Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/18162/19

касаційне провадження № К/9901/3288/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року (головуючий суддя - Шевченко Н.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І.; судді -Земляна Г.В., Чаку Є.В.)

у справі № 640/18162/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Арк Ист»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Арк Ист» (далі - ТОВ «Нью Арк Ист», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2019 року № 0516721207.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що судовими інстанціями застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 812/9279/13-а. Відповідач наголошує, що позивачем несвоєчасно збільшено суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 3 928 136,00 грн.

Ухвалою від 18 лютого 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Нью Арк Ист» за березень 2019 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2019 року № 4146/26-15-12-07-20.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 розділу 6 наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до заниження значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (рядок 19 декларації), в сумі 3 928 136,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2019 року № 0516721207, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 4 910 170,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 3 928 136,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 982 034,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У той же час, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (далі - Порядок № 21).

Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку № 21 у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 5, 6 розділу VI Порядку № 21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18.

Згідно з підпунктом 7 пункту 4 розділу V Порядку № 21 у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.

Наведені приписи стали підставою для висновку судів попередніх інстанцій про те, що у разі, коли уточнюючі розрахунки подаються платником податків до подання податкової декларації за останній звітний (податковий) період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2, то уточнені показники враховуються в показниках такої декларації.

Судовим розглядом встановлено, що TOB «Нью Арк Ист» в декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року (від 19 квітня 2019 року № 9078230036) відображено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду на суму податку на додану вартість 4 279 694,00 грн, при цьому в декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року (від 19 березня 2019 року № 9050586209) сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, (рядок 21 декларації) переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) зазначено 351 558,00 грн, тобто відхилення становлять 3 928 136,00 грн.

Разом з цим, судами встановлено, що товариством подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року (від 18 квітня 2019 року № 9077628554) на збільшення рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на суму 3 928 136,00 грн. Тобто, уточнюючий розрахунок за лютий 2019 року було подано до податкового органу до моменту подання звітності за березень 2019 року.

У висновках акта перевірки контролюючим органом зазначено про те, що позивачем несвоєчасно збільшено суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року. Як наслідок, констатовано завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року.

Надаючи оцінку таким твердженням податкового органу, суди з`ясували, що дані уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року вплинули на значення рядка 18 декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року. Так, з поданих декларацій та уточнюючого розрахунку вбачається, що значення уточнюючого розрахунку призвело до зменшення значення рядка 18 декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року.

Враховуючи, що уточнюючий розрахунок за лютий 2019 року було подано до податкового органу до моменту подання звітності за березень 2019 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що товариством було враховано вимоги пункту 6 розділу VI Порядку № 21 при складанні відповідної декларації.

Наведені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать про цілком об`єктивний висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачем вчинення підприємством порушення вимог податкового законодавства та, як наслідок, підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 18 вересня 2020 року у справі № 820/6120/16, від 18 серпня 2022 року у справі № 640/22727/20, відповідно до якого платник податку на додану вартість має право виправлення помилки у раніше поданій податковій звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку за минулий період. При цьому Порядком № 21 чітко окреслений алгоритм дій платника податків у разі, якщо зміни показників одного періоду впливають на показники наступного звітного періоду.

Щодо посилань відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 812/9279/13-а, то слід зазначити, що правова позиція, висловлена у вказаному судовому рішенні, не суперечить висновкам судових інстанцій, зробленим у цій справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова