Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.06.2018 року у справі №826/14101/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 вересня 2018 року

справа №826/14101/16

адміністративне провадження №К/9901/54165/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року у складі судді Вєкуа Н.Г. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів Кобаля М. І., Губської Л. В., Епель О. В. у справі 826/14101/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2016 року № 0016131206, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 32 403 грн. 74 коп. та № 0016121206, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 182 754 грн. 40 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

28 лютого 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок порушення податковим органом вимог статті 102 Податкового кодексу України, відсутності складу податкового правопорушення та невідповідності акта перевірки вимогам пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України.

23 червня 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі, податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпунктів 14.1.152 пункту 14.1 статті 14, пункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, пунктів 1, 7 розділу ІІ Порядку № 765 та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить правомірність свої дій при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

26 липня 2018 року касаційна скарга передана судді-доповідачу.

01 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/14101/16.

23 серпня 2018 року справу № 826/14101/16 надійшла до Верховного Суду.

Відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у серпні 2016 року податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету, за результатами якої складено акт від 01 серпня 2016 року № 1777/2655-12-06 (далі - акт перевірки).

22 серпня 2016 року на підставі акта перевірки заступником начальника податкового органу винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0016131206 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 32 403 грн. 74 коп., що становить 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання у розмірі 324 037 грн. 40 коп.

Податковим повідомленням-рішенням № 0016121206 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 182 754 грн. 40 коп., що становить 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання у розмірі 913 772 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі висновку про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України

Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, серед іншого, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкове повідомлення-рішення є способом реалізації податковим органом владних управлінських функцій.

За змістом статей 54, 58 Податкового кодексу України підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є акти перевірок податкового органу, у яких зафіксовані порушення податкового законодавства.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральну перевірку, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2016 року відповідачем проведено 01 серпня 2016 року.

Згідно з положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, камеральна перевірка це перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою, зокрема, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

21 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

Протягом 2016 року, до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися податковим органом лише в межах проведення документальної перевірки.

Верховний Суд визнає, що під час проведення камеральної перевірки (в редакції, яка діяла до 01 січня 2017 року) не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним порядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Судами попередніх інстанцій цілком обґрунтовано вказано на недопустимість акта як підстави винесення спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок відсутності підписів посадових осіб, які проводили перевірки. Допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб'єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі.

У цій справі акт перевірки є недопустимим доказом, внаслідок складання неуповноваженим суб'єктом, а також недотримання належної правової процедури, відтак такий акт перевірки у розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою повно та всебічно судами попередніх інстанцій, що є поза межами предмета касаційного перегляду. Податковим органом наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться в акті перевірки, були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та спростовані ними.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі 826/14101/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер