Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №1570/5464/2012

адміністративне провадження №К/9901/25907/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській областіна постановуОдеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року (суддя Е.А. Іванов)та постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року (колегія у складі суддів: С.Д. Домусчі, Н.В. Вербицька, О.О. Кравець)у справі№ 1570/5464/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара ЛТД Продакшн»доДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніагара ЛТД Продакшн» (далі - ТОВ «Ніагара ЛТД Продакшн») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеській області Державної податкової служби (правонаступником, якої є Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області):

від 18 травня 2012 року №0008142301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 439555 грн. (в т.ч. 351644 грн. за основним платежем, 87911 грн. за штрафними санкціями);

від 27 липня 2012 року №0010072301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 404390 грн. за основним платежем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення податкової інспекції від 18 травня 2012 року №0008142301 та від 27 липня 2012 року №0010072301.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилаючись на ч.2 ст.14, ч.1 ст.72, ч.5 ст.254, ч.1 та ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що оскільки дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси з проведення зустрічної звірки ТОВ «Південні традиції» та складання акту №1114/23-4/37550936 від 24 лютого 2012 року, на який посилається податкова інспекція в обґрунтування тверджень щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Південні традиції», визнані неправомірними у судовому порядку та рішення суду набрало законної сили, тому посилання перевіряючих на вказаний акт, в якості обґрунтування нікчемності правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Південні традиції» є безпідставним.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року змінено в мотивувальній частині, зазначивши, що підставою для задоволення позову є доведеність реальності господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ «Південні традиції», та необґрунтованість доводів податкової інспекції щодо порушення ТОВ «Ніагара ЛТД Продакшн» податкового та іншого законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковою інспекцією проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Ніагара ЛТД Продакшн» щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Південні традиції» за період вересень-грудень 2011 року, за результатами якої складено акт №117/22-214/36110570/555 від 20 квітня 2012 року та на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року №0008142301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 351644 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 87911 грн.

Також, податковою інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ніагара ЛТД Продакшн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт №147/22-3/36110570/1398 від 10 липня 2012 року та на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомленні-рішення №0010072001 від 27 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 404390 грн.

Під час проведення вказаних перевірок, податкова інспекція досліджувала господарські операції між ТОВ «Ніагара ЛТД Продакшн» та контрагентом ТОВ «Південні традиції» за договорами на проведення складської логістики №765/11 від 01 вересня 2011 року, на проведення передпродажної підготовки №1563/2011 від 01 серпня 2011 року, на проведення маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг №01/09 від 01 вересня 2011 року, на виконання послуг з інформатизації №56-11 від 01 вересня 2011 року, надання юридичних послуг №1409 від 01 вересня 2011 року, на зберігання алкогольної продукції №25/8 від 25 серпня 2011 року і договором поставки №795/11 від 01 вересня 2011 року та дійшла висновку про безтоварність вказаних господарських операцій та, у зв'язку з цим, відсутність у позивача об'єктів оподаткування по договорах з ТОВ «Південні традиції».

До таких висновків податкова інспекція прийшла внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій із контрагентом при придбанні товару/послуг, посилаючись на податкову інформацію, яка надійшла від ДПІ у Приморському районі м. Одеси у вигляді акту №1114/23-4/37550936 від 24 лютого 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні традиції» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 09 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року», в якому зафіксовано відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Південні традиції», так як підприємство та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням, підприємство не має на балансі складських та виробничих приміщень, транспортних засобів, товариство декларувало взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які мають ознаки «податкової ями». Вказане, за висновками податкового органу, свідчить про штучне формування показників податкового кредиту, з метою надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання, у тому числі ТОВ «Ніагара ЛТД Продакшн». При цьому, зауважень щодо документального підтвердження господарських операцій ТОВ «Ніагара ЛТД Продакшн» з ТОВ «Південні традиції» акти перевірок №117/22-214/36110570/555 від 20 квітня 2012 року та №147/22-3/36110570/1398 від 10 липня 2012 року не містять.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента послуг та робіт дійшов обґрунтованого висновку, що реальність господарських операцій ТОВ «Ніагара ЛТД Продакшн» з «Південні традиції» при виконанні договору на проведення складської логістики №765/11 від 01 вересня 2011 року, при виконанні договору на проведення передпродажної підготовки №1563/2011 від 01 серпня 2011 року, при виконанні договору на проведення маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг №01/09 від 01 вересня 2011 року, при виконанні договору на виконання послуг з інформатизації №56-11 від 01 вересня 2011 року, при виконанні договору надання юридичних послуг №1409 від 01 вересня 2011 року, при виконанні договору на зберігання алкогольної продукції №25/8 від 25 серпня 2011 року, при виконанні договору поставки №795/11 від 01 вересня 2011 року, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт, звітом на тему «Проведення складської логістики», актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітом на тему «Методи просування алкогольної продукції», звітами про маркетингові дослідження на ринків на території України, актами приймання-передачі товару на зберігання.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарської операції з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та валових витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

Водночас, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки спірного контрагента та інформації з бази даних податкової інспекції, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити визначені законом.

Інших переконливих доводів ніж зазначено в касаційній скарзі, в тому числі і в ході розгляду у судах попередніх інстанцій, на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та контрагентом, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не представлено.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині, зміненій в мотивувальній частині судом апеляційної інстанції щодо підстав задоволення адміністративного позову, та суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду