ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №808/2335/16

адміністративне провадження №К/9901/36297/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у складі судді Татаринова Д.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів Лукманової О.М., Божко Л.А., Кругового О.О.

у справі №808/2335/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року №0001472201, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57661 грн. 80 коп. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-Вр «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом дотримано процедурні вимоги Податкового кодексу України, які надають право контролюючому органу на проведення фактичної перевірки, порушення чинного законодавства встановлені контролюючим органом виключно в межах дослідженого обсягу товару, тобто сума застосованої штрафної санкції обрахована виходячи з фактичних надлишків та нестачі, встановлених контролюючим органом на підставі відомості.

У липні 2017 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій платник податків, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що облік товарних запасів вівся належним чином, з урахуванням всіх вимог податкового законодавства, а подання документів до контролюючого органу відповідно до пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України є правом позивача, а не обов'язком. Натомість позивач скористався правом надання доказів у судовому порядку відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

20 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу з Запорізького окружного адміністративного суду, справа № 808/2335/16.

07 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/36297/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року матеріали касаційного провадження прийнято до провадження, справа №808/2335/16 повторно витребувана з суду першої інстанції.

02 квітня 2018 року справа № 808/2335/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 23 липня 2015 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведена фактична перевірка кафе «Малібу», в якому здійснює господарську діяльність позивач, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, за результатами фактичної перевірки 03 серпня 2015 року складено акт № 0079/08/01/22/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями, а саме, встановлено не ведення обліку товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації на загальну суму 28830,90 грн, в тому числі надлишки - 2717,70 грн, нестача - 26113,20 грн, товар в кафе не облікований у встановленому порядку і є таким, що знаходиться на реалізації на поточний час.

Відповідно до матеріалів справи, адміністратор кафе «Малібу» відмовилась від надання пояснень під час проведення фактичної перевірки.

Встановлено, що позивач запрошувався до Головного управління ДФС у Запорізькій області для отримання матеріалів перевірки та надання своїх пояснень з приводу виявлених порушень, що підтверджується копією запрошення від 23 липня 2015 року № 000065 з відміткою про отримання платником податків.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області складено акти від 31 липня 2015 року № 0025/08/01/22/НОМЕР_1 про відмову від підписання матеріалів перевірки та № 0026/08/01/22/НОМЕР_1 про відмову від отримання матеріалів перевірки.

На підставі акта фактичної перевірки Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення - рішення від 14 серпня 2015 року № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57661,80 грн.

В матеріалах справи наявна Книга № 2-69 обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, розпочата 09 січня 2014 року, разом як і наявні копії накладних на товар. Позивач погоджується, що під час проведення фактичної перевірки ним та його найманими працівниками не було надано перевіряючим необхідні документи, підтверджуючі облік виявленого товару.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.3, 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Документи, підтверджуючі облік товарів у кафе «Малібу», не були надані спеціалістам Головного управління ДФС у Запорізькій області під час проведення перевірки, зокрема під час фактичної перевірки була відсутня Книга обліку доходів і витрат підприємця. Ненадання документів первинного обліку під час перевірки або ненадання документів у відведений час після закінчення перевірки є порушення статті 44 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Ведення Книги обліку доходів і витрат фізичних осіб - підприємців є обов'язком ФОП. Саме Книгою обліку доходів і витрат, первинними бухгалтерськими документами можливо підтвердити ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 20 вказаного Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки під час проведення фактичної перевірки позивачем не надано документи підтверджуючі облік товарів, що реалізуються, і він не скористався своїм правом на надання таких документів до винесення податкового повідомлення-рішення чи під час надання пояснень щодо виявлених порушень під час перевірки, тому податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року № НОМЕР_2 є правомірним.

Згідно з частинами першою і другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі №808/2335/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер