим представником платника податків.

Податкова застава зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно з витягом із вказаного реєстру від 18 лютого 2015 року №46384612.

21 грудня 2015 року податковим керуючим, на підставі рішення заступника начальника податкового органу від 31 липня 2015 року про опис майна у податкову заставу платника податків Товариства проведено опис майна на загальну суму 100683 грн 70 коп., про що складено акт опису майна від 21 грудня 2015 року №158.

На даний час у податковій заставі перебуває майно за актом опису №158 від 21 грудня 2015 року у кількості 3 одиниць вартістю 100683 грн 70 коп.

Податкова застава зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з витягом із вказаного реєстру від 22 грудня 2015 року №50539717.

Згідно з абзацом 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (в редакцій, що діяла на момент прийняття судових рішень) контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для надання дозволу позивачу на погашення податкового боргу відповідача в сумі 286 324,48 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 806/1672/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер